Найбільшим митцем, скульптором і зодчим Афін був Дедал, нащадок Ерехтея. Про нього розповідали, що він вирізьблював з білосніжного мармуру такі дивні статуї, що вони здавалися живими; здавалось, що статуї Дедала дивляться і рухаються. Багато інструментів винайшов Дедал для своєї роботи; ним були винайдені сокира і свердел. Далеко йшла слава про Дедала.
У цього великого художника був племінник Тал, син його сестри Пердіки. Тал був учнем свого дядька. Вже в ранній юності вражав він усіх своїм талантом і винахідливістю. Можна було передбачити, що Тал далеко перевищить свого вчителя. Дедал заздрив племінникові і вирішив його вбити. Одного разу Дедал стояв з племінником на високому афінському Акрополі біля самого краю скелі. Нікого не було видно кругом. Побачивши, що вони самі, Дедал зіпхнув племінника із скелі. Певний був митець, що його злочин залишиться безкарним. Упавши із скелі, Тал розбився на смерть. Дедал поспішно зійшов з Акрополя, підняв тіло Тала і хотів уже таємно закопати його в землю, але застали Дедала афіняни, коли він копав яму. Злочин Дедала викрито. Ареопаг засудив його до страти.
Рятуючись від смерті, Дедал утік на Кріт до могутнього царя Міноса, сина Зевса і Європи. Мінос охоче прийняв під свій захист великого митця Греції. Багато чудових творів мистецтва виготував Дедал для царя Кріту. Він збудував для нього і знаменитий палац Лабіринт, з такими заплутаними ходами, що, раз увійшовши в нього, неможливо було знайти вихід. У цьому палаці Мінос замкнув сина дружини своєї Пасіфаї, жахливого Мінотавра, потвору з тілом людини і головою бика.
Багато років жив Дедал у Міноса. Не хотів відпускати його цар з Кріту; тільки сам він хотів користуватися мистецтвом великого художника. Немов полоненого, тримав Мінос Дедала на Кріті. Дедал довго думав, як утекти йому, і нарешті знайшов б визволитися з крітської неволі.
— Якщо я не можу, — вигукнув Дедал, — урятуватись від влади Міноса ні сухопуттю, ні морем, то відкрите ж для втечі небо! Ось мій шлях! Усім володіє Мінос, лише повітрям не володіє він!
Взявся до роботи Дедал. Він набрав пер, поскріплював їх лляними нитками й воском і почав виготовляти з них чотири великих крила. Поки Дедал працював, син його Ікар грався біля батька: то ловив він пух, що злітав від подуву вітерця, то м'яв у руках віск. Хлопчик безтурботно грався, його бавила робота батька. Нарешті, Дедал скінчив свою працю; готові були крила. Дедал прив'язав крила за спину, просунув руки в петлі, закріплені на крилах, змахнув ними і плавно піднісся в повітря. З подивом дивився Ікар на батька, який ширяв у повітрі, немов величезний птах. Дедал спустився на землю і сказав синові:
— Слухай, Ікаре, зараз ми полетимо з Кріту. Будь обережний під час льоту. Не спускайся дуже низько до моря, щоб солоні бризки хвиль не змочили твоїх крил. Не піднімайся й близько до сонця: спека може розтопити віск, і розлетяться пера. За мною лети, не відставай від мене.
Батько з сином одягнули крила на руки і легко полинули. Ті, хто бачив, як вони високо летіли над землею, думали, що це два боги несуться в небесній блакиті. Часто обертався Дедал, щоб подивитися, як летить його син. Вони минули вже острови Делос, Парос і летять усе далі й далі.
Швидкий політ бавить Ікара, все сміливіше помахує він крилами. Ікар забув поради батька: він не летить уже слідом за ним. Сильно махнувши крилами, він злетів високо під саме небо, ближче до променистого сонця. Палюче проміння розтопило віск, що скріплював пера крил, повипадали пера і розлетілись далеко в повітрі, гнані вітром. Махнув Ікар руками, але немає на них більше крил. Стрімголов упав він з страшної височини в море й загинув у його хвилях.
Дедал обернувся, дивиться навкруги. Немає Ікара. Голосно почав кликати він сина:
— Ікаре! Ікаре! Де ти? Озвися!
Нема відповіді. Побачив Дедал на морських хвилях пера з крил Ікара і зрозумів, що трапилось. Як зненавидів Дедал своє мистецтво, як зненавидів той день, коли задумав урятуватися з Кріту повітряним шляхом.
А тіло Ікара довго носилося по хвилях моря, яке стало називатися по імені загиблого Ікарійським1. Нарешті, прибили його хвилі до берега острова; там знайшов його Геракл і поховав.
Дедал же летів далі і прилетів, нарешті, в Сицилію. Там він оселився у царя Кокала. Мінос дізнався, де заховався митець, вирушив з великим військом у Сицилію і зажадав, щоб Кокал видав йому Дедала.
Дочки Кокала не хотіли позбутись такого митця, як Дедал. Вони вдалися до хитрощів. Умовили батька погодитись на вимоги Міноса і прийняли його як гостя в палаці. Коли Мінос приймав ванну, дочки Кокала вилили йому на голову котел окропу; помер Мінос у страшних муках. Довго жив Дедал у Сицилії. А останні роки життя провів на батьківщині, в Афінах; там став він родоначальником Дедалідів, славного роду афінських митців.
Подготовка материала для мозаики Если используется природный или бросовый материал (песок, камни, ракушка, битое стекло и керамика, пластиковые крышки и пр.), то его нужно рассортировать по цвету. Для изготовления мозаики своими руками из кафельного или стеклянного боя кусочки нужно наколоть на фрагменты удобной формы и размера. Колоть плитку или стекло нужно с применением специального инструмента — закольника. Это острый металлический клин. На него кладут плоский кусок керамики или стекла, ударом молоточка откалывают полоску, которую затем делят на квадратики. При отсутствии закольника для небольших масштабов работы можно использовать слесарные кусачки. Для изготовления мозаичных элементов в домашних условиях можно использовать 2 техники: Сделать раствор из столярного порошкового клея для растворения в холодной жидкости (1 часть), воды (4 части), добавить в него 6 частей строительного алебастра и пигмент, тщательно вымешать и залить в резиновые или силиконовые формочки (квадраты 2х2 см). Через 2 дня готовые детали можно достать из форм и использовать для набора. Материал для мозаики легко сделать из магазинного эпоксидного клея (ЭДП), приготовив его по инструкции и смешав с порошковым пигментом. Заливают его в такие же формы. Застывание смолы может потребовать больше времени, чем указано в инструкции, и зависит от размера и толщины элементов. Можно сделать мозаику из осколков фарфоровой посуды. Иногда в нее включают крупные части (носики чайников, ручки чашек и пр.). <> 1234 Какую поверхность брать в качестве основы? Отделать мозаикой можно практически любые поверхности. Лучше всего если материал основы и клеевой состав для мозаики будут соответствовать друг другу по свойствам температурного расширения (например, керамика, плиточный клей и бетонная основа). Но нередко мозаикой на цементном связующем оформляют столешницы или другие деревянные поверхности. Проще всего клеить мозаику на плоскую и ровную поверхность. Но и на криволинейных изделиях такой декор выглядит красиво. Сделать его можно на любом предмете сложной формы, только придется выбирать более мелкие фрагменты. Начинающим нужно осваивать простые техники составления набора: прямым и насыпным на ровной поверхности. По мере приобретения навыков можно выполнять обратный набор и отделку криволинейных поверхностей. <> 1234 Создаем неповторимый узор Разработка орнамента — творческий процесс, который не подчиняется никаким нормативам. Выложить мозаикой можно любой рисунок, который понравился мастеру. Если это мелкое изображение, увеличить его можно с проектора или вручную. Для последнего нужно разбить исходный рисунок на квадраты, затем сделать сетку из увеличенных фрагментов и перерисовывать содержимое каждого квадратика в увеличенном до нужных размеров виде. Если у человека имеются художественные навыки, то нарисовать любой узор или картинку для панно он сумеет самостоятельно. Также картинку можно увеличить и распечатать при компьютерной техники. Рисуем эскиз Эскизом называют изображение предмета таким, как он будет выглядеть в готовом виде. Эскиз мозаичного панно нужно выполнить в цвете. Это ориентироваться при составлении набора и дает возможность заранее оценить, как будут выглядеть цвета в интерьере. Эскиз удобнее всего рисовать в натуральную величину, так будет понятнее, где нужны мелкие элементы. Для геометрического узора эскиз можно составить в виде схемы для вязания или вышивки крестом. По такой схеме удобно подсчитывать количество мелких квадратиков-пикселов, из которых чаще всего делают мозаики. Укладка мозаики Керамическую, стеклянную или каменную мозаичную картину можно выполнить методом прямого набора. При этом укладка мозаики своими руками производится в такой последовательности: Подготовить основу: бетонную выровнять, на деревянную нанести плиточный клей (Юнис или др.) и разгладить его. Толщина клеевой основы — 0,5-1 см. Если оформляется столешница, по краю ее предварительно набивают обечайку из тонкой фанеры.
Объяснение:
Найбільшим митцем, скульптором і зодчим Афін був Дедал, нащадок Ерехтея. Про нього розповідали, що він вирізьблював з білосніжного мармуру такі дивні статуї, що вони здавалися живими; здавалось, що статуї Дедала дивляться і рухаються. Багато інструментів винайшов Дедал для своєї роботи; ним були винайдені сокира і свердел. Далеко йшла слава про Дедала.
У цього великого художника був племінник Тал, син його сестри Пердіки. Тал був учнем свого дядька. Вже в ранній юності вражав він усіх своїм талантом і винахідливістю. Можна було передбачити, що Тал далеко перевищить свого вчителя. Дедал заздрив племінникові і вирішив його вбити. Одного разу Дедал стояв з племінником на високому афінському Акрополі біля самого краю скелі. Нікого не було видно кругом. Побачивши, що вони самі, Дедал зіпхнув племінника із скелі. Певний був митець, що його злочин залишиться безкарним. Упавши із скелі, Тал розбився на смерть. Дедал поспішно зійшов з Акрополя, підняв тіло Тала і хотів уже таємно закопати його в землю, але застали Дедала афіняни, коли він копав яму. Злочин Дедала викрито. Ареопаг засудив його до страти.
Рятуючись від смерті, Дедал утік на Кріт до могутнього царя Міноса, сина Зевса і Європи. Мінос охоче прийняв під свій захист великого митця Греції. Багато чудових творів мистецтва виготував Дедал для царя Кріту. Він збудував для нього і знаменитий палац Лабіринт, з такими заплутаними ходами, що, раз увійшовши в нього, неможливо було знайти вихід. У цьому палаці Мінос замкнув сина дружини своєї Пасіфаї, жахливого Мінотавра, потвору з тілом людини і головою бика.
Багато років жив Дедал у Міноса. Не хотів відпускати його цар з Кріту; тільки сам він хотів користуватися мистецтвом великого художника. Немов полоненого, тримав Мінос Дедала на Кріті. Дедал довго думав, як утекти йому, і нарешті знайшов б визволитися з крітської неволі.
— Якщо я не можу, — вигукнув Дедал, — урятуватись від влади Міноса ні сухопуттю, ні морем, то відкрите ж для втечі небо! Ось мій шлях! Усім володіє Мінос, лише повітрям не володіє він!
Взявся до роботи Дедал. Він набрав пер, поскріплював їх лляними нитками й воском і почав виготовляти з них чотири великих крила. Поки Дедал працював, син його Ікар грався біля батька: то ловив він пух, що злітав від подуву вітерця, то м'яв у руках віск. Хлопчик безтурботно грався, його бавила робота батька. Нарешті, Дедал скінчив свою працю; готові були крила. Дедал прив'язав крила за спину, просунув руки в петлі, закріплені на крилах, змахнув ними і плавно піднісся в повітря. З подивом дивився Ікар на батька, який ширяв у повітрі, немов величезний птах. Дедал спустився на землю і сказав синові:
— Слухай, Ікаре, зараз ми полетимо з Кріту. Будь обережний під час льоту. Не спускайся дуже низько до моря, щоб солоні бризки хвиль не змочили твоїх крил. Не піднімайся й близько до сонця: спека може розтопити віск, і розлетяться пера. За мною лети, не відставай від мене.
Батько з сином одягнули крила на руки і легко полинули. Ті, хто бачив, як вони високо летіли над землею, думали, що це два боги несуться в небесній блакиті. Часто обертався Дедал, щоб подивитися, як летить його син. Вони минули вже острови Делос, Парос і летять усе далі й далі.
Швидкий політ бавить Ікара, все сміливіше помахує він крилами. Ікар забув поради батька: він не летить уже слідом за ним. Сильно махнувши крилами, він злетів високо під саме небо, ближче до променистого сонця. Палюче проміння розтопило віск, що скріплював пера крил, повипадали пера і розлетілись далеко в повітрі, гнані вітром. Махнув Ікар руками, але немає на них більше крил. Стрімголов упав він з страшної височини в море й загинув у його хвилях.
Дедал обернувся, дивиться навкруги. Немає Ікара. Голосно почав кликати він сина:
— Ікаре! Ікаре! Де ти? Озвися!
Нема відповіді. Побачив Дедал на морських хвилях пера з крил Ікара і зрозумів, що трапилось. Як зненавидів Дедал своє мистецтво, як зненавидів той день, коли задумав урятуватися з Кріту повітряним шляхом.
А тіло Ікара довго носилося по хвилях моря, яке стало називатися по імені загиблого Ікарійським1. Нарешті, прибили його хвилі до берега острова; там знайшов його Геракл і поховав.
Дедал же летів далі і прилетів, нарешті, в Сицилію. Там він оселився у царя Кокала. Мінос дізнався, де заховався митець, вирушив з великим військом у Сицилію і зажадав, щоб Кокал видав йому Дедала.
Дочки Кокала не хотіли позбутись такого митця, як Дедал. Вони вдалися до хитрощів. Умовили батька погодитись на вимоги Міноса і прийняли його як гостя в палаці. Коли Мінос приймав ванну, дочки Кокала вилили йому на голову котел окропу; помер Мінос у страшних муках. Довго жив Дедал у Сицилії. А останні роки життя провів на батьківщині, в Афінах; там став він родоначальником Дедалідів, славного роду афінських митців.
Объяснение:
Подготовка материала для мозаики Если используется природный или бросовый материал (песок, камни, ракушка, битое стекло и керамика, пластиковые крышки и пр.), то его нужно рассортировать по цвету. Для изготовления мозаики своими руками из кафельного или стеклянного боя кусочки нужно наколоть на фрагменты удобной формы и размера. Колоть плитку или стекло нужно с применением специального инструмента — закольника. Это острый металлический клин. На него кладут плоский кусок керамики или стекла, ударом молоточка откалывают полоску, которую затем делят на квадратики. При отсутствии закольника для небольших масштабов работы можно использовать слесарные кусачки. Для изготовления мозаичных элементов в домашних условиях можно использовать 2 техники: Сделать раствор из столярного порошкового клея для растворения в холодной жидкости (1 часть), воды (4 части), добавить в него 6 частей строительного алебастра и пигмент, тщательно вымешать и залить в резиновые или силиконовые формочки (квадраты 2х2 см). Через 2 дня готовые детали можно достать из форм и использовать для набора. Материал для мозаики легко сделать из магазинного эпоксидного клея (ЭДП), приготовив его по инструкции и смешав с порошковым пигментом. Заливают его в такие же формы. Застывание смолы может потребовать больше времени, чем указано в инструкции, и зависит от размера и толщины элементов. Можно сделать мозаику из осколков фарфоровой посуды. Иногда в нее включают крупные части (носики чайников, ручки чашек и пр.). <> 1234 Какую поверхность брать в качестве основы? Отделать мозаикой можно практически любые поверхности. Лучше всего если материал основы и клеевой состав для мозаики будут соответствовать друг другу по свойствам температурного расширения (например, керамика, плиточный клей и бетонная основа). Но нередко мозаикой на цементном связующем оформляют столешницы или другие деревянные поверхности. Проще всего клеить мозаику на плоскую и ровную поверхность. Но и на криволинейных изделиях такой декор выглядит красиво. Сделать его можно на любом предмете сложной формы, только придется выбирать более мелкие фрагменты. Начинающим нужно осваивать простые техники составления набора: прямым и насыпным на ровной поверхности. По мере приобретения навыков можно выполнять обратный набор и отделку криволинейных поверхностей. <> 1234 Создаем неповторимый узор Разработка орнамента — творческий процесс, который не подчиняется никаким нормативам. Выложить мозаикой можно любой рисунок, который понравился мастеру. Если это мелкое изображение, увеличить его можно с проектора или вручную. Для последнего нужно разбить исходный рисунок на квадраты, затем сделать сетку из увеличенных фрагментов и перерисовывать содержимое каждого квадратика в увеличенном до нужных размеров виде. Если у человека имеются художественные навыки, то нарисовать любой узор или картинку для панно он сумеет самостоятельно. Также картинку можно увеличить и распечатать при компьютерной техники. Рисуем эскиз Эскизом называют изображение предмета таким, как он будет выглядеть в готовом виде. Эскиз мозаичного панно нужно выполнить в цвете. Это ориентироваться при составлении набора и дает возможность заранее оценить, как будут выглядеть цвета в интерьере. Эскиз удобнее всего рисовать в натуральную величину, так будет понятнее, где нужны мелкие элементы. Для геометрического узора эскиз можно составить в виде схемы для вязания или вышивки крестом. По такой схеме удобно подсчитывать количество мелких квадратиков-пикселов, из которых чаще всего делают мозаики. Укладка мозаики Керамическую, стеклянную или каменную мозаичную картину можно выполнить методом прямого набора. При этом укладка мозаики своими руками производится в такой последовательности: Подготовить основу: бетонную выровнять, на деревянную нанести плиточный клей (Юнис или др.) и разгладить его. Толщина клеевой основы — 0,5-1 см. Если оформляется столешница, по краю ее предварительно набивают обечайку из тонкой фанеры.