Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.
Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.
Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.
Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.
Один из известнейших английских писателей XIX ст. Ч. Диккенс с сочувствием относился к бедным людям. Своими произведениями он надеялся обратить внимание богатых на несправедливость, которая существует в обществе, и перевоспитать их. Этой теме посвященная его повесть «Рождественская песня в прозе». Главный герой произведения - владелец торгового союза «Скрудж и Марлей» Скрудж. Это был очень скупой и жестокий человек. «Через холод в души и вся фигура его словно заморозилась: нос заострился, щеки сморщились, походка стала скованной, глаза покраснели, тонкие губы посинели, а голос хитрый и досадный скрипел». Люди боялись и не любили его. Скрудж не уважал праздников, считал это бессмыслицей, не умел радоваться. Вечером перед Рождеством он обидел племянника, обругал своего работника. А ночью к нему появился призрак товарища и компаньона Марлея, о котором он давно забыл. Призрак Марлея рассказал, как он теперь раскаивается и страдает из-за того, что не делал добрых дел за жизнь. И пообещал, что Скрудж ночью встретится с Духом Духом Настоящего и Духом Будущего Рождества. Путешествие Скруджа в свое детство, в настоящее и будущее ему много кое-чего понять. Это так повлияло на него, что он сделался совсем другим человеком - давал щедрые пожертвования бедным семье клерка Боба, приветливо относился к племяннику - сына любимой сестры Фен.
Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.
Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.
Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.
Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.
Один из известнейших английских писателей XIX ст. Ч. Диккенс с сочувствием относился к бедным людям. Своими произведениями он надеялся обратить внимание богатых на несправедливость, которая существует в обществе, и перевоспитать их. Этой теме посвященная его повесть «Рождественская песня в прозе». Главный герой произведения - владелец торгового союза «Скрудж и Марлей» Скрудж. Это был очень скупой и жестокий человек. «Через холод в души и вся фигура его словно заморозилась: нос заострился, щеки сморщились, походка стала скованной, глаза покраснели, тонкие губы посинели, а голос хитрый и досадный скрипел». Люди боялись и не любили его. Скрудж не уважал праздников, считал это бессмыслицей, не умел радоваться. Вечером перед Рождеством он обидел племянника, обругал своего работника. А ночью к нему появился призрак товарища и компаньона Марлея, о котором он давно забыл. Призрак Марлея рассказал, как он теперь раскаивается и страдает из-за того, что не делал добрых дел за жизнь. И пообещал, что Скрудж ночью встретится с Духом Духом Настоящего и Духом Будущего Рождества. Путешествие Скруджа в свое детство, в настоящее и будущее ему много кое-чего понять. Это так повлияло на него, что он сделался совсем другим человеком - давал щедрые пожертвования бедным семье клерка Боба, приветливо относился к племяннику - сына любимой сестры Фен.