від нашого сприйняття миру залежить, відбудеться воно чи ні. герберт уэллс у новелі “чарівна крамниця” показав нам, як по-різному діти й дорослі бачать і сприймають мир. доторкнутися до чарівництва вдається деяким, тому що людині необхідна нестримна фантазія, воля від земних турбот і твердого реалізму. такий погляд на життя зберігають діти (і те не все), а дорослі, може, і хотіли б, так не можуть. уэллс показав нам, що батько джипу готовий був повірити в чудеса, але тверезість, а потім ревнощі й тривога за хлопчика знищили нитки чарівництва, що виростали в ньому. чудо зненацька перетворилося в кошмари. у тому самому предметі хлопчик бачив прекрасний і таємниче, а батько - огидне-страхаюче.
маленькому джипу підвластні предмети, він з дитячою серйозністю керує ними, він захоплений, забув про існування того реального миру, де є батько. але адже мир, у який занурилося саме маля, - самий що ні на є реальний. коли страх батька досягає свого апогею, уэллс забирає хлопчика. хазяїн крамниці блазнює перед переляканим батьком, продовжуючи “дорослу” казку. і, батько й син усе в тім же місті, на тій же вулиці, тільки чарівного магазинчика вже немає. про те, що всі случившееся - не марення й не сон, нагадують подарунки в руках джипу, вручені йому крамарем. розпакувавши будинку згортки, син бачить всі ті ж чудові, живі іграшки, батько - простих олов’яних солдатиків, яких можна купити в будь-якому магазині, звичайного кошеняти із прекрасним апетитом. батько до кінця новели не вірить у чарівництво, він чекає, коли хазяїн крамниці прийде одержати рахунок за подарунки.
від нашого сприйняття миру залежить, відбудеться воно чи ні. герберт уэллс у новелі “чарівна крамниця” показав нам, як по-різному діти й дорослі бачать і сприймають мир. доторкнутися до чарівництва вдається деяким, тому що людині необхідна нестримна фантазія, воля від земних турбот і твердого реалізму. такий погляд на життя зберігають діти (і те не все), а дорослі, може, і хотіли б, так не можуть. уэллс показав нам, що батько джипу готовий був повірити в чудеса, але тверезість, а потім ревнощі й тривога за хлопчика знищили нитки чарівництва, що виростали в ньому. чудо зненацька перетворилося в кошмари. у тому самому предметі хлопчик бачив прекрасний і таємниче, а батько - огидне-страхаюче.
маленькому джипу підвластні предмети, він з дитячою серйозністю керує ними, він захоплений, забув про існування того реального миру, де є батько. але адже мир, у який занурилося саме маля, - самий що ні на є реальний. коли страх батька досягає свого апогею, уэллс забирає хлопчика. хазяїн крамниці блазнює перед переляканим батьком, продовжуючи “дорослу” казку. і, батько й син усе в тім же місті, на тій же вулиці, тільки чарівного магазинчика вже немає. про те, що всі случившееся - не марення й не сон, нагадують подарунки в руках джипу, вручені йому крамарем. розпакувавши будинку згортки, син бачить всі ті ж чудові, живі іграшки, батько - простих олов’яних солдатиків, яких можна купити в будь-якому магазині, звичайного кошеняти із прекрасним апетитом. батько до кінця новели не вірить у чарівництво, він чекає, коли хазяїн крамниці прийде одержати рахунок за подарунки.