Состояние выпуска товаров в стране отмечены определенным углом В на КВМ. Если ресурсы труда будут использованы не полностью, то есть возникнет безработица, тогда:
а) точка В получится за пределы КВМ;
б) точка В переместится с КВМ внутрь;
в) точка В останется на своем месте;
г) точка В переместится по КВМ вниз.
Грошова маса-сукупність всіх грошових коштів, що знаходяться в господарстві в готівковій і безготівковій формах, що забезпечує обіг товарів і послуг в народному господарстві.
У структурі грошової маси виділяється активна частина, до якої відносяться грошові кошти, реально обслуговують господарський оборот, і пасивна частина, що включає грошові накопичення, залишки на рахунках, які потенційно можуть служити розрахунковими коштами. Особливе місце в структурі грошової маси займають так звані "квазіденьги" (від латинського "quasi" - ніби, майже), тобто грошові кошти на строкових рахунках, ощадних вкладах, депозитних сертифікатах, акціях інвестиційних фондів, які вкладають кошти тільки в короткострокові грошові зобов'язання.
Сукупність готівки (металеві гроші і банкноти) і грошей для безготівкових розрахунків в центральному банку (безстрокові вклади) становить гроші центрального банку. Їх називають також монетарною або грошовою базою, так як вони визначають сумарну грошову масу в народному господарстві.
Грошова маса, якою володіє народне господарство для здійснення операцій обміну і платежу, залежить від пропозиції грошей банківського сектора і від попиту на гроші, тобто прагнення установ небанківського сектора мати у себе певну грошову суму у вигляді готівки або вкладів до запитання
Пропозиція і попит на гроші визначають, в основному, обсяг і кон'юнктуру грошового ринку.
Мировой экономический кризис представляет собой определенное явление для рыночной экономики, с циклической периодичностью и затрагивающее не одну страну. Вначале они проявлялись как кризисы недопроизводства сельскохозяйственной продукции, с середины 19 века — как нарушение равновесия между промышленным производством и платеже спросом. В 19 веке и первой половине 20 века мир пережил несколько международных финансовых кризисов. В 19 веке кризисы протекали примерно каждые 8-10 лет (1825, 1837–38, 1847, 1857, 1866, 1873, 1890–93), в 20 же веке они стали происходить чаще (1907–1908, 1914, 1920–21 и 1929–33, 1973, 1987, 1994-1995, 1997, 1998), но менее острыми. Например, самый долгий по времени упадок был с 1929-1933 год, который имел название Великой депрессии. Кризис бушевал до 1933 года, а его последствия ощущались до конца 30-х годов. Промышленное производство во время этого кризиса сократилось в США на 46%, в Великобритании на 24%, в Германии на 41%, во Франции на 32%. Колоссальных размеров достигла безработица.
Экономические кризисы до 20 века ограничивались пределами влияния потребителей одной, двух или трех стран, затем стали приобретать международный характер.
В 1998 году - один из самых тяжелых экономических кризисов в истории России. Причины дефолта: огромный государственный долг России, низкие мировые цены на сырье (Россия — крупный поставщик нефти и газа на мировой рынок) и пирамида государственных кратко облигаций, по которым правительство РФ не смогло расплатиться в срок. Курс рубля по отношению к доллару в августе 1998 года — январе 1999 года упал в 3 раза — c 6 руб. за доллар до 21 руб. за доллар.