Наступила весна. Снег начал быстро таять, и образовалось много воды. Ее было столько, что многие зверьки вынуждены были . Вот один заяц выбежал из леса, запрыгнул на ветку и ждет, когда спадет вода. Зверек очень напуган, он дрожит от страха и боится пошевелиться, потому что может упасть. Ветка, на которой сидит заяц, небольшая, но ему хватает места, потому что он замер и не шевелится. Только так он может от гибели. Может быть, воды не так уж и много, чтобы в ней утонуть, но заяц может намокнуть и умереть от переохлаждения. Если внимательно присмотреться, то можно увидеть, что талая вода окружает зверька на километры. Придется бедному зверки ждать, пока он не уйдет хотя бы наполовину.
Машков рисует серенького зайца. Его шерсть густая и светлая, чтобы зимой он мог спрятаться от хищных животных – от лисы или волка. На спинке шерсть потемнее. Ушки у зайца длинные, на кончиках – тоже черная шерсть. Глаза это зверька большие и в них есть страх. Заяц поджал все четыре лапки и сидит на сучке, прижавшись к стволу дерева. Эта ветка для него сейчас островок.
Вдалеке мы видим березовую рощу. Вероятно, там тоже есть зайцы и другие животные, которые пострадали от наводнения. Надеюсь, они тоже сидят на ветках или высоких пеньках.
Картина А.Н. Комарова «Наводнение» мне понравилась тем, что она пробуждает в человеке жалость и заботу о лесе, животных. Надеюсь, что вода недолго стояла в лесу, и заяц благополучно убежал в лес.
Магматичні й метаморфічні породи при виході на поверхню піддаються руйнуванню. Вони подрібнюються, перетворюються в пухкі породи, змінюється їх хімічний склад. вивітрюванням називають процес механічного руйнування і хімічної зміни гірських порід і складових їх мінералів. На гірську породу спільно впливають живі організми, вода, гази і коливання температур. Всі ці фактори роблять на породу руйнівну дію одночасно. В залежності від переважаючого фактора розрізняють три форми вивітрювання : фізичне, хімічне та біологічне. Разом з тим слід мати на увазі, що всяка зміна хімічного складу породи призводить до зміни її фізичних властивостей. Фізичне вивітрювання – це механічне руйнування гірських порід без зміни хімічного складу. Головний фактор фізичного вивітрювання – коливання добових і сезонних температур. При нагріванні відбувається розширення мінералів, що входять в гірську породу. Оскільки різні мінерали мають різні коефіцієнти об’ємного і лінійного розширення, виникає місцеве тиск, що руйнує породу. Цей процес відбувається в місцях контакту різних мінералів і порід. При чергуванні нагрівання й охолодження між кристалами утворюються тріщини. Проникаючи в дрібні тріщини, вода створює таке капілярний тиск, при якому навіть самі тверді породи руйнуються. При замерзанні води ці тріщини збільшуються. В умовах жаркого клімату в тріщини потрапляє вода разом з розчиненими солями, кристали яких також руйнівно діють на породу. Таким чином, протягом тривалого часу утворюється безліч тріщин, що призводять до повного механічного руйнування гірської породи. Зруйновані породи набувають здатність пропускати і утримувати воду. В результаті роздроблення масивних порід сильно збільшується загальна поверхня, з якою стикаються вода і гази, що обумовлює протікання хімічних процесів. Хімічне вивітрювання призводить до утворення нових сполук і мінералів, що відрізняються за хімічним складом від первинних мінералів. Воно здійснюється під впливом води з розчиненими в ній солями і діоксидом вуглецю, а також кисню повітря. Хімічне вивітрювання включає наступні процеси: розчинення, гідроліз, гідратацію, окислення. Розчиняє дію води посилюється з підвищенням температури. При підвищенні її на кожні 10 ° С швидкість хімічних реакцій збільшується в 2,0 … 2,5 рази. Якщо у воді міститься діоксид вуглецю, то в кислому середовищі мінерали руйнуються швидше. Біологічне вивітрювання – це механічне руйнування та хімічна зміна гірських порід під впливом живих організмів і продуктів їх життєдіяльності. Цей вид вивітрювання пов’язаний з грунтоутворення. Якщо при фізичному та хімічному вивітрюванні відбувається тільки перетворення магматичних гірських порід в осадові, то при біологічному вивітрюванні утворюється грунт, в ній накопичуються елементи живлення рослин та органічну речовину.
Наступила весна. Снег начал быстро таять, и образовалось много воды. Ее было столько, что многие зверьки вынуждены были . Вот один заяц выбежал из леса, запрыгнул на ветку и ждет, когда спадет вода. Зверек очень напуган, он дрожит от страха и боится пошевелиться, потому что может упасть. Ветка, на которой сидит заяц, небольшая, но ему хватает места, потому что он замер и не шевелится. Только так он может от гибели. Может быть, воды не так уж и много, чтобы в ней утонуть, но заяц может намокнуть и умереть от переохлаждения. Если внимательно присмотреться, то можно увидеть, что талая вода окружает зверька на километры. Придется бедному зверки ждать, пока он не уйдет хотя бы наполовину.
Машков рисует серенького зайца. Его шерсть густая и светлая, чтобы зимой он мог спрятаться от хищных животных – от лисы или волка. На спинке шерсть потемнее. Ушки у зайца длинные, на кончиках – тоже черная шерсть. Глаза это зверька большие и в них есть страх. Заяц поджал все четыре лапки и сидит на сучке, прижавшись к стволу дерева. Эта ветка для него сейчас островок.
Вдалеке мы видим березовую рощу. Вероятно, там тоже есть зайцы и другие животные, которые пострадали от наводнения. Надеюсь, они тоже сидят на ветках или высоких пеньках.
Картина А.Н. Комарова «Наводнение» мне понравилась тем, что она пробуждает в человеке жалость и заботу о лесе, животных. Надеюсь, что вода недолго стояла в лесу, и заяц благополучно убежал в лес.