•а васька слушает, да ест. • а вы, друзья, как ни садитесь, все в музыканты не годитесь. • ай, моська! знать она сильна, что лает на слона! • а ларчик просто открывался. • беда, коль пироги начнет печи сапожник, а сапоги тачать пирожник. • без драки могу попасть в большие забияки. • быть сильным хорошо, быть умным лучше вдвое. • великий зверь на малые дела. • ворона в павлиньих перьях. • где силой взять нельзя, там надобна ухватка. • да только воз и ныне там. • делу дать законный вид и толк. • демьянова уха. • если голова пуста, то голове ума не придадут места. • завистники на что ни взглянут, поднимут вечно лай; а ты себе своей дорогою ступай: полают, да отстанут. • избави бог и нас от этаких судей. • и моего хоть капля меду есть. • из дальних странствий • и я его лягнул: пускай ослиные копыта знает! • и счастье многие находят лишь тем, что хорошо на задних лапках ходят. • как белка в колесе. • как бывает жить ни тошно, умирать еще тошней. • как под каждым ей листком был готов и стол и дом. • кого нам хвалит враг, в том, верно, проку нет. крестьянин ахнуть не успел, как на него медведь насел. • кто ж будет в мире прав, коль слушать клеветы? • кукушка хвалит петуха за то, что хвалит он кукушку. • лебедь рвется в облака, рак пятится назад, а щука тянет в воду. • мартышка к старости слаба глазами • многие, хоть стыдно в том признаться, с умом людей боятся и терпят при себе охотней дураков. • навозну кучу разрывая, петух нашел жемчужное зерно. • наделала синица славы, а море не зажгла. • наши предки рим спасли! • не презирай совета ничьего, но прежде рассмотри его. • однако же в семье не без урода. • они немножечко дерут, зато уж в рот хмельного не берут. • орлам приходится и ниже кур спускаться, но курам никогда до облак не подняться. • от радости в зобу дыханье сперло. • охотно мы дарим, что нам не надобно самим. • погода к осени дождливей, а люди к старости – болтливей. • пой лучше хорошо щегленком, чем дурно соловьем. • по мне, уж лучше пей, да дело разумей. • про взятки климычу читают, а он украдкою кивает на петра. • рыльце у тебя в пуху. • свинья под дубом. • сильнее кошки зверя нет. • слона-то я и не приметил! • слон-живописец. • таланты истинны за критику не злятся: их повредить она не может красоты. одни поддельные цветы дождя боятся. • тришкин кафтан. • ты все пела? это дело. так пойди же попляши! • уж сколько раз твердили миру, что лесть гнусна, вредна, но все не впрок. и в сердце льстец всегда отыщет уголок. • у сильного всегда бессильный виноват. • услужливый дурак опаснее врага. • хоть видит око, да зуб неймет. • чем кумушек считать трудиться, не лучше ль на себя, кума, оборотиться! • чем нравом кто дурней, тем более кричит и ропщет на людей, не видит добрых он, куда ни обернется, а первый сам ни с кем не уживется. • что сходит с рук ворам, за то воришек бьют. • щуку бросили в реку.
Приблизно з XVII ст., з розвитком точних наук, вчені стали розуміти, що величезна кількість мір гальмує економічний і технічний прогрес.
Першим практичним кроком на шляху до однаковості стало створення метричної системи – міжнародної десяткової системи одиниць.
Основи десяткового рахунку були закладені ще в давнину, що цілком природно, адже у людини на руках десять пальців. Однак офіційним народженням десяткової шкали вимірювань довжини прийнято вважати 1670 року, коли її запропонував французький математик і астроном Габріель Мутон. П`ятьма роками пізніше працівник з Польщі, а саме італійський архітектор і оптик Тіто Лівіо Бураттіні, запропонував прийняти за загальну одиницю лінійних вимірювань довжину маятника, що відлічує 3600 коливань за годину. Під коливаннями він розумів рух вантажу від однієї крайньої точки до іншої, в сучасній термінології це означає довжину маятника з секундним напівперіодом. Він назвав її загальним метром (Metro Cattolico).
Якщо ми скористаємося формулою для періоду ідеального маятника і підставимо туди величину прискорення вільного падіння, скажімо, на широті Києва, то вийде, що еталон Бураттіні розходиться в довжині з сьогоднішнім метром лише приблизно на кілька міліметрів. Але на практиці цей іб не годиться, так як в різних місцях земної кулі маятник (при одній і тій же довжині) коливається з різним періодом.
З подібними ідеями в 1660 р. виступило Лондонське королівське товариство, а в 1668 р. – французький астроном Жан Пікар. Однак Бураттіні першим усвідомив, що універсальну одиницю довжини треба визначати не шляхом простого узгодження, а на основі природного і надійно відтвореного зразка.
Народження метра
Назва «метр» (від грецького metron – міра) в 1790 р. придумав паризький викладач математики Леблон. 19 березня 1791 р. академічна Комісія мір і ваг в складі зірок французької науки Лагранжа, Лапласа, Борда, Монжа і Кондорсе обрала основною одиницею довжини одну десятимільйонну долю квадранта паризького меридіана і рекомендувала виміряти довжину дуги меридіана від Дюнкерка до Барселони на довготі Парижа.
Геодезичні заміри меридіана почалися в 1792, затягнулися до 1798 року, а раніше, в 1793, була введена тимчасова одиниця метр, який був обчислений на основі колишніх геодезичних вимірювань. Одразу після цього королівський ювелір Етьєн Ленуар виготовив з міді перший еталон.
Приблизно з XVII ст., з розвитком точних наук, вчені стали розуміти, що величезна кількість мір гальмує економічний і технічний прогрес.
Першим практичним кроком на шляху до однаковості стало створення метричної системи – міжнародної десяткової системи одиниць.
Основи десяткового рахунку були закладені ще в давнину, що цілком природно, адже у людини на руках десять пальців. Однак офіційним народженням десяткової шкали вимірювань довжини прийнято вважати 1670 року, коли її запропонував французький математик і астроном Габріель Мутон. П`ятьма роками пізніше працівник з Польщі, а саме італійський архітектор і оптик Тіто Лівіо Бураттіні, запропонував прийняти за загальну одиницю лінійних вимірювань довжину маятника, що відлічує 3600 коливань за годину. Під коливаннями він розумів рух вантажу від однієї крайньої точки до іншої, в сучасній термінології це означає довжину маятника з секундним напівперіодом. Він назвав її загальним метром (Metro Cattolico).
Якщо ми скористаємося формулою для періоду ідеального маятника і підставимо туди величину прискорення вільного падіння, скажімо, на широті Києва, то вийде, що еталон Бураттіні розходиться в довжині з сьогоднішнім метром лише приблизно на кілька міліметрів. Але на практиці цей іб не годиться, так як в різних місцях земної кулі маятник (при одній і тій же довжині) коливається з різним періодом.
З подібними ідеями в 1660 р. виступило Лондонське королівське товариство, а в 1668 р. – французький астроном Жан Пікар. Однак Бураттіні першим усвідомив, що універсальну одиницю довжини треба визначати не шляхом простого узгодження, а на основі природного і надійно відтвореного зразка.
Народження метра
Назва «метр» (від грецького metron – міра) в 1790 р. придумав паризький викладач математики Леблон. 19 березня 1791 р. академічна Комісія мір і ваг в складі зірок французької науки Лагранжа, Лапласа, Борда, Монжа і Кондорсе обрала основною одиницею довжини одну десятимільйонну долю квадранта паризького меридіана і рекомендувала виміряти довжину дуги меридіана від Дюнкерка до Барселони на довготі Парижа.
Геодезичні заміри меридіана почалися в 1792, затягнулися до 1798 року, а раніше, в 1793, була введена тимчасова одиниця метр, який був обчислений на основі колишніх геодезичних вимірювань. Одразу після цього королівський ювелір Етьєн Ленуар виготовив з міді перший еталон.