Проблема ограниченности ресурсов Вопрос ограниченности ресурсов в современном мире является одним из самых
актуальных. Удовлетворение потребностей общества напрямую зависит от создания благ.
Увеличение численности населения планеты, возрастание и усложнение потребностей, рост
объемов производства и ускорение научно-технического прогресса (НТП) требует все большего
количества ресурсов для производства благ.
Наиболее остро стоит проблема ограниченности природных ресурсов. Так по подсчетам
исследователей Международного энергетического агентства (IEA), топлива всех видов на планете
хватит на 800 лет (оптимистический прогноз), а при возрастании темпов НТП – на 150 лет
(пессимистический прогноз).
Основными видами топлива в настоящее время являются нефть, природный газ и уголь.
Мировое потребление ископаемых видов топлива составляет около 12 млрд т. в год. За последние
20 лет мировое энергопотребление возросло на 30% (и этот рост продолжится в связи ростом
потребностей бурно развивающихся стран азиатского региона). В будущем существует угроза
дефицита энергии и топлива, что уже сейчас проявляется в энергетических кризисах (в 1973, 1990,
2000, 2005, 2009, 2011 годах).
Все большую актуальность приобретает политика энергосбережения и повышения
энергоэффективности. Создаются новые виды топлива (например, биотопливо – топливо из
биомассы). Идет развитие альтернативных источников энергии: солнечной энергетики,
ветроэнергетики, гидротермальной энергетики. В 2010 году в Евросоюзе доля электроэнергии,
получаемой из альтернативных источников, составляла 12,5%. Однако в целом на альтернативные
источники энергии приходится всего около 1% мировой выработки электроэнергии.
По оценкам Международного энергетического агентства по запасам нефти Россия занимает
5-е место в мире (60 млрд баррелей), по запасам газа – 1-е место (1,7 трлн куб. футов). Однако при
современных темпах роста потребления запасы сырой нефти могут быть исчерпаны через 30-40
лет, природного газа - через 60-80 лет[2].
При этом энергоемкость российской экономики вдвое выше, чем мировой экономики в
целом, и в 3 раза, чем в странах Евросоюза и Японии. Основную роль в этом играют устаревшее
оборудование и технологии производства на большинстве предприятий. Особо низкой
энергоэффективностью отличается сфера ЖКХ, также добывающая и перерабатывающая
промышленность, строительство, транспорт и другие отрасли.
Вопросы:
1. Какие факторы влияют на рост потребностей в топливно-энергетических ресурсах?
2. Как ограниченность топливно-энергетических ресурсов влияет на поиск более
эффективных их использования?
3. Каковы, по вашему мнению, возможности и пути преодоления энергетического кризиса?
4. Назовите причины высокой энергоемкости российской экономики.
5. В каких направлениях необходимо проводить политику энергосбрежения в России?
Мировой экономический кризис — кризисное состояние мировой экономики, резко обозначившееся с 2008 года. Разные страны и регионы выходили из острой фазы кризиса в разное время, с 2009 по 2013 год, а его последствия сохраняются поныне[1]. Развился с финансового кризиса, начавшегося в США. Если не по глубине, то по масштабам и последствиям сопоставим лишь с Великой депрессией 1930-х годов[2]. В 2009 году мировой ВВП впервые со времён Второй мировой войны показал отрицательную динамику[3].
Также рекордно (более чем на 10 %) сократилась мировая торговля, восстановившая объём к 2011 году[4], но до сих пор[когда?] значительно отстающая от докризисных темпов роста[5].
Спад экономики США и еврозоны закончился во втором квартале 2009 года, однако в 2011 году в еврозоне началась вторая рецессия[6], продолжавшаяся до 2013 года и ставшая самой длительной в её истории[7].
Глобальной тенденцией после острой фазы кризиса в 2008 году стало ослабление среднего класса в мире, в то время как до кризиса его доля в общем объёме мирового богатства оставалась продолжительное время стабильной, отмечается в отчёте «Global Wealth Report 2015» швейцарского банка «Credit Suisse». При этом доля 1 % самых богатых людей в мировом объёме богатств превысила 50 % и продолжает увеличиваться[8].
Беспрецедентный рост безработицы привёл к достижению её рекордного показателя за всю историю наблюдений за рынком труда[9] (199 млн человек в 2009 году[10]).
В иноязычных источниках также рас термин Великая рецессия (англ. Great Recession).
Відповідь:
ндіюсь до Пояснення:
Сьогодні міжнародна міграція виступає важливим ресурсом розвитку приймаючих країн, країн транзиту та призначення. Пріоритетним завданням світового співтовариства є виявлення в здобування з цього глобального явища максимально позитивних ефектів і зведення до мінімуму його негативних наслідків.
Сучасні практичні проблеми соціально-економічного розвитку у світі багато в чому обумовлені міграційними процесами. Вплив міграції на громадське життя завжди був суттєвим, однак приблизно до кінця XX століття міграційні процеси не мали такої самостійної основи, як сьогодні, не були сталими. На рубежі XIX – XX ст. руйнація традиційних інститутів суспільства здобула глобальних масштабів через різке прискорення соціально-економічних процесів індустріалізацією. Постійним супутником індустріального суспільства стала міграція. До початку XX ст. міграція найчастіше викликалася та зупинялася владними розпорядженнями, була керованою, а головними формами міграції були завойовницькі походи (колонізація територій, работоргівля), що переміщували значні маси людей. Відсутність транспортних можливостей обмежувала самостійний міграційний рух людей у Географічне місце перебування людини майже завжди збігалося з певним соціальним тому це явище мало враховувалося під час прийняття державних рішень.
Сучасна міграція за впливом на світовий соціально-економічний, соціокультурний і політичний р порівнянна з “великим переселенням народів”. Однак на відміну від минулих історичних епох змінилася не тільки природа (нерівномірність поширення населення на планеті, різні природні й соціальні умови життя людей) і умови (можливості переміщення: швидкість, інтенсивність міграційних потоків) міграцій, але і її спрямованість – міграція набула доцентровий характер. Якщо традиційні міграційні потоки були завжди спрямовані від центру до периферії (ідея “завоювання”, “змішування”), то в індустріальну епоху напрямки міграцій діаметрально змінилися (переважає ідея “збирання”, “концентрування”).
На сьогодення спроби державного регулювання міграційних процесів не дають очікуваних результатів. Міграційні політики держав відзначаються уривчастістю управлінських дій, недостатністю як ресурсної так і законодавчої бази. На відміну від попередніх століть, сучасна міграція не піддається авторитарним формам впливу, вона вимагає створення системи управління у формі самостійного соціального інституту, здатного вирішувати нові завдання принципово новими Це висуває нові вимоги до діяльності державних органів влади.
Ефективне регулювання міграційними процесами, створення передумов для залучення необхідного людського ресурсу та збереження наявного потенціалу в Україні є запорукою підвищення її конкурентоспроможності на світовому рівні та сталого економічного розвитку.