Найти среднюю скорость если от пункта а до б он проехали 100 км за 3 ч в пункте б сделал остановку 1 ч потом от пункта б до с проехали 20 км за 130 минут
Р = 20 кН = 20000 Н. ρл = 900 кг/м^3. ρв = 1000 кг/м^3. Vнад водой - ? Fарх - ? На льдину действуют две силы: сила тяжести m * g, вертикально вниз, и выталкивающая сила Архимеда Fарх, вертикально вверх. Так как льдина плавает то эти силы равны между собой: m*g = Fарх. Вес тела Р равен силе тяжести m*g. Р = m *g. Fарх = 20000 Н. Массу тела m распишем через плотность льда ρл и объем тела V: m = ρл * V. m *g = ρл * V *g. Выталкивающая сила Архимеда определяется формулой: Fарх = ρв *g* Vпог. Где ρв - плотность жидкости, в которое погружено тело, g - ускорение свободного падения, Vпог - объем погруженной части тела в жидкость. ρл * V *g = ρв *g* Vпог. ρл * V = ρв * Vпог. Vпог / V = ρл / ρв. Vпог / V = 900 кг/м^3 / 1000 кг/м^3 = 0,9. Под водой находится 9/10 частей или 90 % всего объема льдины. Vпог = 0,9 * V. Vнад водой = V - Vпог = V - 0,9 * V = 0,1 * V. ответ: на поверхности находится 1/10 или 10 % льдины.
дзе мой край? там, дзе вечную песню пяе белавежа, там, дзе нёман на захадзе помніць варожую кроў, дзе на ўзвышшах наваградскіх дрэмлюць суровыя вежы і вішнёвыя хаты глядзяцца ў шырокі дняпро.
ты ляжыш там, дзе сіняя прыпяць ласкава віецца, дзе сафія плыве над дзвіною, нібы там, дзе сэрца маё з першым крокам, як молат, заб'ецца, калі б нават сляпым і глухім я прыйшоў да цябе.
што сляпым? нават мёртвым успомню высокія зоры, над ракою чырвонай і цмянай палёт кажаноў, белы ветразь на сініх, на гордых, як мора, азёрах, і бары-акіяны, і неба – разьлівы ільноў.
дзе мой край? там, дзе людзі ніколі не будуць рабамі, што за поліўку носяць ярмо ў безнадзейнай турме, дзе асілкі-хлапцы маладымі ўзрастаюць дубамі, а мужчыны, як скалы, – ударыш, і зломіцца меч.
дзе мой край? там, дзе мудрыя продкі у хвоях паснулі, дзе жанчыны, як радасны сон у стагах на зары, а дзяўчаты, як дождж залаты. а сівыя матулі, як жніўё з павуціннем і добрае сонца ўгары.
там звіняць неўміручыя песні на поўныя грудзі, там спрадвеку гучыць мая мова, булатны клінок. тая гордая мова, якую й тады не забудзем, калі сонца з зямлёю ў апошні заглыбяцца змрок.
ты – наш край. ты – чырвоная груша над дзедаўскім домам, лістападаўскіх знічак густых фасфарычная раць, ты – наш сцяг, што нікому, нікому на свеце, нікому не абсмяяць, апаганіць, забыць ці мячом зваяваць.
мы клянёмся табе баразной сваёй першай на полі і апошняй раллёй, на якую ўпадзём у журбе. мы клянёмся табе, што ніколі, ніколі, ніколі, так, ніколі не кінем, не кінем, не кінем цябе.
ρл = 900 кг/м^3.
ρв = 1000 кг/м^3.
Vнад водой - ?
Fарх - ?
На льдину действуют две силы: сила тяжести m * g, вертикально вниз, и выталкивающая сила Архимеда Fарх, вертикально вверх. Так как льдина плавает то эти силы равны между собой: m*g = Fарх.
Вес тела Р равен силе тяжести m*g.
Р = m *g.
Fарх = 20000 Н.
Массу тела m распишем через плотность льда ρл и объем тела V: m = ρл * V.
m *g = ρл * V *g.
Выталкивающая сила Архимеда определяется формулой: Fарх = ρв *g* Vпог. Где ρв - плотность жидкости, в которое погружено тело, g - ускорение свободного падения, Vпог - объем погруженной части тела в жидкость.
ρл * V *g = ρв *g* Vпог.
ρл * V = ρв * Vпог.
Vпог / V = ρл / ρв.
Vпог / V = 900 кг/м^3 / 1000 кг/м^3 = 0,9.
Под водой находится 9/10 частей или 90 % всего объема льдины.
Vпог = 0,9 * V.
Vнад водой = V - Vпог = V - 0,9 * V = 0,1 * V.
ответ: на поверхности находится 1/10 или 10 % льдины.
дзе мой край? там, дзе вечную песню пяе белавежа,
там, дзе нёман на захадзе помніць варожую кроў,
дзе на ўзвышшах наваградскіх дрэмлюць суровыя вежы
і вішнёвыя хаты глядзяцца ў шырокі дняпро.
ты ляжыш там, дзе сіняя прыпяць ласкава віецца,
дзе сафія плыве над дзвіною, нібы
там, дзе сэрца маё з першым крокам, як молат, заб'ецца,
калі б нават сляпым і глухім я прыйшоў да цябе.
што сляпым? нават мёртвым успомню высокія зоры,
над ракою чырвонай і цмянай палёт кажаноў,
белы ветразь на сініх, на гордых, як мора, азёрах,
і бары-акіяны, і неба – разьлівы ільноў.
дзе мой край? там, дзе людзі ніколі не будуць рабамі,
што за поліўку носяць ярмо ў безнадзейнай турме,
дзе асілкі-хлапцы маладымі ўзрастаюць дубамі,
а мужчыны, як скалы, – ударыш, і зломіцца меч.
дзе мой край? там, дзе мудрыя продкі у хвоях паснулі,
дзе жанчыны, як радасны сон у стагах на зары,
а дзяўчаты, як дождж залаты. а сівыя матулі,
як жніўё з павуціннем і добрае сонца ўгары.
там звіняць неўміручыя песні на поўныя грудзі,
там спрадвеку гучыць мая мова, булатны клінок.
тая гордая мова, якую й тады не забудзем,
калі сонца з зямлёю ў апошні заглыбяцца змрок.
ты – наш край. ты – чырвоная груша над дзедаўскім домам,
лістападаўскіх знічак густых фасфарычная раць,
ты – наш сцяг, што нікому, нікому на свеце, нікому
не абсмяяць, апаганіць, забыць ці мячом зваяваць.
мы клянёмся табе баразной сваёй першай на полі
і апошняй раллёй, на якую ўпадзём у журбе.
мы клянёмся табе, што ніколі,
ніколі,
ніколі,
так,
ніколі не кінем,
не кінем,
не кінем цябе.