У прямому сенсі-хлопчик, який завжди все робить краще за всіх. У переносному-хлопчик, який краще за інших дітей.
Казки з'явилися дуже давно, але вони досі популярні. У казках добро завжди перемагає зло, а добрі герої знаходять щастя. Багато письменників теж створювали свої казки. Писав казки і Оскар Уайльд. У творі "Хлопчик-зірка" розповідається про хлопчика, який був дуже гарний, але в грудях у нього було кам'яне серце. Його знайшов взимку Один добрий Лісоруб і пошкодував дитину, яка могла замерзнути. Лісоруб приніс хлопчика до себе додому, хоча він був дуже бідний. Хлопчик-зірка відрізнявся від усіх сільських дітей:»вони були смагляві і чорняві, а у нього обличчя було біле і ніжне, немов виточене зі слонової кістки, і золоті кучері його були пелюстки нарцису, а губи – як пелюстки червоної троянди, і очі – як фіалки, відбиті в прозорій воді струмка". Цей хлопчик любив тільки себе, милувався своєю красою, а всіх інших висміював. Він проганяв жебраків, бо вони були брудні і потворні. Але одного разу він побачив в лісі жебрачку і став кидати в неї камені. Ця жебрачка була його матір'ю. Вона зраділа, побачивши сина, бо шукала його по всьому світу. Але він відштовхнув її і сказав:»Ти занадто огидна, і мені легше поцілувати гадюку або жабу, ніж тебе". Жінка побрела геть, а слова хлопчика почув злий чарівник. Тоді він зачарував прекрасного юнака: у нього обличчя стало як у жаби, а тіло покрилося лускою. Ось так його покарали за те, що він не прийняв свою матір. Тепер для хлопчика-зірки почалися важкі часи: він був страшним, жебраком, голодним, над ним всі знущалися, і поділом йому: він занадто багато задавався, коли був красивим! А ще він ображав тварин, і вони не стали йому допомагати. Хлопчик-зірка багато зрозумів, блукаючи по світу.Він перестав заноситися, захищав слабких, допомагав тваринам і птахам. Але злий чарівник наздогнав його і сказав принести три золоті монети, якщо він хоче стати вільним. Незважаючи на те що чаклун міг його вбити, юнак віддав ці монети крутимо – тим, кому було гірше. Так автор показує нам, що завжди треба допомагати хворим, слабким і
Доисторические люди считали окружающий мир единым живым существом, огромным и непонятным.
Народы, чей уровень развития был более высок( древние египтяне и греки), получали возможность путешествовать в дальние страны и видели, что на свете существуют не только горы, или степи, или леса. Они представляли себе Землю в виде плоского диска или высокой горы, окруженной со всех сторон бескрайним морем.
У древних индийцев существовала легенда о том, что плоскость Земли не просто парит в небе или плавает в мировом океане, а покоится на спинах трех гигантских слонов, которые, в свою очередь, стоят на панцире черепахи.
В Древнем Китае считали, что Вселенная подобна яйцу, расколотому пополам.
В представлениях древних обитателей Американского континента время и пространство представляли собой единое целое и обозначались одним и тем же словом «пача».
Более двух тысяч лет назад древнегреческие математики Пифагор, а за ним Аристотель, разработали теорию шарообразной Земли, которая, по их мнению, была центром Вселенной.
У прямому сенсі-хлопчик, який завжди все робить краще за всіх. У переносному-хлопчик, який краще за інших дітей.
Казки з'явилися дуже давно, але вони досі популярні. У казках добро завжди перемагає зло, а добрі герої знаходять щастя. Багато письменників теж створювали свої казки. Писав казки і Оскар Уайльд. У творі "Хлопчик-зірка" розповідається про хлопчика, який був дуже гарний, але в грудях у нього було кам'яне серце. Його знайшов взимку Один добрий Лісоруб і пошкодував дитину, яка могла замерзнути. Лісоруб приніс хлопчика до себе додому, хоча він був дуже бідний. Хлопчик-зірка відрізнявся від усіх сільських дітей:»вони були смагляві і чорняві, а у нього обличчя було біле і ніжне, немов виточене зі слонової кістки, і золоті кучері його були пелюстки нарцису, а губи – як пелюстки червоної троянди, і очі – як фіалки, відбиті в прозорій воді струмка". Цей хлопчик любив тільки себе, милувався своєю красою, а всіх інших висміював. Він проганяв жебраків, бо вони були брудні і потворні. Але одного разу він побачив в лісі жебрачку і став кидати в неї камені. Ця жебрачка була його матір'ю. Вона зраділа, побачивши сина, бо шукала його по всьому світу. Але він відштовхнув її і сказав:»Ти занадто огидна, і мені легше поцілувати гадюку або жабу, ніж тебе". Жінка побрела геть, а слова хлопчика почув злий чарівник. Тоді він зачарував прекрасного юнака: у нього обличчя стало як у жаби, а тіло покрилося лускою. Ось так його покарали за те, що він не прийняв свою матір. Тепер для хлопчика-зірки почалися важкі часи: він був страшним, жебраком, голодним, над ним всі знущалися, і поділом йому: він занадто багато задавався, коли був красивим! А ще він ображав тварин, і вони не стали йому допомагати. Хлопчик-зірка багато зрозумів, блукаючи по світу.Він перестав заноситися, захищав слабких, допомагав тваринам і птахам. Але злий чарівник наздогнав його і сказав принести три золоті монети, якщо він хоче стати вільним. Незважаючи на те що чаклун міг його вбити, юнак віддав ці монети крутимо – тим, кому було гірше. Так автор показує нам, що завжди треба допомагати хворим, слабким і
Народы, чей уровень развития был более высок( древние египтяне и греки), получали возможность путешествовать в дальние страны и видели, что на свете существуют не только горы, или степи, или леса. Они представляли себе Землю в виде плоского диска или высокой горы, окруженной со всех сторон бескрайним морем.
У древних индийцев существовала легенда о том, что плоскость Земли не просто парит в небе или плавает в мировом океане, а покоится на спинах трех гигантских слонов, которые, в свою очередь, стоят на панцире черепахи.
В Древнем Китае считали, что Вселенная подобна яйцу, расколотому пополам.
В представлениях древних обитателей Американского континента время и пространство представляли собой единое целое и обозначались одним и тем же словом «пача».
Более двух тысяч лет назад древнегреческие математики Пифагор, а за ним Аристотель, разработали теорию шарообразной Земли, которая, по их мнению, была центром Вселенной.