Не пам'ятаю точно останні речення, але там нібито було "Із маленької каюти долинали задоволені голоси. Вони пили шампанське"
Коли Іван з Мілкою дісталися до його дому, він усміхнувся дівчині.
-Ось звідси, люба моя, я родом.
-Як же красиво! - ахнула Мілка. Вона вдихнула свіже гірське повітря, усміхнулася і сказала : "Жити тут - це наче казка!"
З хати вийшов батько Івана. Він помітив сина з дівчиною і гукнув через плече : "Жінко, жінко, вийди-но сюди, подиви яку молодицю наш Іванко привіз!".
З хати вийшла Іванова матір. Якусь мить вона стояла і не могла повірити в те, що бачила. Потім підбігла до сина і, поклавши голову йому на груди, сказала "Ласкаво просимо додому."
Іван та Мілка були найщасливішою парою в усьому селі. А їх діти дуже пишалися своїми батьками.
предлагаю решение к задаче в том варианте как я условие понял
необходимо нарисовать схему двухполупериодного выпрямителя, для питания схемы мощностью 240 Вт напряжением 180 В
использовать диоды Д222 у которых максимальное обратное напряжение 400 В и максимальный прямой ток 3 А
диод Д222 - низкочастотный выпрямительный выпускается в нескольких модификациях
мне знакомы модификации на 32 А и на 40 А
поэтому параметры 400 В и ток 3 А я воспринимаю с иронией
двухполупериодный выпрямитель можно собрать после понижающего трансформатора с 2 выводами по мостовой схеме
схема состоит из 4 плечей, в каждом из них может быть несколько параллельных звеньев с несколькими последовательно соединенными диодами
1) напряжение схемы 180, обратное напряжение диода 400
180/400 < 1 - значит достаточно 1 диода в каждое звено
теперь узнаем сколько звеньев в 1 плече
2) мощность схемы 240 Вт при напряжениии 180 В
ток выпрямителя составит 240/180 = 4/3 ~ 1,3 А
1,3 - ток выпрямителя, 3А - допустимый прямой ток через 1 диод
1,3 / 3 < 1 - значит достаточно 1 звена в каждое плечо
схема упростилась до минимума
Объяснение:
Відповідь:
Не пам'ятаю точно останні речення, але там нібито було "Із маленької каюти долинали задоволені голоси. Вони пили шампанське"
Коли Іван з Мілкою дісталися до його дому, він усміхнувся дівчині.
-Ось звідси, люба моя, я родом.
-Як же красиво! - ахнула Мілка. Вона вдихнула свіже гірське повітря, усміхнулася і сказала : "Жити тут - це наче казка!"
З хати вийшов батько Івана. Він помітив сина з дівчиною і гукнув через плече : "Жінко, жінко, вийди-но сюди, подиви яку молодицю наш Іванко привіз!".
З хати вийшла Іванова матір. Якусь мить вона стояла і не могла повірити в те, що бачила. Потім підбігла до сина і, поклавши голову йому на груди, сказала "Ласкаво просимо додому."
Іван та Мілка були найщасливішою парою в усьому селі. А їх діти дуже пишалися своїми батьками.