Гумані́зм епо́хи Відро́дження, Ренеса́нсний гуманізм, також класи́чний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури.
Виник у Флоренції в середині XIV століття, існував до середини XVI століття; з кінця XV століття поширився на Німеччину, Францію, Нідерланди, Англію, і меншою мірою на Австрію, Швейцарію, Іспанію, Португалію, Польщу, Моравію, Богемію, Угорщину, Хорватію та інші країни.
Зародження гуманізму пов'язують з іменем поета й мислителя Франческо Петрарки (1304–1374). Гуманізм був насамперед тницьким рухом, що надавав першочергового значення літературі. Гуманістична освіта, на думку гуманістів, мала сприяти всебічному розвиткові особистості: знання мали поєднуватися з чеснотами, правдивий зміст з довершеною мовною формою, тож центральну роль в гуманістичній освіті мали відігравати літературознавство й мовознавство.
Важливою ознакою гуманізму епохи Відродження було відчуття приналежності до справді нової епохи, потреба відмежуватися від минулих століть. Це минуле, яке у той час почали називати Середньовіччям, відкидалося представниками гуманізму, як меншовартісне у порівнянні з античною епохою, яку гуманісти сприймали за взірець і бажану норму для всіх сфер людської діяльності. Чи не найголовнішою метою гуманістів було відродження прямого культурного зв'язку з античністю. Звідси випливала вимога до орієнтації на автентичні античні джерела, що знайшла своє лаконічне визначення в латинському вислові ad fontes (тобто «до джерел»).
1) Barcha kasblar faqat foyda keltiradi. Xalqqa, davlatimizga va eng birinchi navbatda o'zimizga. Biror bir kasb egallash uchun ham ko'p mehnat qilosh zarur. Shu sababli ham "Kasbning yomoni yaxshi-yomoni yo'q" deyishadi.
2)Albatta, qancha mehnat qilsa, harakat qilsa shunga yarashasini oladi. Biror-bir maqsad uchun jon-dili bilan intilsa, u insonning ishi albatta meva beradi.
3) Kasb egallash uchun birinchi o'ronda shu kasb borasida katta bilomga ega bo'lish zarur. Keyin esa, sabr-toqat, torishqoqlik va e'tiborlilik talab etiladi.
4) Albatta rejalashtirganman. Maqsadlarni rejalashtirmaslikni iloji yo'q. Chunki odamzod doim nimagadir intilib yashaydi.
Объяснение:
Гумані́зм епо́хи Відро́дження, Ренеса́нсний гуманізм, також класи́чний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури.
Виник у Флоренції в середині XIV століття, існував до середини XVI століття; з кінця XV століття поширився на Німеччину, Францію, Нідерланди, Англію, і меншою мірою на Австрію, Швейцарію, Іспанію, Португалію, Польщу, Моравію, Богемію, Угорщину, Хорватію та інші країни.
Зародження гуманізму пов'язують з іменем поета й мислителя Франческо Петрарки (1304–1374). Гуманізм був насамперед тницьким рухом, що надавав першочергового значення літературі. Гуманістична освіта, на думку гуманістів, мала сприяти всебічному розвиткові особистості: знання мали поєднуватися з чеснотами, правдивий зміст з довершеною мовною формою, тож центральну роль в гуманістичній освіті мали відігравати літературознавство й мовознавство.
Важливою ознакою гуманізму епохи Відродження було відчуття приналежності до справді нової епохи, потреба відмежуватися від минулих століть. Це минуле, яке у той час почали називати Середньовіччям, відкидалося представниками гуманізму, як меншовартісне у порівнянні з античною епохою, яку гуманісти сприймали за взірець і бажану норму для всіх сфер людської діяльності. Чи не найголовнішою метою гуманістів було відродження прямого культурного зв'язку з античністю. Звідси випливала вимога до орієнтації на автентичні античні джерела, що знайшла своє лаконічне визначення в латинському вислові ad fontes (тобто «до джерел»).
Зміст
1) Barcha kasblar faqat foyda keltiradi. Xalqqa, davlatimizga va eng birinchi navbatda o'zimizga. Biror bir kasb egallash uchun ham ko'p mehnat qilosh zarur. Shu sababli ham "Kasbning yomoni yaxshi-yomoni yo'q" deyishadi.
2)Albatta, qancha mehnat qilsa, harakat qilsa shunga yarashasini oladi. Biror-bir maqsad uchun jon-dili bilan intilsa, u insonning ishi albatta meva beradi.
3) Kasb egallash uchun birinchi o'ronda shu kasb borasida katta bilomga ega bo'lish zarur. Keyin esa, sabr-toqat, torishqoqlik va e'tiborlilik talab etiladi.
4) Albatta rejalashtirganman. Maqsadlarni rejalashtirmaslikni iloji yo'q. Chunki odamzod doim nimagadir intilib yashaydi.