Айвенго – молодий саксонський дворянин, син Седріка Сакса, ярого супротивника чванливої норманской знаті, лицар без страху і докору, що складається суцільно з позитивних якостей. Айвенго бере участь у третьому хрестовому поході, очолюваному королем Річардом Левове Серце. Батько прогнав Айвенго з дому за те, що той закохався в його вихованку леді Ровену, яку Седрік хотів видати заміж за Ательстана – одного з останніх нащадків саксонської королівської крові. Цей шлюб ставив мету – відродження королівської саксонської династії. Айвенго таємно повертається з Палестини. В одязі мандрівника він потрапляє в рідний замок, там в цей час гостює лицар-тамплієр – давній суперник Айвенго. Молодий лицар залишається невпізнаним, але з розмови з Ровеною дізнається, що вона любить його. Айвенго допомагає єврею Ісаку, купцеві з Йорка, уникнути небезпеки, вдячний за це Ісаак купує йому обладунки, коня і зброю. Айвенго з’являється на лицарському турнірі інкогніто і здобуває перемогу над чотирма учасниками, в тому числі і тамплієром де Буагільбером. Переодягнений і невпізнаний король Річард допомагає Айвенго перемогти в загальному турнірі, але Айвенго отримує серйозну рану. Рятує його прекрасна Ребека, дочка Ісаака. Вдячний Айвенго заступається за неї, коли їй загрожує спалення на багатті за звинуваченням у чаклунстві – бореться за неї на поєдинку «Божого суду». Противником його повинен виступити де Буагільбер, закоханий в Ревекку і вимушений відстоювати рішення суду, прирікає кохану на мученицьку смерть. Айвенго, який ще не до кінця оговтавшомуся від рани, загрожує поразка, але Буагільбер не витримує внутрішньої боротьби між почуттями і обов’язком і вмирає, не розпочавши поєдинку. Король Річард заступається за Айвенго перед Седриком, і той прощає сина.
В течение 1849г. Мухаммед Амин утвердил свою власть в Абадзехии и сформировал здесь управление государственного типа [1]. Усилиями наиба был создан «фундамент для военно-теократического государства с авторитарным управлением» [2]. По замыслу Мухаммеда Амина, такая форма правления была призвана объединить адыгов в борьбе с экспансией царизма. Мухаммед Амин произвел перепись населения абадзехских аулов, разделив его на общины, в каждой по 100 дворов. Управление общинами было возложено на старшин, избранных народом. Были образованы 4 округа, в которых находились центральные органы управления под названием «мягкеме». Округа представляли собой аулы, обнесенные вокруг рвами и плетнями И вооруженные двумя орудиями. В округах также находились башни и бастионы из двух рядов плетня.Первые успехи Мухаммеда Амина в деле преобразования общественного строя абадзехов были обусловлены широкой поддержкой народа, выражавшего свою готовность к переменам. Реформаторская политика наиба явилась своеобразным продолжением усилий народного собрания шапсугов, натухайцев и абадзехов 1847г. Деятельность Мухаммеда Амина в Западной Черкесии была многогранной, стержнем его политики являлось объединение адыгов. Его успехи в этом направлении были внушительными. Объединительная политика наиба Шамиля вызывала беспокойство у высшего военного командования на Кавказе, которое в своем рапорте военному министру отмечало, что у адыгов раньше «не было того единства, которое существует теперь, не было у них предводителей, подобных Шамилю и Мухаммеду Амину, которые следили бы за ходом внешних событий и умели бы собрать большие силы для известной цели»1857 г. освободительное движение В западных адыгов переживало подъем. В отличие от предшествующих периодов, борьба адыгов приобретала более организованный характер. В середине 50-х гг. XIX в. освободительное движение западных адыгов вступило в новую фазу. Благодаря усилиям Мухаммеда, Амина адыгское сопротивление стало более организованным и сплоченным. Но в целом, несмотря на усилия Мухаммеда Амина и других наибов Шамиля, в силу сложившихся обстоятельств, вызванных Кавказской войной, процессы политической консолидации в Западной Черкесии не были завершены.
Айвенго – молодий саксонський дворянин, син Седріка Сакса, ярого супротивника чванливої норманской знаті, лицар без страху і докору, що складається суцільно з позитивних якостей. Айвенго бере участь у третьому хрестовому поході, очолюваному королем Річардом Левове Серце. Батько прогнав Айвенго з дому за те, що той закохався в його вихованку леді Ровену, яку Седрік хотів видати заміж за Ательстана – одного з останніх нащадків саксонської королівської крові. Цей шлюб ставив мету – відродження королівської саксонської династії. Айвенго таємно повертається з Палестини. В одязі мандрівника він потрапляє в рідний замок, там в цей час гостює лицар-тамплієр – давній суперник Айвенго. Молодий лицар залишається невпізнаним, але з розмови з Ровеною дізнається, що вона любить його. Айвенго допомагає єврею Ісаку, купцеві з Йорка, уникнути небезпеки, вдячний за це Ісаак купує йому обладунки, коня і зброю. Айвенго з’являється на лицарському турнірі інкогніто і здобуває перемогу над чотирма учасниками, в тому числі і тамплієром де Буагільбером. Переодягнений і невпізнаний король Річард допомагає Айвенго перемогти в загальному турнірі, але Айвенго отримує серйозну рану. Рятує його прекрасна Ребека, дочка Ісаака. Вдячний Айвенго заступається за неї, коли їй загрожує спалення на багатті за звинуваченням у чаклунстві – бореться за неї на поєдинку «Божого суду». Противником його повинен виступити де Буагільбер, закоханий в Ревекку і вимушений відстоювати рішення суду, прирікає кохану на мученицьку смерть. Айвенго, який ще не до кінця оговтавшомуся від рани, загрожує поразка, але Буагільбер не витримує внутрішньої боротьби між почуттями і обов’язком і вмирає, не розпочавши поєдинку. Король Річард заступається за Айвенго перед Седриком, і той прощає сина.
Объяснение:
В течение 1849г. Мухаммед Амин утвердил свою власть в Абадзехии и сформировал здесь управление государственного типа [1]. Усилиями наиба был создан «фундамент для военно-теократического государства с авторитарным управлением» [2]. По замыслу Мухаммеда Амина, такая форма правления была призвана объединить адыгов в борьбе с экспансией царизма. Мухаммед Амин произвел перепись населения абадзехских аулов, разделив его на общины, в каждой по 100 дворов. Управление общинами было возложено на старшин, избранных народом. Были образованы 4 округа, в которых находились центральные органы управления под названием «мягкеме». Округа представляли собой аулы, обнесенные вокруг рвами и плетнями И вооруженные двумя орудиями. В округах также находились башни и бастионы из двух рядов плетня.Первые успехи Мухаммеда Амина в деле преобразования общественного строя абадзехов были обусловлены широкой поддержкой народа, выражавшего свою готовность к переменам. Реформаторская политика наиба явилась своеобразным продолжением усилий народного собрания шапсугов, натухайцев и абадзехов 1847г. Деятельность Мухаммеда Амина в Западной Черкесии была многогранной, стержнем его политики являлось объединение адыгов. Его успехи в этом направлении были внушительными. Объединительная политика наиба Шамиля вызывала беспокойство у высшего военного командования на Кавказе, которое в своем рапорте военному министру отмечало, что у адыгов раньше «не было того единства, которое существует теперь, не было у них предводителей, подобных Шамилю и Мухаммеду Амину, которые следили бы за ходом внешних событий и умели бы собрать большие силы для известной цели»1857 г. освободительное движение В западных адыгов переживало подъем. В отличие от предшествующих периодов, борьба адыгов приобретала более организованный характер. В середине 50-х гг. XIX в. освободительное движение западных адыгов вступило в новую фазу. Благодаря усилиям Мухаммеда, Амина адыгское сопротивление стало более организованным и сплоченным. Но в целом, несмотря на усилия Мухаммеда Амина и других наибов Шамиля, в силу сложившихся обстоятельств, вызванных Кавказской войной, процессы политической консолидации в Западной Черкесии не были завершены.