Образ Гамлета складний, сповнений суперечностей. Гамлет одержимий пошуками істини. Щоб дізнатися про причину смерті батька, він готовий на все: підмовляє акторів зіграти сцену, за якою він може простежити реакцію Клавдія, сміливо іде вночі на зустріч із привидом батька, а почувши з його уст, хто винуватець смерті короля, продовжує шукати істину. Задля цього він прикидається божевільним, щоб приспати пильність Клавдія. Своїм «божевіллям» він відштовхує любляче серце Офелії і помилково вбиває її батька. Події розвиваються дуже стрімко, але це аж ніяк не порушує психологічної цілісності портрета кожного шекспірівського персонажа. Гамлет проходить до кінця увесь шлях пошуків істини. Фінал трагічний, але справедливість восторжествувала, і підступний вбивця та зрадник покараний рукою Гамлета. За п’єсою Шекспіра, Гамлет любив Офелію, про що неодноразово їй говорив, робив подарунки. Але, розчарувавшись у матері, яка булла для нього зразком Жінки, він втрачає довіру й до Офелії, відштовхує її, ображає, прикриваючись маскою божевільного. У такий б він руйнує не лише своє почуття до Офелії, а й віру дівчини у любов. Однак подальші дії Полонія та Офелії переконують Гамлета, що він не помилився: кохана здатна зрадити його, вона занадто інфантильна і слабка, щоб зробити крок назустріч своєму сміливому героєві, вона назавжди залишиться у ворожому для нього таборі. Провина безвольної Офелії в тому, що вона ніколи не стане рішучою Джульєттою. І все ж, образ Офелії викликає у читача співчуття: вона втрачає кохання, а потім, не витримавши смерті батька, стає божевільною і, зрештою, помирає. Гамлету не вистачило чуйності? («Из жалости я должен быть жесток») Образ Гамлета викликає різні оцінки у літературознавстві.
За до літератури людина розвивається. Дуже важливо знати не тільки рідну українську літературу, а й твори зарубіжних письменників різних країн. Адже і вітчизняна, і зарубіжна література надає нам найглибший, найбільший життєвий досвід. Вона розвиває в людях не тільки почуття прекрасного, а й розуміння реального життя, усіх його складнощів. Зарубіжна література служить провідником до інших народів і в інші епохи, розкриває перед нами серця та душі найрізноманітніших людей. Література робить нас більш мудрими. У кожної людини повинні бути улюблені літературні твори, які вона знає у всіх деталях, до яких неодноразово звертається у різноманітних ситуаціях, про які людина може згадувати у складні часи, покращувати свій настрій і знаходити відповіді на складні життєві питання. Особливо важливі у цьому сенсі класичні твори зарубіжної літератури. Читаючи їх, людина не втратить марно свого часу, а набереться більшого життєвого досвіду. Але класика не може дати відповіді на всі питання сьогодення, тому не менш уважно треба ставитися і до сучасних творів, хоча у не слід кидатися на кожну модну книгу — у виборі творів треба бути послідовними і розсудливими. Як би там не було, як би не склалося моє подальше життя, я впевнений(на), що уроки зарубіжної літератури дадуть мені багато такого, що стане на пригоді у майбутньому. Я довідався (довідалась) багато цікавого про життя інших народів, про їхні традиції і звичаї, крім того, я підвисив(підвисила) свій культурний рівень, і врешті-решт я збагатив(збагатила) свою мову.
Образ Гамлета складний, сповнений суперечностей. Гамлет одержимий пошуками істини. Щоб дізнатися про причину смерті батька, він готовий на все: підмовляє акторів зіграти сцену, за якою він може простежити реакцію Клавдія, сміливо іде вночі на зустріч із привидом батька, а почувши з його уст, хто винуватець смерті короля, продовжує шукати істину. Задля цього він прикидається божевільним, щоб приспати пильність Клавдія. Своїм «божевіллям» він відштовхує любляче серце Офелії і помилково вбиває її батька. Події розвиваються дуже стрімко, але це аж ніяк не порушує психологічної цілісності портрета кожного шекспірівського персонажа. Гамлет проходить до кінця увесь шлях пошуків істини. Фінал трагічний, але справедливість восторжествувала, і підступний вбивця та зрадник покараний рукою Гамлета. За п’єсою Шекспіра, Гамлет любив Офелію, про що неодноразово їй говорив, робив подарунки. Але, розчарувавшись у матері, яка булла для нього зразком Жінки, він втрачає довіру й до Офелії, відштовхує її, ображає, прикриваючись маскою божевільного. У такий б він руйнує не лише своє почуття до Офелії, а й віру дівчини у любов. Однак подальші дії Полонія та Офелії переконують Гамлета, що він не помилився: кохана здатна зрадити його, вона занадто інфантильна і слабка, щоб зробити крок назустріч своєму сміливому героєві, вона назавжди залишиться у ворожому для нього таборі. Провина безвольної Офелії в тому, що вона ніколи не стане рішучою Джульєттою. І все ж, образ Офелії викликає у читача співчуття: вона втрачає кохання, а потім, не витримавши смерті батька, стає божевільною і, зрештою, помирає. Гамлету не вистачило чуйності? («Из жалости я должен быть жесток») Образ Гамлета викликає різні оцінки у літературознавстві.
У кожної людини повинні бути улюблені літературні твори, які вона знає у всіх деталях, до яких неодноразово звертається у різноманітних ситуаціях, про які людина може згадувати у складні часи, покращувати свій настрій і знаходити відповіді на складні життєві питання.
Особливо важливі у цьому сенсі класичні твори зарубіжної літератури. Читаючи їх, людина не втратить марно свого часу, а набереться більшого життєвого досвіду. Але класика не може дати відповіді на всі питання сьогодення, тому не менш уважно треба ставитися і до сучасних творів, хоча у не слід кидатися на кожну модну книгу — у виборі творів треба бути послідовними і розсудливими.
Як би там не було, як би не склалося моє подальше життя, я впевнений(на), що уроки зарубіжної літератури дадуть мені багато такого, що стане на пригоді у майбутньому. Я довідався (довідалась) багато цікавого про життя інших народів, про їхні традиції і звичаї, крім того, я підвисив(підвисила) свій культурний рівень, і врешті-решт я збагатив(збагатила) свою мову.