Християнство (від грецького слова chrimos - "месія") виникло в Палестині в I ст. н. е. Його спорідненість з іудаїзмом виявляється в тому, що перша частина Біблії, Старий завіт, - священна книга як іудеїв, так і християн (Друга частина Біблії, Новий завіт, визнається тільки християнами і є для них найголовнішою). Про безсумнівну близькість початкового християнства іудейській спільноті есенів свідчать також знайдені в 1947 р. суфії в районі Мертвого моря.
Відносно швидке поширення християнства в малоазіатських провінціях Римської імперії й у самому Римі було обумовлено деякими соціально-історичними чинниками. Криза античних порядків, що почалася, породжувала загальну невпевненість у завтрашньому дні, почуття апатії і безперспективності. Посилився антагонізм не тільки між рабами і вільними, але і між римськими громадянами і підданими провінцій. Особливо помітний вплив на основи християнського віровчення зробили неоплатонізм Філона Олександрійського (біля 25 до н. е. - 50 н. е.) і моральне повчання римського стоїка Сенеки (близько 4 до н. е. - 65 н. е.).
Починаючи з IV сторіччя християнська церква періодично збирає так звані всесвітні собори. На цих соборах розроблялася і затверджувалася система віровчення, формувалися канонічні норми і богослужбові правила, визначалися засоби боротьби з єресями. Перший всесвітній собор, нікейський, який відбувся в 325 році, прийняв християнський символ віри - стисле перелік головних догматів, що складають основу віровчення.
As-dur.
D7: ми♭-соль-си♭-ре♭⇒ T3: ля♭-ля♭-ля♭-до
D65: соль-си♭-ре♭-ми♭⇒ T53: ля♭-ля♭-до-ми♭
D43: си♭-ре♭-ми♭-соль⇒T53: ля♭-до-ми♭-ля♭
D2: ре♭-ми♭-соль-си♭⇒до-ми♭-ля♭-ля♭
f-moll. VII# - ми бекар
D7: до-ми-соль-си♭⇒фа-фа-фа-ля♭
D65: ми-соль-си♭-до⇒фа-фа-ля♭-до
D43: соль-си♭-до-ми⇒фа-ля♭-до-фа
D2: си♭-до-ми-соль⇒ля♭-до-фа-фа
E-dur.
D7: си-ре#-фа#-ля⇒ми-ми-ми-соль#
D65: ре#-фа#-ля-си⇒ми-ми-соль#-си
D43: фа#-ля-си-ре#⇒ми-соль#-си-ми
D2: ля-си-ре#-фа#⇒соль#-си-ми-ми
cis-moll. VII# - си#.
D7: соль#-си#-ре#-фа#⇒до#-до#-до#-ми
D65: си#-ре#-фа#-соль#⇒до#-до#-ми-соль#
D43: ре#-фа#-соль#-си#⇒до#-ми-соль#-до#
D2: фа#-соль#-си#-ре#⇒ми-соль#-до#-до#
Объяснение:
Відносно швидке поширення християнства в малоазіатських провінціях Римської імперії й у самому Римі було обумовлено деякими соціально-історичними чинниками. Криза античних порядків, що почалася, породжувала загальну невпевненість у завтрашньому дні, почуття апатії і безперспективності. Посилився антагонізм не тільки між рабами і вільними, але і між римськими громадянами і підданими провінцій. Особливо помітний вплив на основи християнського віровчення зробили неоплатонізм Філона Олександрійського (біля 25 до н. е. - 50 н. е.) і моральне повчання римського стоїка Сенеки (близько 4 до н. е. - 65 н. е.).
Починаючи з IV сторіччя християнська церква періодично збирає так звані всесвітні собори. На цих соборах розроблялася і затверджувалася система віровчення, формувалися канонічні норми і богослужбові правила, визначалися засоби боротьби з єресями. Перший всесвітній собор, нікейський, який відбувся в 325 році, прийняв християнський символ віри - стисле перелік головних догматів, що складають основу віровчення.