Під час падіння променя світла на межу розділу двох середовищ промінь змінює свій напрям, залишаючись у даному середовищі, – це явище називається відбиванням світла.
Кут падіння – кут між променем, що падає, та перпендикуляром до відбиваючої поверхні, проведеним у точці падіння променя.
Кут відбивання – кут між відбитим променем та перпендикуляром до відбиваючої поверхні, проведеним у точці падіння променя.
Розрізняють дифузне (або розсіяне) і дзеркальне відбивання. Дзеркальна поверхня відбиває світло в цілком певному напрямку. При дифузному відбиванні світло розсіюється в усіх напрямках.
Закони відбивання:
– падаючий і відбитий промені лежать в одній площині з перпендикуляром, проведеним до відбиваючої поверхні в точці падіння;
– кут падіння дорівнює куту відбивання.
Хід променів при відбиванні світла має властивість оборотності: якщо точковий об’єкт і його зображення поміняти місцями, то хід променів при цьому не зміниться, зміниться лише їхній напрям.
Крім світла, властивість відбиватися від перешкод має і звук. Прикладом цього явища є луна, яку ми можемо чути в горах.
Дано:
m=1т=1×10^3кг
V=54км/ч=15м/с
H=4м
L=100м
V1=V2
N=?
При спуске
Второй закон Ньютона
Fр вектор=0,(НЕ МОГУ ПОСТАВИТЬ ВЕКТОР ПИШУ СЛОВАМИ ТЫ СВЕРХУ СТАВЬ ВЕКТОРЫ), где Fр-равнодействующая сила Fр вектор=mg вектор+N вектор+Fтр вектор.
Проекции на оси
X: -mg sina+Fтр=0
У: -mg cosa+N=0 cosa=корень 1-h^2/l^2=корень l^2-h^2/l^2
Sina=h/l
Сила трения
Fтр=kN=kmg cosa=mg sina
Коэффициент трения
K=tga=h/корень l^2-h^2
При подьеме
Второй закон Ньютона
Fр вектор=0
Где равнодействующая сила
Fр вектор=F вектор+mg вектор+N вектор+Fтр вектор
Проекции на оси
X: F-mg sina+Fтр=0
У: -mg cosa+N=0
Сила трерия
Fтр=kN=kmg cosa=mg sina
Сила тяги
F=mg sina+kmg cosa=mg(sina+k cosa)=2mg sina=2mg h/l
Работа двигателя идет на работу против силы трения
A=Fтр×l=2mg h/l ×vt
Мощность на наклонном участке в гору
N=A/t=2mg h/l ×v=10^3×9.8× 4/100 ×15=11760 Вт
ответ: N=11760 Вт
Объяснение:
Вроде бы так ;)
Під час падіння променя світла на межу розділу двох середовищ промінь змінює свій напрям, залишаючись у даному середовищі, – це явище називається відбиванням світла.
Кут падіння – кут між променем, що падає, та перпендикуляром до відбиваючої поверхні, проведеним у точці падіння променя.
Кут відбивання – кут між відбитим променем та перпендикуляром до відбиваючої поверхні, проведеним у точці падіння променя.
Розрізняють дифузне (або розсіяне) і дзеркальне відбивання. Дзеркальна поверхня відбиває світло в цілком певному напрямку. При дифузному відбиванні світло розсіюється в усіх напрямках.
Закони відбивання:
– падаючий і відбитий промені лежать в одній площині з перпендикуляром, проведеним до відбиваючої поверхні в точці падіння;
– кут падіння дорівнює куту відбивання.
Хід променів при відбиванні світла має властивість оборотності: якщо точковий об’єкт і його зображення поміняти місцями, то хід променів при цьому не зміниться, зміниться лише їхній напрям.
Крім світла, властивість відбиватися від перешкод має і звук. Прикладом цього явища є луна, яку ми можемо чути в горах.