1. Национальная валютная система состоит из следующих элементов:
а) национальная валютная единица;
б) золотые и валютные резервы;
в) условия обратимости валюты;
г) система международных расчетов страны;
д) режим рынка валют;
е) режим рынка золота;
ж) все выше перечисленные ответы.
2. Денежная система страны включает в свою структуру:
а) национальную валютную систему;
б) иностранную валютную систему.
3. Вводится в целях удержания курса национальной валюты от резких скачков — это:
а) фиксированный валютный курс;
б) свободно плавающий курс;
в) управляемо плавающий валютный курс.
4. Стоимость денежной единицы одной страны — это:
а) конвертируемый курс;
б) обменный курс;
в) иностранный курс;
г) валютный (обменный) курс.
5. Означает отсутствие каких-либо ограничений при совершении любых операций с данной валютой — это:
а) неконвертируемая валюта;
б) свободно конвертируемая валюта;
в) частично конвертируемая валюта.
6. Валюта — это:
а) денежная единица, находящаяся в обращении;
б) денежная единица, не находящаяся в обращении.
7. Будучи законным платежным средством внутри страны, перестает быть таковым за её пределами — это:
а) национальная валюта;
б) иностранная валюта.
8. Гибкий, постоянно меняется под воздействием с и предложения денег на валютном рынке — это:
а) фиксированный валютный курс;
б) свободно плавающий курс;
в) управляемо плавающий валютный курс.
9. Носят целевой характер и предоставляются для решения конкретных задач — это:
а) кредиты международных организаций;
б) частные кредиты;
в) правительственные кредиты.
10. Осуществляются посредством мировой валютно-финансовой системы:
а) мировая торговля;
б) вывоз капитала;
в) туризм;
г) научно-техническая деятельность.
Если 20% будет в одних руках, а все остальное у мелких акционеров, то фактически контрольный пакет будет у тех у кого 20%
Відповідь:
ндіюсь до Пояснення:
Сьогодні міжнародна міграція виступає важливим ресурсом розвитку приймаючих країн, країн транзиту та призначення. Пріоритетним завданням світового співтовариства є виявлення в здобування з цього глобального явища максимально позитивних ефектів і зведення до мінімуму його негативних наслідків.
Сучасні практичні проблеми соціально-економічного розвитку у світі багато в чому обумовлені міграційними процесами. Вплив міграції на громадське життя завжди був суттєвим, однак приблизно до кінця XX століття міграційні процеси не мали такої самостійної основи, як сьогодні, не були сталими. На рубежі XIX – XX ст. руйнація традиційних інститутів суспільства здобула глобальних масштабів через різке прискорення соціально-економічних процесів індустріалізацією. Постійним супутником індустріального суспільства стала міграція. До початку XX ст. міграція найчастіше викликалася та зупинялася владними розпорядженнями, була керованою, а головними формами міграції були завойовницькі походи (колонізація територій, работоргівля), що переміщували значні маси людей. Відсутність транспортних можливостей обмежувала самостійний міграційний рух людей у Географічне місце перебування людини майже завжди збігалося з певним соціальним тому це явище мало враховувалося під час прийняття державних рішень.
Сучасна міграція за впливом на світовий соціально-економічний, соціокультурний і політичний р порівнянна з “великим переселенням народів”. Однак на відміну від минулих історичних епох змінилася не тільки природа (нерівномірність поширення населення на планеті, різні природні й соціальні умови життя людей) і умови (можливості переміщення: швидкість, інтенсивність міграційних потоків) міграцій, але і її спрямованість – міграція набула доцентровий характер. Якщо традиційні міграційні потоки були завжди спрямовані від центру до периферії (ідея “завоювання”, “змішування”), то в індустріальну епоху напрямки міграцій діаметрально змінилися (переважає ідея “збирання”, “концентрування”).
На сьогодення спроби державного регулювання міграційних процесів не дають очікуваних результатів. Міграційні політики держав відзначаються уривчастістю управлінських дій, недостатністю як ресурсної так і законодавчої бази. На відміну від попередніх століть, сучасна міграція не піддається авторитарним формам впливу, вона вимагає створення системи управління у формі самостійного соціального інституту, здатного вирішувати нові завдання принципово новими Це висуває нові вимоги до діяльності державних органів влади.
Ефективне регулювання міграційними процесами, створення передумов для залучення необхідного людського ресурсу та збереження наявного потенціалу в Україні є запорукою підвищення її конкурентоспроможності на світовому рівні та сталого економічного розвитку.