Іван Данилович Калита народився 1288 року, був сином московського князя Данила Олександровича і онуком Олександра Невського. Прозваний Калитою («калита» — «гаман для грошей») за багатство, яке йому вдалось накопичити, збираючи данину для Золотої Орди[5].
Головним напрямком його правління було зміцнення провідної ролі князівства московського (з 1317 року — «великого»[6]) серед сусідніх князівств, а також територіальна експансія. Частину земель він купував, а на удільні князівства Углич, Галич, Білозеро отримав ярлики у Орді[7]. Протягом свого правління мав вельми тісні контакти із ординськими ханами, надсилав хану, його дружинам та вельможам подарунки, сам часто їздив у Орду.
Виявив себе жорстоким, вправним, наполегливим правителем. Був вірним підданим Золотої Орди, за що отримував постійну підтримку татарських ханів. Не гребував використовувати в ході міжусобиць військо Золотої Орди. Спираючись на підтримку ординців, зумів послабити свого основного супротивника — Велике князівство Тверське. Зокрема, звів наклеп на князя Олександра, якого з сином Федором після суду в хана Узбека вбили в Орді. Іван Данилович наказав зняти дзвін з собору Твері та перевезти до Москви[8]. Також сприяв послабленню Новгородської та Псковської республік.
Зміцненню авторитету Івана Даниловича саме як московського князя сприяло перенесення на початку його правління (1325) резиденції митрополита Київського і всія Русі Петра Ратенського з Владимира на Клязьмі до Москви. Також князь упорядковував норми феодального права, податкову систему, сприяв розвиткові торгівлі.
Заклав церкву Успіння Богоматері 1326 року в Москві — першу значну кам'яну споруду міста[9].
У російську історіографію увійшов як перший «збирач російських земель». Перед смертю прийняв чернечий постриг з ім'ям Ананія та схиму. Помер у 1340 році в Москві.
Жаһандану үдерістері, қала қалама, космополитизм - ұлтсыздандыру дәнін себеді. Оған тележәшік пен интернет арқылы ағылған теріс пиғылды ақпарат майданын қосыңыз. Содан ба, санадан азғындап, нигилизм (барды жоққа шығару) дертіне шалдыққан және сәләфтік діни идеологияға шырмалған ұрпағымыз баршылық. Тере берсек, қатерлі құбылыстар шыға бермек. Күллісіне қарсы қояр Тәңірі бізге берген қалқан да һәм буырқанған рух теңізінде бағыт сілтейтін темірқазық та - ұлы Абайдың мұрасы! Онда айтылмаған сөз, ашылмаған руханият сыры, сірә да, қалған жоқ. Төменде Тәңіріге, дінге, иман мен тағатқа қатысты кемеңгердің асыл ой-танымдарын азды-көпті сарапқа салып, көпке жеткізсек деген ниеттеміз.
Іван Данилович Калита народився 1288 року, був сином московського князя Данила Олександровича і онуком Олександра Невського. Прозваний Калитою («калита» — «гаман для грошей») за багатство, яке йому вдалось накопичити, збираючи данину для Золотої Орди[5].
Головним напрямком його правління було зміцнення провідної ролі князівства московського (з 1317 року — «великого»[6]) серед сусідніх князівств, а також територіальна експансія. Частину земель він купував, а на удільні князівства Углич, Галич, Білозеро отримав ярлики у Орді[7]. Протягом свого правління мав вельми тісні контакти із ординськими ханами, надсилав хану, його дружинам та вельможам подарунки, сам часто їздив у Орду.
Виявив себе жорстоким, вправним, наполегливим правителем. Був вірним підданим Золотої Орди, за що отримував постійну підтримку татарських ханів. Не гребував використовувати в ході міжусобиць військо Золотої Орди. Спираючись на підтримку ординців, зумів послабити свого основного супротивника — Велике князівство Тверське. Зокрема, звів наклеп на князя Олександра, якого з сином Федором після суду в хана Узбека вбили в Орді. Іван Данилович наказав зняти дзвін з собору Твері та перевезти до Москви[8]. Також сприяв послабленню Новгородської та Псковської республік.
Зміцненню авторитету Івана Даниловича саме як московського князя сприяло перенесення на початку його правління (1325) резиденції митрополита Київського і всія Русі Петра Ратенського з Владимира на Клязьмі до Москви. Також князь упорядковував норми феодального права, податкову систему, сприяв розвиткові торгівлі.
Заклав церкву Успіння Богоматері 1326 року в Москві — першу значну кам'яну споруду міста[9].
У російську історіографію увійшов як перший «збирач російських земель». Перед смертю прийняв чернечий постриг з ім'ям Ананія та схиму. Помер у 1340 році в Москві.
Объяснение:
Жаһандану үдерістері, қала қалама, космополитизм - ұлтсыздандыру дәнін себеді. Оған тележәшік пен интернет арқылы ағылған теріс пиғылды ақпарат майданын қосыңыз. Содан ба, санадан азғындап, нигилизм (барды жоққа шығару) дертіне шалдыққан және сәләфтік діни идеологияға шырмалған ұрпағымыз баршылық. Тере берсек, қатерлі құбылыстар шыға бермек. Күллісіне қарсы қояр Тәңірі бізге берген қалқан да һәм буырқанған рух теңізінде бағыт сілтейтін темірқазық та - ұлы Абайдың мұрасы! Онда айтылмаған сөз, ашылмаған руханият сыры, сірә да, қалған жоқ. Төменде Тәңіріге, дінге, иман мен тағатқа қатысты кемеңгердің асыл ой-танымдарын азды-көпті сарапқа салып, көпке жеткізсек деген ниеттеміз.