ТЕХНОЛОГИЯ, Тема: Технологии ухода за жилым помещением, одеждой, обувью.
ВО Что включает в себя уход за предметами интерьера, одеждой и обувью?
2. Почему перед стиркой сортируют одежду?
3. Почему трикотажные изделия хранят в сложенном виде на полках или в ящиках шкафа, а не вешают на плечики?
4. Каким образом готовят зимнюю одежду и обувь для хранения в летний период?
Навіщо читати сучасну літературу?
Розповідаємо, чому не варто зупинятися тільки на класиці
Чи часто ви чуєте, що класичні романи - це майже 100% гарантія якості, а нові книги - як мінне поле, де ніколи не знаєш, на що натрапиш? Є й інше поширене твердження: все написано до нас, Толстого з Достоєвським нікому не переплюнути, а значить нові романи і читати не варто. Як би не так! Дуже навіть варто. Наводимо п'ять доказів наших слів.
Сучасна література допомагає зрозуміти проблеми суспільства
Хороші письменники вловлюють суспільні настрої. Чи не підлаштовуються під «запити споживача», а гостріше відчувають те, чим живуть і про що турбуються їхні сучасники. І кому, як не їм, промовляти травми покоління і виводити на поверхню приховані страхи. Так, близькі за часом події - поява гучного флешмоба # янебоюсьсказать і вихід роману «Маленьке життя» - можна, звичайно, назвати збігом, а можна побачити в цьому прорвався нарив, який тепер легше буде вилікувати.
«Нова проза відображає події і тренди в соціумі. Кожен з нас якимось чином ці їх переосмислює, виробляє власне ставлення до них. Невже не цікаво порівняти свої думки з думками автора? Книги сучасних письменників дозволяють залишатися в актуальному інформаційному полі. Будь-якому думаючої людини це безумовно важливо ».
Редактор відділу інтелектуальної прози Юлія Раутборт
Не випадкова тут і популярність історичних романів, написаних сучасними авторами. Літератори нерідко повертаються до подій минулого, щоб осмислити сьогодення. І на перший погляд здається, що Гонкурівської лауреат Ерік Вюйар в своїй «Порядку денному» в черговий раз розповів про гітлерівську Німеччину та її сусідів, а насправді - продемонстрував, як культура споживання зробила непереможними великі компанії і як лідер, чий авторитет підтримували ЗМІ , мало не знищив добру половину світу.
«Не секрет, що відразу після події книги пишуться погано, і зараз ми переживаємо наслідки Другої світової війни в літератур гаємо великий сплеск історичного роману. Це спроба проговорити травми: не тільки військові, але і наслідки сталінських чисток, наприклад ».
Літературний оглядач Наталя Ломикіна
Сначала разберём термин "социотворческий".
Во-первых, социо значит относящийся к социуму . Социум же - это человеческая общность как результат исторически сложившихся форм деятельности людей, то есть, говоря простым языком, это общество, социальная среда человека.
Социотворческий значит участвующий в созидания некоего человеческого социума, то есть некоего человеческого общества или культуры.
Теперь рассмотрим, как проявляется социотворческая функция языка.
Язык в более узком смысле — это специализированная информационно-знаковая деятельность, именуемая речью.
Как же язык (или речь) участвует в созидания некоего человеческого сообщества?
Есть немало свидетельств (в частности, документов античной истории) того, что именно речь была тем основным признаком, по которому люди древнейших сообществ сами себя отличали от животных. И это, по сути, самое первое проявление социотворческой функции языка.
Далее. Простейшие и древнейшие элементы человеческой речи — это знаки, помечающие опасное или желаемое, запретное или разрешенное, ценное или маловажное. Эти знаки сплачивают и мобилизуют человеческую общность.
Вот так и проявляется в значительной степени социотворческая функция языка, то есть функция созидания некоего человеческого социума (сообщества).
Уже в самих актах называния (возможных только благодаря речи, то есть языку) есть консолидирующий момент: люди сплачиваются в едином понимании называемой вещи (мы те, кто именует это «зверем», это «птицей», а это «растением» и, более того, «опасным зверем или дружественным», «съедобным растением или ядовитым» и т. д.). Благодаря актам называния вещи располагаются в дифференцированных полях единого для всех бытия: в зонах опасного или дружественного, вредоносного или полезного, ценного или не имеющего ценности.
При этом, говоря "единого для всех бытия" нужно делать обязательную оговорку "единого для всех в данном обществе, в данной культуре". Это необходимо, ибо одно и то же может означать порой диаметрально противоположные вещи в разных культурах.
(Например, голубой цвет в Египте символизирует истину и добродетель, а для японцев голубой – это подлость и мошенничество. Зелёный цвет в Америке – это безопасность, а во Франции он символизирует преступность.)