ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА решить, не понимаю, где ошибся,если можно,то подробно объяснить Определить реакции в шарнирных опорах балки? а=0,8 м q=6 кН\м m=14 кНм P=6 кН
Объяснение:Уперше книга «Чайка Джонатан Лівінгстон» побачила світ досить давно — ще в 1970 році, але, на мою думку, ця дивовижна історія дуже цікава для наших сучасників. Сьогодні такі книги називають «мотиваційними», але коли автор її писав, напевно, такого поняття ще не існувало. Проте тема прагнення людини знайти себе й своє покликання, безперечно, буде актуальною завжди. Адже; за словами автора, це легенда про Джонатана-Чайку, «який живе в кожному з нас».
У повісті йдеться про те, як один птах понад усе любив літати, причому дуже високо й швидко, за що був засуджений іншими чайками й вигнаний зі зграї. Усі, зокрема батьки Джонатана, стверджували що його заняття — це марна витрата енергії й сил. Але він настільки мріяв про польоти, що не міг від них відмовитися навіть заради близьких. «Швидкість — це міць, швидкість — це радість, швидкість — це просто краса», — так розуміє своє захоплення Джонатан. Він замислюється над тим, чому оточення не підтримує його, чому важче за все на світі — змусити птаха повірити в те, що він вільний: «Єдине, що його смутило, — це не самотність, а те, що чайки відмовилися повірити в чарівну красу польоту, хоча їм варто було тільки відкрити очі, щоб її побачити».
Головний герой, самотній вигнанець, незважаючи ні на що, іде до своєї мрії, займається улюбленою справою, удосконалюється в ній й незабаром знаходить чайок-однодумців: «Чайки, що мешкали тут, були близькі йому по духу. Всі вони жили заради того, щоб досягати нових висот у головній справі свого життя — у польоті. Це були просто дивовижні птахи, і кожен з них тренувався щодня, багато годин поспіль, вивчаючи все нові та нові таємниці повітроплавання». Потім він виховує молоде покоління птахів, які також прагнуть бути не такими, як усі. «Він навчився літати й не шкодував, що йому довелося сплатити за де таку ціну. Джонатан зрозумів, що тільки нудьга, страх і злість скорочують життя чайок; а сам він був вільним від цього тягаря й тому прожив довгий щасливий вік».
Твір, безумовно, алегоричний. День за днем мільйони людей живуть, як галасливі птахи: їдять, сваряться, не замислюючись, навіщо вони в цьому світі, не відчуваючи любові й не пізнавши доброти. Більшість із них готова затаврувати й знищити того, хто не такий, як вони. А чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон — це образ людини, яка не злякалася конфлікту із сірою масою, не склала крильця, а пішла за мрією й зуміла досягти неймовірних висот. Автор повісті нагадує нам: у тебе все вийде, якщо точно знаєш, чого хочеш. Іти до мети боляче, важко, але треба не боятися нового! Адже нас обмежує лише те, що ми не вміємо повірити в здійсненність нашої мрії.
Після прочитання книги Річарда Баха «Чайка Джонатан Лівінгстон» хочеться розправити власні «крила» й звернути гори. Адже твір навчає нас не боятися бути не такими, як всі, крок за кроком, падаючи й підводячись, наполегливо прямувати до мети.
"Бизнес делают люди, сотрудничество и партнерство - это не заслуга корпораций, за глобальными контрактами стоят вполне конкретные персоналии если бы мне задали вопрос о том, в каких сферах репутация сотрудника не важна, я бы ответила, что, вероятно, только там, где человеческий фактор сведен к минимуму", - отмечает Ника Комарова, директор по корпоративным коммуникациям группы "Астерос".
Главное, что движет работниками при построении имиджа, это карьерный рост в компании - так считают 65% сотрудников, и наиболее важным этот аргумент посчитали представители молодого поколения и сотрудники начального уровня. Успешность будущего трудоустройства, как и уровень зарплаты, выбрали 55% о Репутация на рынке в качестве эксперта также является высокой мотивацией, ее отметили 49% респондентов, причем среди них преобладают представители старшего поколения и руководители высшего звена. Как показало исследование, отношения с руководителем - тоже хороший стимул, чтобы следить за своей репутацией, и подтвердили это 34%.
На имидж влияют все коммуникации: как человек общается, как строит работу с коллегами, подчиненными и руководителями, как представляет результат, как ведет себя в свободное от работы время. При этом сотрудники компаний не особо верят в корпоративный сайт и корпоративные соцсети как инструменты для создания имиджа - лишь 26% используют их для этого.
Какие инструменты для создания имиджа существуют, "РГБ" рассказала Екатерина Бойцова: "Прежде всего внешний вид. Как ни печально, манера держаться, тон голоса, скорость речи, одежда на 70-80% определяют то впечатление, которое вы произведете в первое время на коллег. И не надо приводить в пример Стива Джобса, который не носил пиджак. В 99% случаев вы не Стив Джобс. На ранних стадиях сильно действует "эффект ореола": он дружит с начальником, значит, он важный человек; он работал на крупнейшую корпорацию N, он просто не может не быть экспертом! Но затем включаются другие механизмы: ваши коллеги учатся оценивать реальные результаты вашей работы. Здесь важно не стесняться рассказывать о своих достижениях, говорить о своей точке зрения (если она подкреплена весомыми аргументами, а не только эмоциями), заявлять о своей готовности участвовать в новых проектах. Именно такие люди приобретают репутацию наиболее ответственных, надежных, опытных специалистов".
Какие инструменты для создания имиджа существуют, "РГБ" рассказала Екатерина Бойцова: "Прежде всего внешний вид. Как ни печально, манера держаться, тон голоса, скорость речи, одежда на 70-80% определяют то впечатление, которое вы произведете в первое время на коллег. И не надо приводить в пример Стива Джобса, который не носил пиджак. В 99% случаев вы не Стив Джобс. На ранних стадиях сильно действует "эффект ореола": он дружит с начальником, значит, он важный человек; он работал на крупнейшую корпорацию N, он просто не может не быть экспертом! Но затем включаются другие механизмы: ваши коллеги учатся оценивать реальные результаты вашей работы. Здесь важно не стесняться рассказывать о своих достижениях, говорить о своей точке зрения (если она подкреплена весомыми аргументами, а не только эмоциями), заявлять о своей готовности участвовать в новых проектах. Именно такие люди приобретают репутацию наиболее ответственных, надежных, опытных специалистов".
Объяснение:Уперше книга «Чайка Джонатан Лівінгстон» побачила світ досить давно — ще в 1970 році, але, на мою думку, ця дивовижна історія дуже цікава для наших сучасників. Сьогодні такі книги називають «мотиваційними», але коли автор її писав, напевно, такого поняття ще не існувало. Проте тема прагнення людини знайти себе й своє покликання, безперечно, буде актуальною завжди. Адже; за словами автора, це легенда про Джонатана-Чайку, «який живе в кожному з нас».
У повісті йдеться про те, як один птах понад усе любив літати, причому дуже високо й швидко, за що був засуджений іншими чайками й вигнаний зі зграї. Усі, зокрема батьки Джонатана, стверджували що його заняття — це марна витрата енергії й сил. Але він настільки мріяв про польоти, що не міг від них відмовитися навіть заради близьких. «Швидкість — це міць, швидкість — це радість, швидкість — це просто краса», — так розуміє своє захоплення Джонатан. Він замислюється над тим, чому оточення не підтримує його, чому важче за все на світі — змусити птаха повірити в те, що він вільний: «Єдине, що його смутило, — це не самотність, а те, що чайки відмовилися повірити в чарівну красу польоту, хоча їм варто було тільки відкрити очі, щоб її побачити».
Головний герой, самотній вигнанець, незважаючи ні на що, іде до своєї мрії, займається улюбленою справою, удосконалюється в ній й незабаром знаходить чайок-однодумців: «Чайки, що мешкали тут, були близькі йому по духу. Всі вони жили заради того, щоб досягати нових висот у головній справі свого життя — у польоті. Це були просто дивовижні птахи, і кожен з них тренувався щодня, багато годин поспіль, вивчаючи все нові та нові таємниці повітроплавання». Потім він виховує молоде покоління птахів, які також прагнуть бути не такими, як усі. «Він навчився літати й не шкодував, що йому довелося сплатити за де таку ціну. Джонатан зрозумів, що тільки нудьга, страх і злість скорочують життя чайок; а сам він був вільним від цього тягаря й тому прожив довгий щасливий вік».
Твір, безумовно, алегоричний. День за днем мільйони людей живуть, як галасливі птахи: їдять, сваряться, не замислюючись, навіщо вони в цьому світі, не відчуваючи любові й не пізнавши доброти. Більшість із них готова затаврувати й знищити того, хто не такий, як вони. А чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон — це образ людини, яка не злякалася конфлікту із сірою масою, не склала крильця, а пішла за мрією й зуміла досягти неймовірних висот. Автор повісті нагадує нам: у тебе все вийде, якщо точно знаєш, чого хочеш. Іти до мети боляче, важко, але треба не боятися нового! Адже нас обмежує лише те, що ми не вміємо повірити в здійсненність нашої мрії.
Після прочитання книги Річарда Баха «Чайка Джонатан Лівінгстон» хочеться розправити власні «крила» й звернути гори. Адже твір навчає нас не боятися бути не такими, як всі, крок за кроком, падаючи й підводячись, наполегливо прямувати до мети.
Объяснение:
"Бизнес делают люди, сотрудничество и партнерство - это не заслуга корпораций, за глобальными контрактами стоят вполне конкретные персоналии если бы мне задали вопрос о том, в каких сферах репутация сотрудника не важна, я бы ответила, что, вероятно, только там, где человеческий фактор сведен к минимуму", - отмечает Ника Комарова, директор по корпоративным коммуникациям группы "Астерос".
Главное, что движет работниками при построении имиджа, это карьерный рост в компании - так считают 65% сотрудников, и наиболее важным этот аргумент посчитали представители молодого поколения и сотрудники начального уровня. Успешность будущего трудоустройства, как и уровень зарплаты, выбрали 55% о Репутация на рынке в качестве эксперта также является высокой мотивацией, ее отметили 49% респондентов, причем среди них преобладают представители старшего поколения и руководители высшего звена. Как показало исследование, отношения с руководителем - тоже хороший стимул, чтобы следить за своей репутацией, и подтвердили это 34%.
На имидж влияют все коммуникации: как человек общается, как строит работу с коллегами, подчиненными и руководителями, как представляет результат, как ведет себя в свободное от работы время. При этом сотрудники компаний не особо верят в корпоративный сайт и корпоративные соцсети как инструменты для создания имиджа - лишь 26% используют их для этого.
Какие инструменты для создания имиджа существуют, "РГБ" рассказала Екатерина Бойцова: "Прежде всего внешний вид. Как ни печально, манера держаться, тон голоса, скорость речи, одежда на 70-80% определяют то впечатление, которое вы произведете в первое время на коллег. И не надо приводить в пример Стива Джобса, который не носил пиджак. В 99% случаев вы не Стив Джобс. На ранних стадиях сильно действует "эффект ореола": он дружит с начальником, значит, он важный человек; он работал на крупнейшую корпорацию N, он просто не может не быть экспертом! Но затем включаются другие механизмы: ваши коллеги учатся оценивать реальные результаты вашей работы. Здесь важно не стесняться рассказывать о своих достижениях, говорить о своей точке зрения (если она подкреплена весомыми аргументами, а не только эмоциями), заявлять о своей готовности участвовать в новых проектах. Именно такие люди приобретают репутацию наиболее ответственных, надежных, опытных специалистов".
Какие инструменты для создания имиджа существуют, "РГБ" рассказала Екатерина Бойцова: "Прежде всего внешний вид. Как ни печально, манера держаться, тон голоса, скорость речи, одежда на 70-80% определяют то впечатление, которое вы произведете в первое время на коллег. И не надо приводить в пример Стива Джобса, который не носил пиджак. В 99% случаев вы не Стив Джобс. На ранних стадиях сильно действует "эффект ореола": он дружит с начальником, значит, он важный человек; он работал на крупнейшую корпорацию N, он просто не может не быть экспертом! Но затем включаются другие механизмы: ваши коллеги учатся оценивать реальные результаты вашей работы. Здесь важно не стесняться рассказывать о своих достижениях, говорить о своей точке зрения (если она подкреплена весомыми аргументами, а не только эмоциями), заявлять о своей готовности участвовать в новых проектах. Именно такие люди приобретают репутацию наиболее ответственных, надежных, опытных специалистов".