Усвідомте, що справжнє кохання, міцна родина спираються на взаємну любов, повагу та вірність партнерів. Довіряти потрібно не стільки словам та обіцянкам, скільки реальним справам; а міцність родини перевіряють не в щасті, а в нещасті, у складних обставинах. Небольшой текст
В воскресенье, за шесть дней до праздника еврейской Пасхи, Иисус Христос совершил торжественный вход в Иерусалим. В сопровождении учеников, сидя на ослике, он въехал в город. Иисус и прежде не раз приходил в Иерусалим, но никогда ранее он не был увенчан подобною славой. Множество людей, слышавших его притчи и проповеди, видевших собственными глазами совершённые чудеса, вышли ему навстречу, отдавая почести, как Царю Иудейскому. Одни, по обычаю, снимали с себя верхние одежды и устилали ими дорогу. Другие срезали пальмовые ветви, приветствуя Мессию словами: «Осанна (т. е ! Слава!») Сыну Давидову! Благословен грядущий во имя Господне Царь Израилев! Осанна в вышних!»Да, так было принято приветствовать только царей, победителей и героев. С этого дня началась Страстная неделя — неделя страданий Иисуса Христа.
Не могли фарисеи и первосвященники смириться с восторженным отношением людей к Христу, поэтому они стали думать, как смутить веру в него и развенчать народную славу. Много коварных и хитроумных вопросов задали они Иисусу, но на все он отвечал с удивительным спокойствием и достоинствомПриближался праздник Пасхи... Фарисеи, книжники и старейшины иудейские не унимались. Собравшись в доме у первосвященника Каиафы, они обсуждали, как можно погубить Христа. Открыто осуществить свой коварный замысел они не могли: слишком сильна была народная любовь к Христу. Они решили сделать это тайно, пообещав награду указавшему место, где будет ночевать Иисус. Стали они ждать...
В четверг Христос вместе с учениками начал готовиться к Пасхе. Пётр и Иоанн приготовили трапезу, необходимую для вечери (вечерней службы, во время которой принято было благодарить Бога за день). В последний раз им предстояло собраться всем вместе. Никто не подозревал о предательстве Иуды. Никто, кроме Христа... Считая свою дальнейшую судьбу предрешённой, он ничего не сказал об этом ученикам.
В начале вечери Иисус произнёс слова, которые сильно смутили всех присутствующих
Перша столиця України (рос. Первая столица) — радянське означення Харкова, пов'язане з тим, що з 1919 по 1934 роки це місто було столицею УСРР. Попри те що культурним і політичним центром країни був Київ, вибір столиці більшовиками припав на Харків, оскільки в Києві більшовики мали слабкі позиції і він був розташований ближче до фронту, що в сумі могло спричинити до реального, а не декларативного самоуправління УСРР [1]. Столичний статус Харкова на якийсь час змістив сюди центр культурного життя країни, з чим пов'язані такі явища, як харківський правопис і «розстріляне відродження».
За межами Харкова поняття «перша столиця» щодо цього міста викликає скептицизм, оскільки Київ на момент проголошення в Харкові УРСР уже був столицею УНР, до того ж саме Київ щонайменше з 9 ст. був історично загальновизнаним політичним і культурним центром України (зокрема в часи Київської держави і Гетьманщини).[2][3]. Тим не менше, воно є однією з основних підстав сучасних столичних амбіцій Харкова, зокрема ідеї перенесення в місто офісу Конституційного суду України[4]. Деякі критики цього поняття називають Харків «столицею голодомору», бо тільки після знищення кількох мільйонів українців більшовики наважилися перенести столицю до Києва.