Маленький принц» Екзюпері – це незвичайна казка, яка підходить для прочитання людьми різного віку. Твір причаровує своїм фантастичним сюжетом та добротою. Головною ідеєю казки є утвердження людських цінностей. Завдяки ній ми починаємо трохи інакше дивитись на цей світ. А усе завдяки маленькому хлопчику, що розкриває нам очі.
У пустелі льотчик зустрічає дитину – хлопчика. Саме так починається дивна дружба поміж дорослим і дитиною. За час спілкування з Маленьким Принцом чоловік ( а разом з ним і читач) відкриває для себе багато істин, які раніш просто не помічав. Побувавши на різних планетах, хлопчик виніс цінні уроки, котрими щедро ділився з льотчиком. Завдяки дивовижному співрозмовнику він зрозумів, що “себе завжди оцінювати важче, аніж інших”, а “найголовніше – те, чого не побачиш очима”. Мене дуже вразили стосунки Принца та Квітки, які показують нам, що кохання може бути різним, як і по-різному можуть його сприймати окремі люди. Квітка ця незвичайна: «А та квітка проклюнулась із насінини, занесеної невідомо звідки, і маленький принц викохував той пагінчик, такий неподібний до інших билинок». Але Принц розчарувався, коли усвідомив, що на Землі таких троянд тисячі. І тільки Лис допоміг усвідомити істину хлопцеві: «Ми відповідальні за тих, кого приручили». Мені дуже сподобалось зображення дружби у цьому творі. Лис – гарний друг, який наповнює життя свого товариша новим сенсом, має потребу бути кому-небудь необхідним. Тому, коли Принц відчував неминучість смерті, він думав не про те, що буде далі, а про свого друга. Ще багато, багато чому ми навчились у казкового хлопчика. Ми зрозуміли й те, що “усі дороги ведуть до людей”, й те, що “вода буває потрібна й серцю”. Проте кожен читач повинен винести щось своє з цього твору, щось таке, що дуже близьке кожному. «Маленький принц» – щемлива та душевна історія, спроможна вразити своєю чуттєвістю та добротою. Не зважаючи на фінал, твір насичений сонячним світлом та утверджує думку про те, що душа є вічна: «I якщо до вас підійде золоточубий малий хлопчик, який сміється і не відповідає на ваші питання, ви одразу здогадаєтесь, хто це такий. Тоді – будь ласка – розвійте мою журу, мерщій напишіть мені, що він вернувся».
История Польши — С VII века до н. э. до IV века н. э. на территории Польши протекал процесс этногенеза славян. В X веке образовалось Польское государство под властью князя Мешко из рода Пястов, который в 966 году принял христианство по латинскому обряду. Болеслав Храбрый (правл. 992—1025) завершил объединение польских земель. В период феодальной раздробленности (1138—1320) существовали самостоятельные удельные княжества, возглавляемые линиями династии Пястов. Казимир III Великий в середине XIV века овладел землями Галицко-Волынского княжества. Люблинская уния 1569 года объединила Польшу с Великим княжеством Литовским в единое государство — Речь Посполитую. Генриковы артикулы (1573) окончательно оформили устройство государства как «шляхетской республики. В 1772—1795 годах Пруссия, Австрия и Россия осуществили разделы Речи Посполитой. В 1807 года Наполеон создал на землях Пруссии зависимое от Франции Варшавское княжество, большая часть которого по решению Венского конгресса 1814—1815 годов вошла в состав России (Царство Польское). На присоединённых землях происходили национально-освободительные восстания (1794, 1830—1831, 1846, 1863—1864). В 1918 году была провозглашена Польская Республика. С 1939 по 1945 год Польша находилась под оккупацией Германии. Во второй половине XX века Польская Народная Республика являлась социалистическим государством, входившим в СЭВ и Организацию Варшавского договора. После до отставки президента В. Ярузельского (1990) в стране были начаты рыночные реформы. В 1999 году Польша присоединилась к НАТО, в 2004 году вступила в Европейский союз.
Название «Польша» — Polonia первоначально относилось только к земле полян (Великой Польше), в конце X — начале XI века оно распространилось на всё государство Болеслава Храброго. Первая столица Польши — Гнезно, с XI по XVI век — Краков, с 1596 года — Варшава.
У пустелі льотчик зустрічає дитину – хлопчика. Саме так починається дивна дружба поміж дорослим і дитиною. За час спілкування з Маленьким Принцом чоловік ( а разом з ним і читач) відкриває для себе багато істин, які раніш просто не помічав. Побувавши на різних планетах, хлопчик виніс цінні уроки, котрими щедро ділився з льотчиком. Завдяки дивовижному співрозмовнику він зрозумів, що “себе завжди оцінювати важче, аніж інших”, а “найголовніше – те, чого не побачиш очима”.
Мене дуже вразили стосунки Принца та Квітки, які показують нам, що кохання може бути різним, як і по-різному можуть його сприймати окремі люди. Квітка ця незвичайна: «А та квітка проклюнулась із насінини, занесеної невідомо звідки, і маленький принц викохував той пагінчик, такий неподібний до інших билинок». Але Принц розчарувався, коли усвідомив, що на Землі таких троянд тисячі. І тільки Лис допоміг усвідомити істину хлопцеві: «Ми відповідальні за тих, кого приручили».
Мені дуже сподобалось зображення дружби у цьому творі. Лис – гарний друг, який наповнює життя свого товариша новим сенсом, має потребу бути кому-небудь необхідним. Тому, коли Принц відчував неминучість смерті, він думав не про те, що буде далі, а про свого друга. Ще багато, багато чому ми навчились у казкового хлопчика. Ми зрозуміли й те, що “усі дороги ведуть до людей”, й те, що “вода буває потрібна й серцю”. Проте кожен читач повинен винести щось своє з цього твору, щось таке, що дуже близьке кожному. «Маленький принц» – щемлива та душевна історія, спроможна вразити своєю чуттєвістю та добротою. Не зважаючи на фінал, твір насичений сонячним світлом та утверджує думку про те, що душа є вічна: «I якщо до вас підійде золоточубий малий хлопчик, який сміється і не відповідає на ваші питання, ви одразу здогадаєтесь, хто це такий. Тоді – будь ласка – розвійте мою журу, мерщій напишіть мені, що він вернувся».
тут больше предложений но зато подробно:
История Польши — С VII века до н. э. до IV века н. э. на территории Польши протекал процесс этногенеза славян. В X веке образовалось Польское государство под властью князя Мешко из рода Пястов, который в 966 году принял христианство по латинскому обряду. Болеслав Храбрый (правл. 992—1025) завершил объединение польских земель. В период феодальной раздробленности (1138—1320) существовали самостоятельные удельные княжества, возглавляемые линиями династии Пястов. Казимир III Великий в середине XIV века овладел землями Галицко-Волынского княжества. Люблинская уния 1569 года объединила Польшу с Великим княжеством Литовским в единое государство — Речь Посполитую. Генриковы артикулы (1573) окончательно оформили устройство государства как «шляхетской республики. В 1772—1795 годах Пруссия, Австрия и Россия осуществили разделы Речи Посполитой. В 1807 года Наполеон создал на землях Пруссии зависимое от Франции Варшавское княжество, большая часть которого по решению Венского конгресса 1814—1815 годов вошла в состав России (Царство Польское). На присоединённых землях происходили национально-освободительные восстания (1794, 1830—1831, 1846, 1863—1864). В 1918 году была провозглашена Польская Республика. С 1939 по 1945 год Польша находилась под оккупацией Германии. Во второй половине XX века Польская Народная Республика являлась социалистическим государством, входившим в СЭВ и Организацию Варшавского договора. После до отставки президента В. Ярузельского (1990) в стране были начаты рыночные реформы. В 1999 году Польша присоединилась к НАТО, в 2004 году вступила в Европейский союз.
Название «Польша» — Polonia первоначально относилось только к земле полян (Великой Польше), в конце X — начале XI века оно распространилось на всё государство Болеслава Храброго. Первая столица Польши — Гнезно, с XI по XVI век — Краков, с 1596 года — Варшава.
Объяснение:
можно лучший ответ и подписку , я старалась