Який твір О.Пушкіна є його творчим підсумком?

Чудова сімка Єгипетські піраміди Все на світі боїться часу, а час боїться пірамід. Вони піднімаються серед гарячих пісків Лівійської пустелі і тягнуться на десятки кілометрів від сучасного Каїра до Фаюмського каналу. Найстародавніша - піраміда фараона Джосера - споруджена біля п'ятьох тисяч років тому. Її висота 60 метрів. Будівельник першої піраміди Імхотеп був архітектором, лікарем, астрономом, письменником, радником фараона, протягом багатьох сторіч вважався найбільшим мудрецем старожитності, а пізні часи у його честь споруджувалися статуї і храми. Піраміди служили фараонам, відповідно до їхньої релігії, східцями, по яких вони висходили на небо. Тому найстародавніші піраміди були східчастими, мали форму східців, і тільки в більш пізніх стіни гладкі. Чому це відбулося, дотепер не вияснено. Археологи нарахували 80 пірамід. Не усі вони дійшли до наших днів. Найвідоміші три великі піраміди біля Гізи: Хеопса (Хуфу), Хефрена (Хафра) і Мекерина (Менкаура). Найбільша з них, піраміда Хеопса, споруджена в XXVIII сторіччі до нашої ери. Спочатку вона піднімалася на 147 метрів, але через підхід пісків її висота зменшилася до 137 метрів. Кожна сторона квадратного підніжжя піраміди складає 233 метра, або, якщо бути точним, одна сторона довше іншої на 20 сантиметрів, тобто помилка усього в 0,0009. Площа піраміди більш 50 тисяч квадратних метрів. Піраміда Хеопса майже суцільної кам'яної кладки. Її внутрішні помешкання займають дуже невеличкий об’єм - не більш 3 - 4 %. Піраміда складається з двох мільйонів трьохсот тисяч кубічних блоків вапняку з гладко відшліфованими сторонами. По підрахункам Наполеона, кам'яних блоків від трьох пірамід Гізи вистачило б, що б оперезати усю Францію стіною заввишки трьох метрів і товщиною в 30 сантиметрів. Підрахували, що кожний блок важить в основному 2,5 тонни, а найважчий - 15 тонн. Загальна вага піраміди біля 5,7 мільйона тонн. Камені її тримаються власною вагою - ніякого сполучного матеріалу немає. Незважаючи на це, блоки настільки старанно підігнані один до іншого, що щілина між ними не більш п'ятьох міліметрів. Така митецька робота каменотесів викликає подив. Адже вона виконана в основному кам'яними знаряддями. Відомий і зодчий цієї піраміди - Хемуін. Дослідників, що намагалися з'ясувати, яким чином древні будівельники змогли спорудити таке грандіозне спорудження, і ще не просто спорудити, а додати йому геометричну правильну форму піраміди, все це ставило в безвихідь. Іноді, як і про мегалітичні споруди, висловлюється думка, що піраміди не міг побудувати народ, що живе в бронзовому віці, і що в створенні цих колосальних споруджень приймали.

 Большинство людей любят читать фантастику. Она увлекает, позволяет увидеть мир в других измерениях. Она дает волю фантазии и воплощает мечты в некую реальность. Но, если задуматься, вроде бы и не имеет ничего общего с реальностью. Это как сказка для взрослых, как то, что могло бы быть, но его нет. Так нужна ли вообще фантастическая литература?       Я думаю, что да. Можно привести несколько причин для того, чтобы она продолжала существовать и развиваться. Ведь недаром именно фантастику любят чуть ли не больше всех остальных направлений художественной литературы. А, значит, не так уж она и пуста.
Во-первых, фантастические произведения позволяют представить, что было бы, если бы какая-то мечта воплотилась. Они показывают мир в другом виде, тем самым давая читателю огромные возможности для собственного размышления и исследования. А это всегда интересно, потому что приводит к каким-то открытиям. Наверное, поэтому и любят фантастику.       Во-вторых, такая литература не имеет никаких границ. Она может развить один сюжет до таких крайностей, что человек увидит, как опасны порой могут быть открытия. Она рождает новых чудовищ и новые кошмары, тем самым позволяя избавиться от старых. Иногда фантастика доводит какую-то идею до печального конца, и это заставляет людей быть более острожными с тем, что у нас есть сейчас. Произведения учат беречь природу и ценить свою планету, иначе всего этого можно лишиться в один момент.       В-третьих, фантастика легко и ненавязчиво воспитывает. Она не похожа на классическую литературу, потому что как будто существует больше для развлечения. Но ведь в фантастических произведениях тоже затрагиваются разные проблемы. И, вроде бы развлекаясь, читатель невольно задумывается над разными серьезными вопросами. Именно поэтому нельзя однозначно приравнивать фантастику, особенно научную, к легкому «чтиву».       Я люблю этот жанр литературы. Меня восхищают интересные идеи авторов, увлекают неведомые миры и путешествия, как во времени, так и в космосе. И я считаю, что такие произведения необходимы, потому что без них просто было бы скучно.