Особливість конкуренції полягає в тому, що окремий продавець сам по собі не може встановлювати ціну вищу, ніж ринкова, оскільки покупці можуть придбати необхідну кількість цієї продукції в інших продавців за ринковою ціною. Підприємець повинен натомість дбати про зниження собівартості продукції і водночас про поліпшення його якості чи інших споживчих властивостей.
Найвигідніші умови будуть у першого виробника, тому що в нього собівартість найнижча.
Третій виробник буде знаходитись у невигідному становищи, оскільки буде працювати з ізбитками і незможе втриматись на ринку. Якщо він не знизить собівартість то збанкрутує.
По третє це олігополія.
За олігополії цінова конкуренція малоефективна. Компаніям відомо, що коли вони знизять ціни, конкуренти вчинять так само, що призведе лише до скорочення виторгу.
Для заохочення покупців фірми намагаються надати своїм товарам унікальних якостей — реальних чи уявних, що називають диференціацією продукту.
Для покупців важливі ціна на продукцію( в даному випадку вона однакова),унікальні технології які є в цьому телевізорі, дизайн ,репутація фірми, умови продажу ( можливість придбання в кредит) і т.д.
Якщо виробники домовляться між собою, це приведе до збільшення ринкової ціни . Внаслідок чого перший виробник буде отримувати надприбутки, а третій виробник зможе уникнути збитків.
Госуда́рственная со́бственность — имущество, в том числе средства и продукты производства, принадлежащие государству полностью, либо на основе долевой или совместной собственности.
Государству могут принадлежать акции в акционерных обществах различных форм собственности, кроме того, государство может иметь в собственности любое имущество, необходимое для осуществления его функций[1].
В Российской империи использовалось понятие государственное имущество — в гражданском праве так называлось имущество, составляющее собственность государства как юридического лица[2].
В СССР государственная собственность считалась высшей формой собственности и входила в основу экономической системы социалистического государства, была основой командно-административной экономики.
Право государственной собственности в Российской Федерации закреплено статьёй № 214 ГК РФ.
Объяснение:
По перше - це внутрішньогалузева конкуренція.
По друге - добросовісна конкуренція.
Особливість конкуренції полягає в тому, що окремий продавець сам по собі не може встановлювати ціну вищу, ніж ринкова, оскільки покупці можуть придбати необхідну кількість цієї продукції в інших продавців за ринковою ціною. Підприємець повинен натомість дбати про зниження собівартості продукції і водночас про поліпшення його якості чи інших споживчих властивостей.
Найвигідніші умови будуть у першого виробника, тому що в нього собівартість найнижча.
Третій виробник буде знаходитись у невигідному становищи, оскільки буде працювати з ізбитками і незможе втриматись на ринку. Якщо він не знизить собівартість то збанкрутує.
По третє це олігополія.
За олігополії цінова конкуренція малоефективна. Компаніям відомо, що коли вони знизять ціни, конкуренти вчинять так само, що призведе лише до скорочення виторгу.
Для заохочення покупців фірми намагаються надати своїм товарам унікальних якостей — реальних чи уявних, що називають диференціацією продукту.
Для покупців важливі ціна на продукцію( в даному випадку вона однакова),унікальні технології які є в цьому телевізорі, дизайн ,репутація фірми, умови продажу ( можливість придбання в кредит) і т.д.
Якщо виробники домовляться між собою, це приведе до збільшення ринкової ціни . Внаслідок чого перший виробник буде отримувати надприбутки, а третій виробник зможе уникнути збитків.
Також це крок до монополії.
Госуда́рственная со́бственность — имущество, в том числе средства и продукты производства, принадлежащие государству полностью, либо на основе долевой или совместной собственности.
Государству могут принадлежать акции в акционерных обществах различных форм собственности, кроме того, государство может иметь в собственности любое имущество, необходимое для осуществления его функций[1].
В Российской империи использовалось понятие государственное имущество — в гражданском праве так называлось имущество, составляющее собственность государства как юридического лица[2].
В СССР государственная собственность считалась высшей формой собственности и входила в основу экономической системы социалистического государства, была основой командно-административной экономики.
Право государственной собственности в Российской Федерации закреплено статьёй № 214 ГК РФ.