Отражение электромагнитных волн происходит на границе раздела двух сред, обладающих разными свойствами. Это явление хорошо известно с древних времен. Впервые закон отражения упоминается в работах Евклида[1],. Широко распространенная формулировка «угол падения равен углу отражения» не вполне точна, но, тем не менее, передает основное содержание закона. На рис. 5.2 приведена иллюстрация отражения луча от зеркальной поверхности.
Закон отражения является следствием действия принципа, сформулированного П. Ферма[2]. Согласно этому принципу луч света должен двигаться из начальной точки в конечную так, чтобы достичь её за минимально возможное время.
Найпростішим пристроєм, в якому досить просто можна гати електромагнітні коливання, є електричне коло, що складається з котушки індуктивністю L та конденсатора ємністю С. Зрозуміло, що провідник, з якого виготовлено котушку, має й активний опір R, але спочатку ми ним нехтуватимемо. Щоб легко можна було гати за змінами напруги на обкладках конденсатора, до яких під'єднано вольтметр V, коливання мають бути досить повільні. Тому в такому пристрої використовують котушку значної індуктивності (наприклад 25 Гн) і конденсатор великої ємності (1000—2000 мкФ). Вольтметр беруть з нульовою поділкою посередині шкали.
вот
Объяснение:
Отражение электромагнитных волн происходит на границе раздела двух сред, обладающих разными свойствами. Это явление хорошо известно с древних времен. Впервые закон отражения упоминается в работах Евклида[1],. Широко распространенная формулировка «угол падения равен углу отражения» не вполне точна, но, тем не менее, передает основное содержание закона. На рис. 5.2 приведена иллюстрация отражения луча от зеркальной поверхности.
Закон отражения является следствием действия принципа, сформулированного П. Ферма[2]. Согласно этому принципу луч света должен двигаться из начальной точки в конечную так, чтобы достичь её за минимально возможное время.
Найпростішим пристроєм, в якому досить просто можна гати електромагнітні коливання, є електричне коло, що складається з котушки індуктивністю L та конденсатора ємністю С. Зрозуміло, що провідник, з якого виготовлено котушку, має й активний опір R, але спочатку ми ним нехтуватимемо. Щоб легко можна було гати за змінами напруги на обкладках конденсатора, до яких під'єднано вольтметр V, коливання мають бути досить повільні. Тому в такому пристрої використовують котушку значної індуктивності (наприклад 25 Гн) і конденсатор великої ємності (1000—2000 мкФ). Вольтметр беруть з нульовою поділкою посередині шкали.