Відомий вислів - у людини без минулого немає майбутнього. Насправді, майбутнє таки є. Питання - яке?
Зараз у багатьох людей ставлення до життя складається так, ніби крім сьогоднішнього дня нічого й не було. Так зручно. Але рано чи пізно кожна людина усвідомлює, що вона, живучи сьогодні, є продовженням людей, які були до неї. Існують стосунки з ними, і ці зв'язки, нитки такі ж наочні, як і стосунки з людьми, що живуть зараз. Їх так само потрібно зберігати.
Якщо людина живе тільки сьогоднішнім днем, їй дуже важко усвідомити не лише категорію вічності, але й навіть категорію майбутнього. Звичайного майбутнього, яке настане за горизонтом її власної історії. Людина, що усвідомлює, що вона - частина тисячолітньої історії, розуміє, що в її житті можуть бути завдання, що на довгі роки випереджають термін нашего життєвого відрізка.
Коли йдеш багатьма старовинними вулицями Києва, де якісь старі будівлі стоять у розвалених будівельних лісах, частина - зруйновані, а на місці деяких вже побудовані бізнес-центри, складно відчути життя, яке тут вирувало сто чи двісті років тому. Те, що ми звиклися зі знищенням пам'яток історії, зрозуміло. Жорстоке ХХ століття принесло нашому народу безліч випробувань, корінних переломів. Аж надто часто переставали бути цінностями не лише минуле, духовність, культура, а й саме людське життя!
У творчості Г. Ібсена є низка творів, які дослідники умовно називають «п'єсами про людську душу». Соціально-психологічна драма «Ляльковий дім» належить саме до них.
У кожний період своєї творчості Генрік Ібсен приділяв увагу певній тематиці. У драмі «Ляльковий дім» автор у центр уваги поставив проблему сімейного щастя.
Чому наприкінці XIX — початку XX століть ця проблема стала предметом уваги Ібсена та інших митців? У суспільстві розгортався рух фемінізму: жінки проголошували право на незалежність від чоловіків, вимагали право здобувати освіту нарівні з чоловіками, боролися за можливість самим вирішувати свою долю. Як уважна людина, Ібсен не міг обійти болючої проблеми сучасності: він зробив її центральною у творі.
Розкрити головну думку твору до аналіз назви драми — «Ляльковий дім». У чому її символіка?
Слово «дім» викликає різні асоціації. Перша з них — фортеця. До свого помешкання, як до фортеці, люди звикли ставитися ще з часів Середньовіччя, коли, власне, й будували ці самі фортеці. В них жили сімейні клани, від єдності, вірності та відданості членів яких залежало життя і фортеці, і її мешканців. Отже, слово «дім» викликає відчуття надійності, міцності, затишності. Ще одне слово, яке спадає на думку — «рідний».
Але жодне з цих слів не увійшло в назву драми. Замість них — слово «ляльковий».
Відомий вислів - у людини без минулого немає майбутнього. Насправді, майбутнє таки є. Питання - яке?
Зараз у багатьох людей ставлення до життя складається так, ніби крім сьогоднішнього дня нічого й не було. Так зручно. Але рано чи пізно кожна людина усвідомлює, що вона, живучи сьогодні, є продовженням людей, які були до неї. Існують стосунки з ними, і ці зв'язки, нитки такі ж наочні, як і стосунки з людьми, що живуть зараз. Їх так само потрібно зберігати.
Якщо людина живе тільки сьогоднішнім днем, їй дуже важко усвідомити не лише категорію вічності, але й навіть категорію майбутнього. Звичайного майбутнього, яке настане за горизонтом її власної історії. Людина, що усвідомлює, що вона - частина тисячолітньої історії, розуміє, що в її житті можуть бути завдання, що на довгі роки випереджають термін нашего життєвого відрізка.
Коли йдеш багатьма старовинними вулицями Києва, де якісь старі будівлі стоять у розвалених будівельних лісах, частина - зруйновані, а на місці деяких вже побудовані бізнес-центри, складно відчути життя, яке тут вирувало сто чи двісті років тому. Те, що ми звиклися зі знищенням пам'яток історії, зрозуміло. Жорстоке ХХ століття принесло нашому народу безліч випробувань, корінних переломів. Аж надто часто переставали бути цінностями не лише минуле, духовність, культура, а й саме людське життя!
У творчості Г. Ібсена є низка творів, які дослідники умовно називають «п'єсами про людську душу». Соціально-психологічна драма «Ляльковий дім» належить саме до них.
У кожний період своєї творчості Генрік Ібсен приділяв увагу певній тематиці. У драмі «Ляльковий дім» автор у центр уваги поставив проблему сімейного щастя.
Чому наприкінці XIX — початку XX століть ця проблема стала предметом уваги Ібсена та інших митців? У суспільстві розгортався рух фемінізму: жінки проголошували право на незалежність від чоловіків, вимагали право здобувати освіту нарівні з чоловіками, боролися за можливість самим вирішувати свою долю. Як уважна людина, Ібсен не міг обійти болючої проблеми сучасності: він зробив її центральною у творі.
Розкрити головну думку твору до аналіз назви драми — «Ляльковий дім». У чому її символіка?
Слово «дім» викликає різні асоціації. Перша з них — фортеця. До свого помешкання, як до фортеці, люди звикли ставитися ще з часів Середньовіччя, коли, власне, й будували ці самі фортеці. В них жили сімейні клани, від єдності, вірності та відданості членів яких залежало життя і фортеці, і її мешканців. Отже, слово «дім» викликає відчуття надійності, міцності, затишності. Ще одне слово, яке спадає на думку — «рідний».
Але жодне з цих слів не увійшло в назву драми. Замість них — слово «ляльковий».
Объяснение: