ответ: Гутне скло – вид декоративно-ужиткового мистецтва. Назва вказує на особливості технології та характер виготовлення виробів, що набули остаточ. вигляду біля скловар. печі, видувалися вільно чи за до форм. Гутні техніки – сукупність специф. прийомів та в руч. оброблення скла у гарячому стані: видування, кракле, ліплення, міллєфіорі, накладання кольор. шарів, ниток, крихти, рифлення, фляндрування тощо. Перші достовірні зразки виробів із гарячого скла знайдено під час розкопок м. Ура в Месопотамії (25 ст. до н. е.). У серед. 1 ст. н. е. було винайдено склодувну трубку (до цього скловироби формували за до піщаного ядра»), Г. с. почали формувати і декорувати різноманіт гутної техніки. Високого худож. рівня Г. с. досягло в Італії, Іспанії, Німеччині, Чехії. Під впливом нім. та чес. скляної продукції 16–17 cт., що надходила в Україну, з’явилися поняття – «гута», «гутник», «гутне скло», «гутництво» (від нім. die Hutte – будівля, в якій знаходиться скловарна піч). Згодом ці назви закріпилися на укр. ґрунті. Традиційно «гутним» називають давнє укр. скло.
Укр. Г. с. сягає часів Київ. Русі. Археол. знахідки цього періоду свідчать про виготовлення зі скла прикрас (браслети, намиста, обручки), а також посуду (пляшки, келихи, склянки). Осн. формою вироб-ва худож. скла в Україні до серед. 19 ст. були різні за потужністю скловарні майстерні – гути (згадуються у документах від 16 ст.). Досить щільно розташовувалися гути на Чернігівщині, Волині, Поділлі, Київщині. Від серед. 19 ст. Г. с., яке виготовлялося кустар поступово зникало, поступаючись якістю та рентабельністю виготовлення продукції склороб. з-дів. Розквіт Г. с. в Україні припадає на кін. 17–18 cт. Гутна справа хоча і була певною мірою відокремлена від суміж. видів худож. ремесел, виходячи зі специфіки процесу виготовлення, але існуючи у часи панування стилю бароко, не могла не втілити його риси, зокрема у формотворенні, орнаментиці. М. Біляшівський, досліджуючи Г. с., відзначав, що вироби 18 ст. мають гарну лінію форми, справжню оздобу. Осн. асортимент гут – різноманіт. посуд для зберігання напоїв: баклаги, барильця, дзбани, карафи, плесканки, сулії, штофи; для пиття: келихи, кубки, кухлі, чарки. Велику групу посуду складає фігурний, що за типологією форм найбільш декоративний. У цій групі виділяються пляшки-ведмедики, що були неодмін. атрибутом нар. весілля
Объяснение:Сохранение и укрепление здоровья, воспитание культуры здорового и безопасного образа жизни, соответствующих поведенческих стереотипов школьников — приоритетное направление государственной политики, рассматриваемая в качестве необходимой гарантии успеха всех проводимых в нашей стране социальных и экономических реформ. Данная задача не может быть решена с какого-то одного метода или совокупности однотипных методов (например, относящихся лишь к сфере информационной, разъяснительной работы); здесь необходим комплекс разных взаимосвязанных форм и методов. Они призваны содействовать сохранению и укреплению здоровья, формированию знаний о здоровье и мотивации на здоровье. Мы стараемся использовать их для воспитания культуры здорового образа жизни школьников. Каждое учебное заведение придает важное значение здоровьесберегающей, коррекционной и реабилитационной работе со школьниками в ходе учебного процесса, ориентируясь на принципы гуманистической педагогики и психологии. В школе создаются такие условия обучения, чтобы ребенку было «комфортно и психологически, и физически», чтобы к каждому ученику применялся индивидуальный подход. Использовать минимальные риски для здоровья в процессе обучения
ответ: Гутне скло – вид декоративно-ужиткового мистецтва. Назва вказує на особливості технології та характер виготовлення виробів, що набули остаточ. вигляду біля скловар. печі, видувалися вільно чи за до форм. Гутні техніки – сукупність специф. прийомів та в руч. оброблення скла у гарячому стані: видування, кракле, ліплення, міллєфіорі, накладання кольор. шарів, ниток, крихти, рифлення, фляндрування тощо. Перші достовірні зразки виробів із гарячого скла знайдено під час розкопок м. Ура в Месопотамії (25 ст. до н. е.). У серед. 1 ст. н. е. було винайдено склодувну трубку (до цього скловироби формували за до піщаного ядра»), Г. с. почали формувати і декорувати різноманіт гутної техніки. Високого худож. рівня Г. с. досягло в Італії, Іспанії, Німеччині, Чехії. Під впливом нім. та чес. скляної продукції 16–17 cт., що надходила в Україну, з’явилися поняття – «гута», «гутник», «гутне скло», «гутництво» (від нім. die Hutte – будівля, в якій знаходиться скловарна піч). Згодом ці назви закріпилися на укр. ґрунті. Традиційно «гутним» називають давнє укр. скло.
Укр. Г. с. сягає часів Київ. Русі. Археол. знахідки цього періоду свідчать про виготовлення зі скла прикрас (браслети, намиста, обручки), а також посуду (пляшки, келихи, склянки). Осн. формою вироб-ва худож. скла в Україні до серед. 19 ст. були різні за потужністю скловарні майстерні – гути (згадуються у документах від 16 ст.). Досить щільно розташовувалися гути на Чернігівщині, Волині, Поділлі, Київщині. Від серед. 19 ст. Г. с., яке виготовлялося кустар поступово зникало, поступаючись якістю та рентабельністю виготовлення продукції склороб. з-дів. Розквіт Г. с. в Україні припадає на кін. 17–18 cт. Гутна справа хоча і була певною мірою відокремлена від суміж. видів худож. ремесел, виходячи зі специфіки процесу виготовлення, але існуючи у часи панування стилю бароко, не могла не втілити його риси, зокрема у формотворенні, орнаментиці. М. Біляшівський, досліджуючи Г. с., відзначав, що вироби 18 ст. мають гарну лінію форми, справжню оздобу. Осн. асортимент гут – різноманіт. посуд для зберігання напоїв: баклаги, барильця, дзбани, карафи, плесканки, сулії, штофи; для пиття: келихи, кубки, кухлі, чарки. Велику групу посуду складає фігурний, що за типологією форм найбільш декоративний. У цій групі виділяються пляшки-ведмедики, що були неодмін. атрибутом нар. весілля
Объяснение:Сохранение и укрепление здоровья, воспитание культуры здорового и безопасного образа жизни, соответствующих поведенческих стереотипов школьников — приоритетное направление государственной политики, рассматриваемая в качестве необходимой гарантии успеха всех проводимых в нашей стране социальных и экономических реформ. Данная задача не может быть решена с какого-то одного метода или совокупности однотипных методов (например, относящихся лишь к сфере информационной, разъяснительной работы); здесь необходим комплекс разных взаимосвязанных форм и методов. Они призваны содействовать сохранению и укреплению здоровья, формированию знаний о здоровье и мотивации на здоровье. Мы стараемся использовать их для воспитания культуры здорового образа жизни школьников. Каждое учебное заведение придает важное значение здоровьесберегающей, коррекционной и реабилитационной работе со школьниками в ходе учебного процесса, ориентируясь на принципы гуманистической педагогики и психологии. В школе создаются такие условия обучения, чтобы ребенку было «комфортно и психологически, и физически», чтобы к каждому ученику применялся индивидуальный подход. Использовать минимальные риски для здоровья в процессе обучения