На межі XVIII — XIX століть у Німеччині сформувався новий напрям у літературі — Романтизм. Назва ця походить від визначення чогось "дивного", "фантастичного". Цей напрям був цілком протилежний класицизму і мав на меті протиставити суворі вимоги правил класицизму романтичній свободі від правил. Таке розуміння романтизму збереглося до наших днів, хоча дехто з літературознавців схильний вважати, що романтизм — це не просто заперечення "правил", а, навпаки, дотримання більш складних і вибагливих "правил". У центрі художньої системи романтизму — особистість, а головний конфлікт відбувається між особистістю і суспільством. Романтизм, який народився з ейфорії Великої французької революції, пов'язують з антипросвітницьким рухом, що виник в результаті розчарування у цивілізації, прогресі. Саме це розчарування призвело до духовного спустошення особистості, переоцінки моральних і культурних цінностей. Просвітництво проповідувало нове суспільство як найбільш "природне" і "розумне". Найвідоміші європейські митці обстоювали тезу, що це — суспільство майбутнього.
Альпійська балада - це гімн коханню, що нерозривно поєднане із моральним стоїцизмом простої людини, радянського солдата, дух якого не зламали найжахливіші умови гітлерівського полону, зради і малодушність деяких своїх співвітчизників (коли герой ще на початку війни втікав з полону і переховувався в українській хаті, він знову попадає у руки фашистів через підлість кума господаря, через бажання пристосуванця-обивателя прислужитись окупантам), приниження, фізичні муки і сама смерть, що стала порятунком для дорогої тепер людини - ще зовсім недавно чужої і незнайомої іноземки. Були надії на звичайне людське щастя, яке можливе в умовах миру: війна, програна гітлерівцями на Сході, йшла поступово до свого завершального кінця.
Саме любов, котра народжується і перемагає, перемагає і в смертоносному вирі, зачавши нове життя, є магістральною проблемою кращої повісті В.Бикова „Альпійська балада" (1963) - твору, що завоював велику популярність не тільки у республіках колишнього Союзу, але й за рубежем. „Альпійська балада" В. Бикова - твір про кохання, кохання велике і прекрасне, яке в умовах смерті народжує життя. Саме тому автор і назвав свою повість „баладою".
Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах. Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину.
На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.
У центрі художньої системи романтизму — особистість, а головний конфлікт відбувається між особистістю і суспільством. Романтизм, який народився з ейфорії Великої французької революції, пов'язують з антипросвітницьким рухом, що виник в результаті розчарування у цивілізації, прогресі. Саме це розчарування призвело до духовного спустошення особистості, переоцінки моральних і культурних цінностей.
Просвітництво проповідувало нове суспільство як найбільш "природне" і "розумне". Найвідоміші європейські митці обстоювали тезу, що це — суспільство майбутнього.
Объяснение:
Альпійська балада - це гімн коханню, що нерозривно поєднане із моральним стоїцизмом простої людини, радянського солдата, дух якого не зламали найжахливіші умови гітлерівського полону, зради і малодушність деяких своїх співвітчизників (коли герой ще на початку війни втікав з полону і переховувався в українській хаті, він знову попадає у руки фашистів через підлість кума господаря, через бажання пристосуванця-обивателя прислужитись окупантам), приниження, фізичні муки і сама смерть, що стала порятунком для дорогої тепер людини - ще зовсім недавно чужої і незнайомої іноземки. Були надії на звичайне людське щастя, яке можливе в умовах миру: війна, програна гітлерівцями на Сході, йшла поступово до свого завершального кінця.
Саме любов, котра народжується і перемагає, перемагає і в смертоносному вирі, зачавши нове життя, є магістральною проблемою кращої повісті В.Бикова „Альпійська балада" (1963) - твору, що завоював велику популярність не тільки у республіках колишнього Союзу, але й за рубежем. „Альпійська балада" В. Бикова - твір про кохання, кохання велике і прекрасне, яке в умовах смерті народжує життя. Саме тому автор і назвав свою повість „баладою".
Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах. Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину.
На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.