Смешали 0,1 кг горячей воды при температуре +50 град. и 0,2 кг холодной воды при температуре +20 град. При идеальных условиях температура смеси равна: Т = (Т1*m1 + Т2*m2)/(m1 + m2) = (50*0,1 + 20*0,2)/(0,1 + 0,2) = (5 + 4)/0,3 = 9/0,3 = 30 (град.) Но в условии дана температура смеси 29,5 град. Значит, учитываются потери тепла на нагрев сосуда, в котором смешивали воду, термометра, окружающего воздуха. Тепло, которое отдала горячая вода: Q1 = с*m1(50 - 29,5) при с = 4200 дж/кг*град, Q1 = 4200*0,1*20,5 = 8610 (дж) Тепло, которое получила холодная вода: Q2 = с*m2(29,5 - 20) = 4200*0,2*9,5 = 7980 (дж) Потери тепла составили: Q1 - Q2 = 8610 - 7980 = 630 (дж)
Пе́рша космі́чна шви́дкість — швидкість, яку, нехтуючи опором повітря та обертанням планети, необхідно надати тілу, для переміщення його на кругову орбіту, радіус якої рівний радіусу планети.
Поняття першої космічної швидкості є досить теоретичним, оскільки реальні кораблі мають свій власний двигун і крім того, використовують обертання Землі.
Для обчислення першої космічної швидкості необхідно розглянути рівність відцентрової сили та сили тяжіння, що діють на тіло на орбіті.
Де m — маса снаряду, M — маса планети, G — гравітаційна стала (6,67259•10−11 м³•кг−1•с−2), {\displaystyle v_{1}\,\!}{\displaystyle v_{1}\,\!}— перша космічна швидкість, R — радіус планети.
Першу космічну швидкість можна визначити через прискорення вільного падіння — оскільки g = GM/R2, то
Т = (Т1*m1 + Т2*m2)/(m1 + m2) =
(50*0,1 + 20*0,2)/(0,1 + 0,2) =
(5 + 4)/0,3 = 9/0,3 = 30 (град.)
Но в условии дана температура смеси 29,5 град. Значит, учитываются потери тепла на нагрев сосуда, в котором смешивали воду, термометра, окружающего воздуха.
Тепло, которое отдала горячая вода:
Q1 = с*m1(50 - 29,5)
при с = 4200 дж/кг*град,
Q1 = 4200*0,1*20,5 = 8610 (дж)
Тепло, которое получила холодная вода:
Q2 = с*m2(29,5 - 20) =
4200*0,2*9,5 = 7980 (дж)
Потери тепла составили:
Q1 - Q2 = 8610 - 7980 = 630 (дж)
Пе́рша космі́чна шви́дкість — швидкість, яку, нехтуючи опором повітря та обертанням планети, необхідно надати тілу, для переміщення його на кругову орбіту, радіус якої рівний радіусу планети.
Поняття першої космічної швидкості є досить теоретичним, оскільки реальні кораблі мають свій власний двигун і крім того, використовують обертання Землі.
Для обчислення першої космічної швидкості необхідно розглянути рівність відцентрової сили та сили тяжіння, що діють на тіло на орбіті.
{\displaystyle m{\frac {v_{1}^{2}}{R}}=G{\frac {Mm}{R^{2}}};}{\displaystyle m{\frac {v_{1}^{2}}{R}}=G{\frac {Mm}{R^{2}}};}
{\displaystyle v_{1}={\sqrt {G{\frac {M}{R;}{\displaystyle v_{1}={\sqrt {G{\frac {M}{R;}
Де m — маса снаряду, M — маса планети, G — гравітаційна стала (6,67259•10−11 м³•кг−1•с−2), {\displaystyle v_{1}\,\!}{\displaystyle v_{1}\,\!}— перша космічна швидкість, R — радіус планети.
Першу космічну швидкість можна визначити через прискорення вільного падіння — оскільки g = GM/R2, то
{\displaystyle v_{1}={\sqrt {gR}};}{\displaystyle v_{1}={\sqrt {gR}};}.
Першою космічною швидкістю VI називають швидкість польоту по коловій орбіті радіуса, що дорівнює радіусу земної кулі Rз.
Записавши для такого колового руху другий закон Ньютона отримаємо: VI = (gRз)1/2 ≈ 7,9 км/с