Запиши выражения по .есть ли в лишние данные. ? из двух городов , расстояние между которыми 880км, одновременно навстречу друг другу вышли два поезда .в первом поезде 15 вагонов ,а во втором -на 2 вагона больше.скорость первого -поезда -50км /ч,а скорость второго-60ум/ч . через сколько часов поезда встретятся?
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
Сразу хотелось бы внести уточнение в вопрос: сами по себе "направления" не могут быть "близкими" или "далекими", с каким бы из них (в литературе ли, в искусстве) не приходилось сталкиваться и каким восхищаться. Близкими могут быть те или иные люди - авторы, воплощающие различные идеи, типы ("образы") в своих произведениях, независимо от направления и стилевых особенностей...
Из времен "золотого века" отечественной литературы (XIX в.) многие авторы реалистического направления близки: Пушкин и Лермонтов (поэзия и проза), равно как и Гоголь, Тургенев, Некрасов и Островский, выборочно - Достоевский и Толстой, Лесков и Салтыков-Щедрин, любимейший из всех - Чехов, с его легкостью и "импрессионизмом" (в пьесах особенно)...
Далее, из "серебряного века" - авторы-реалисты: Бунин, Куприн, Горький (в меньшей степени - А. Белый) - все в прозе; в поэзии - "4 Б": Бальмонт, Брюсов, Блок, Белый (и далее - по списку), но привлекает в них не столько "символическая" направленность (если угодно, некая "детская болезнь левизны" в Поэзии), сколько азарт творчества, жажда новаторства, смелость и воодушевленность, желание "стать с веком наравне", быть первопроходцем... (если очень кратко - как-то так, извините)
Объяснение: