Літературний багаж. Пригадайте, що таке міф. Які уявлення давніх людей нро закономірності життя, світ і будову Всесвіту відобразилися у вивчених вами міфах? Пригадайте давньоіндійський міф про золоте яйце.
Однією з найдавніших священних книг людства є Веди. Ця пам’ятка словесності стала підґрунтям мистецтва, релігії та філософії Давньої Індії. А створили її нащадки племен, що вторглися до Індії приблизно в середині II тис. до н.е. й називали себе аріями (тобто «благородними», «гідними»).
Написано Веди давньоіндійською літературною мовою - санскритом, яка є одним із джерел європейських мов, зокрема й української. Тому неважко зрозуміти, що санскритське слово «veda» означає «знання», «мудрість», адже походить від кореня «vid», як і українське «відати», «знати».
Згідно з віруваннями індуїстів, Веди - це одкровення богів, які були «яснопочуті» святими мудрецями далекого минулого й усно, у поетичній формі, передавалися з покоління в покоління. Згодом їх було записано. На думку дослідників, укладання Вед відбувалося протягом XVI-V ст. до н.е. Однак через нетривкість матеріалу, на якому відтворювали священні тексти (для цього використовували деревну кору та
пальмове листя), найдавніші манускрипти1, що збереглися до нашого часу, датують XI ст.
До Вед входять чотири збірки (сам-хіти): «Рігведа» - збірка гімнів; «Самаведа» - збірка пісень; <Яджурведа» - збірка жертовних формул, описів ритуалів; «Атхарваведа» — збірка магічних формул і заклинань.
Усі складові священної книги важливі: щоб здобути прихильність богів, їх треба уславити, і щонайліпше в піснях; жертвопринесення з’єднує земний світ зі світом богів; і, звісно ж, треба знати заклинання, що до уникнути біди, хвороби, смерті. У цьому, власне, виявляється така особливість стародавньої літератури, як синкретичність -тобто неподільність, єдність різнорідних елементів.
Трактат Макиавелли «Государь» вводит читателя в новый мир политики, где вновь поднимается проблема лидерства. Новый государственный феномен должен, по мысли Макиавелли, возглавить и новый властитель. Макиавелли обращается к античным политическим образцам и полагает лучшей формой правления республику римского типа. Поэтому его новым властитель не император, не царь или султан, a princeps. На русский язык «princeps» переводится как «государь» или «князь», но значение перевода неточно. Так, новый государь Макиавелли — это одновременно и человек фортуны, и человек, обладающий свободой волей. «Однако, дабы не была утрачена наша свободная воля, можно, думается мне, считать за правду, что судьба распоряжается половиной наших поступков, но управлять другой половиной или около того она представляет нам самим. Я уподобляю судьбу одной из тех разрушительных рек, которые, разъярившись, заливают долины, валят деревья и здания… И, хотя это так, оно все же не значит, чтобы люди в спокойные времена не могли принимать меры заранее, строя заграждения и плотины…».
Смысл этой цитаты в том, что доблесть человека направляет поток фортуны в нужное русло. Деятельный государь подобного склада не обязательно приходит из высших слоев общества. Макиавелли писал, что им мог стать любой итальянец, обладающий выдающимися личными качествами («доблестью»), которые покорят народ.
Відповідь:
Літературний багаж. Пригадайте, що таке міф. Які уявлення давніх людей нро закономірності життя, світ і будову Всесвіту відобразилися у вивчених вами міфах? Пригадайте давньоіндійський міф про золоте яйце.
Однією з найдавніших священних книг людства є Веди. Ця пам’ятка словесності стала підґрунтям мистецтва, релігії та філософії Давньої Індії. А створили її нащадки племен, що вторглися до Індії приблизно в середині II тис. до н.е. й називали себе аріями (тобто «благородними», «гідними»).
Написано Веди давньоіндійською літературною мовою - санскритом, яка є одним із джерел європейських мов, зокрема й української. Тому неважко зрозуміти, що санскритське слово «veda» означає «знання», «мудрість», адже походить від кореня «vid», як і українське «відати», «знати».
Згідно з віруваннями індуїстів, Веди - це одкровення богів, які були «яснопочуті» святими мудрецями далекого минулого й усно, у поетичній формі, передавалися з покоління в покоління. Згодом їх було записано. На думку дослідників, укладання Вед відбувалося протягом XVI-V ст. до н.е. Однак через нетривкість матеріалу, на якому відтворювали священні тексти (для цього використовували деревну кору та
пальмове листя), найдавніші манускрипти1, що збереглися до нашого часу, датують XI ст.
До Вед входять чотири збірки (сам-хіти): «Рігведа» - збірка гімнів; «Самаведа» - збірка пісень; <Яджурведа» - збірка жертовних формул, описів ритуалів; «Атхарваведа» — збірка магічних формул і заклинань.
Усі складові священної книги важливі: щоб здобути прихильність богів, їх треба уславити, і щонайліпше в піснях; жертвопринесення з’єднує земний світ зі світом богів; і, звісно ж, треба знати заклинання, що до уникнути біди, хвороби, смерті. У цьому, власне, виявляється така особливість стародавньої літератури, як синкретичність -тобто неподільність, єдність різнорідних елементів.
Пояснення:
Трактат Макиавелли «Государь» вводит читателя в новый мир политики, где вновь поднимается проблема лидерства. Новый государственный феномен должен, по мысли Макиавелли, возглавить и новый властитель. Макиавелли обращается к античным политическим образцам и полагает лучшей формой правления республику римского типа. Поэтому его новым властитель не император, не царь или султан, a princeps. На русский язык «princeps» переводится как «государь» или «князь», но значение перевода неточно. Так, новый государь Макиавелли — это одновременно и человек фортуны, и человек, обладающий свободой волей. «Однако, дабы не была утрачена наша свободная воля, можно, думается мне, считать за правду, что судьба распоряжается половиной наших поступков, но управлять другой половиной или около того она представляет нам самим. Я уподобляю судьбу одной из тех разрушительных рек, которые, разъярившись, заливают долины, валят деревья и здания… И, хотя это так, оно все же не значит, чтобы люди в спокойные времена не могли принимать меры заранее, строя заграждения и плотины…».
Смысл этой цитаты в том, что доблесть человека направляет поток фортуны в нужное русло. Деятельный государь подобного склада не обязательно приходит из высших слоев общества. Макиавелли писал, что им мог стать любой итальянец, обладающий выдающимися личными качествами («доблестью»), которые покорят народ.