Для того щоб змінити світ навколо і ставлення людини до нього.. спочатку треба змінити свої погляди на цей світ та змінитися самому з середини.Дуже часто люди задаються питанням: як швидко змінитися на краще? Як мені стати краще? І більшість хотіла б зробити це, не докладаючи жодних зусиль. Якби існувала таблетка для покращення себе, вона б користувалася популярністю не менше віагри. Але пошукавши чудодійні засоби для змін, ми розуміємо: що не все так просто. Давайте подумаємо, що ж потрібно робити, щоб змінитися на краще. Для початку непогано усвідомити, що ж ви хочете змінити в собі. Якими якостями ви володієте, для чого вони вам. Навіщо ці риси особистості потрібні вам. Виберіть те, яке ви хочете змінити найбільше. Адже намагатися змінити себе повністю практично непосильне завдання. Почніть з одного риси характеру або звички. Поступово привчивши свою свідомість змінюватися, інші якості ви зможете змінити набагато швидше і легше. Бажання мінятися - це вже великий крок до успіху. Подумайте, навіщо ви хочете змінитися, що вас так не влаштовує у вашому житті? На початку, вам доведеться контролювати цей процес. Поки нові дії не увійдуть до звички, а пізніше стануть рисою характеру. Процес зміни передбачає усвідомленість дій, емоцій і думок. Кожен з нас САМ вирішує яким він буде, як до нього ставитимуться оточуючі, який стане його життя. Прийміть відповідальність за своє життя на себе. Тільки тоді ви зможете змінитися. Визначте для себе яким ви хочете стати. Усвідомте, які вчинки ви робите під впливом тієї риси характеру, яку ви хочете змінити. Які емоції ви відчуваєте, які думки викликають ці емоції. Знайдіть корінь тієї поведінки, яке не влаштовує вас. Часто досить просто побачити, звідки ростуть проблеми, щоб позбутися від них.
кБлизько 80 % населення України становило селянство. До середини XVII ст. Воно не творило однорідної верстви, а складалося з різних груп з різними обов'язками, які тільки згодом зблизилися і злилися в єдину селянську верству.
Правове становище селян XIV—XV ст. Залежало від правового становища сіл. Існувало право руське, волоське, німецьке, шляхетсько-польське. У селах руського права гаються залишки давнього громадського ладу. Основою господарства було дворище з 5—10 димів-хат. Господарством займалася велика родина, що приймала підсусідків, потужників тощо. Декілька дворищ творили громаду, яка обирала старшого (тивуна, отамана). Громада мала спільні ліси і пасовиська, рибні озера тощо. Вона контролювала адміністрацію і суд, платила данину, утримувала церкву і священика. Кільканадцять громад становили волость на чолі з отаманом. Його обирала вся громада (віче або копа). На таких вічах відбувалися й суди — так звані копні суди.
Щодо селянства, то спочатку були три основні категорії — смерди (вільні), невільники (слуги, раби), напіввільні (закупи). Вільні селяни мали власні землі.
У XVI ст. Під впливом польського права відбувається еволюція права землеволодіння селян. Селянську землю вважають належною державі або панам — шляхті. Прагнення держави уніфікувати й обмежити розмір дворищенського землеволодіння, збільшити тягло селян викликало видання 1557 р. «Устави на волоки». Визначено розмір «волоки» — приблизно від 16,8 до 21,3 га залежно від місцевості. «Путні бояри» та «панцерні слуги» діставали по дві волоки. Решту землі передано шляхті, осадникам. Обмежено право переходу селян, для них встановлено низку натуральних повинностей (у зв'язку зі збільшенням експорту збіжжя до Європи).
Залежно від повинностей селяни поділялися на три категорії:
1. Тяглі селяни. Вони працювали на пана зі своєю худобою (8—10 днів на рік, потім 2—4 дні на тиждень). Окрім праці у полі сплачували різні податки — грошові та натуральні. Пани сплачували з населення державі податок натурою: збіжжям, медом, худобою. Селяни виконували також державні повинності — повоз-підвідне, направа шляхів, мостів, сторожування тощо.
2. Ремісники й службові селяни. Були цілі села ковалів, колісників, ткачів, пекарів та ін. Вони створювали сотні, яких очолював сотник. До службових селян належали рибалки, бортники, конюхи, котрі жили здебільшого біля фортець.
3. Чиншові селяни або данники. Платили чинш або данину з власної землі медом, збіжжям, шкірою, птицею-тощо.
Так селяни стали повністю залежними від пана людьми, підневільними, кріпаками, їх правове становище мало "чим відрізнялося від рабського. Селянське самоуправління також було ліквідоване. Феодали отримали змогу втручатися навіть в особисте життя селян — давали чи не давали .дозвіл на шлюб, похорон (беручи за дозвіл плату), примушували селян користуватися тільки панськими млинами та шинками, які часто здавали в оренду євреям. Навіть церкви здавали в оренду. За можливість користуватися ними з селян теж брали плату. Селян зневажали, не вважаючи за повноцінних людей. Польське панство та шляхта називали їх «худобою», «бидлом».
Давайте подумаємо, що ж потрібно робити, щоб змінитися на краще.
Для початку непогано усвідомити, що ж ви хочете змінити в собі. Якими якостями ви володієте, для чого вони вам. Навіщо ці риси особистості потрібні вам. Виберіть те, яке ви хочете змінити найбільше. Адже намагатися змінити себе повністю практично непосильне завдання. Почніть з одного риси характеру або звички. Поступово привчивши свою свідомість змінюватися, інші якості ви зможете змінити набагато швидше і легше.
Бажання мінятися - це вже великий крок до успіху. Подумайте, навіщо ви хочете змінитися, що вас так не влаштовує у вашому житті? На початку, вам доведеться контролювати цей процес. Поки нові дії не увійдуть до звички, а пізніше стануть рисою характеру. Процес зміни передбачає усвідомленість дій, емоцій і думок.
Кожен з нас САМ вирішує яким він буде, як до нього ставитимуться оточуючі, який стане його життя. Прийміть відповідальність за своє життя на себе. Тільки тоді ви зможете змінитися. Визначте для себе яким ви хочете стати.
Усвідомте, які вчинки ви робите під впливом тієї риси характеру, яку ви хочете змінити. Які емоції ви відчуваєте, які думки викликають ці емоції. Знайдіть корінь тієї поведінки, яке не влаштовує вас. Часто досить просто побачити, звідки ростуть проблеми, щоб позбутися від них.
кБлизько 80 % населення України становило селянство. До середини XVII ст. Воно не творило однорідної верстви, а складалося з різних груп з різними обов'язками, які тільки згодом зблизилися і злилися в єдину селянську верству.
Правове становище селян XIV—XV ст. Залежало від правового становища сіл. Існувало право руське, волоське, німецьке, шляхетсько-польське. У селах руського права гаються залишки давнього громадського ладу. Основою господарства було дворище з 5—10 димів-хат. Господарством займалася велика родина, що приймала підсусідків, потужників тощо. Декілька дворищ творили громаду, яка обирала старшого (тивуна, отамана). Громада мала спільні ліси і пасовиська, рибні озера тощо. Вона контролювала адміністрацію і суд, платила данину, утримувала церкву і священика. Кільканадцять громад становили волость на чолі з отаманом. Його обирала вся громада (віче або копа). На таких вічах відбувалися й суди — так звані копні суди.
Щодо селянства, то спочатку були три основні категорії — смерди (вільні), невільники (слуги, раби), напіввільні (закупи). Вільні селяни мали власні землі.
У XVI ст. Під впливом польського права відбувається еволюція права землеволодіння селян. Селянську землю вважають належною державі або панам — шляхті. Прагнення держави уніфікувати й обмежити розмір дворищенського землеволодіння, збільшити тягло селян викликало видання 1557 р. «Устави на волоки». Визначено розмір «волоки» — приблизно від 16,8 до 21,3 га залежно від місцевості. «Путні бояри» та «панцерні слуги» діставали по дві волоки. Решту землі передано шляхті, осадникам. Обмежено право переходу селян, для них встановлено низку натуральних повинностей (у зв'язку зі збільшенням експорту збіжжя до Європи).
Залежно від повинностей селяни поділялися на три категорії:
1. Тяглі селяни. Вони працювали на пана зі своєю худобою (8—10 днів на рік, потім 2—4 дні на тиждень). Окрім праці у полі сплачували різні податки — грошові та натуральні. Пани сплачували з населення державі податок натурою: збіжжям, медом, худобою. Селяни виконували також державні повинності — повоз-підвідне, направа шляхів, мостів, сторожування тощо.
2. Ремісники й службові селяни. Були цілі села ковалів, колісників, ткачів, пекарів та ін. Вони створювали сотні, яких очолював сотник. До службових селян належали рибалки, бортники, конюхи, котрі жили здебільшого біля фортець.
3. Чиншові селяни або данники. Платили чинш або данину з власної землі медом, збіжжям, шкірою, птицею-тощо.
Так селяни стали повністю залежними від пана людьми, підневільними, кріпаками, їх правове становище мало "чим відрізнялося від рабського. Селянське самоуправління також було ліквідоване. Феодали отримали змогу втручатися навіть в особисте життя селян — давали чи не давали .дозвіл на шлюб, похорон (беручи за дозвіл плату), примушували селян користуватися тільки панськими млинами та шинками, які часто здавали в оренду євреям. Навіть церкви здавали в оренду. За можливість користуватися ними з селян теж брали плату. Селян зневажали, не вважаючи за повноцінних людей. Польське панство та шляхта називали їх «худобою», «бидлом».