и для никого не секрет, что каждый человек уникален по-своему. Но всех людей объединяет одно: все мы обладаем собственным мнением, уникальным характером и набором качеств, которые и формируют нашу личность с самого раннего возраста. В человеке элегантно считаются как темные так и, светлые стороны его индивидуальности. Но также попадаются и такие особенности характера, которые мы тяжело отличим, в силу того, что они очень похожи друг на друга, или одно вытекает из другого. Примером такого явления служит гордость и гордыня. Эти два понятия являются неотъемлемой составляющей нашей жизни, но лишь с одной разницей. Гордость — это хорошо, а гордыня — это плохо. И поэтому, очень важно найти ту грань между черным и белым, между хорошо и плохо. Ибо гордый человек с легкостью может превратиться в личность высокомерную и заносчивую. Тем самым отталкивая от себя людей и делают их жизнь невыносимой.
Но для начала стоит более подробно понять, что же на самом деле представляют собой эти два похожих на первых взгляд понятия, и таких разных по своему содержанию.
Гордость — это одно из человеческих качеств, которое означает адекватную оценку собственного достоинства. Люди соблюдают моральные рамки, правила этикета и тем самым они сохраняют свою гордость перед лицом других. В человеке с детства родители прививают любовь к Родине, гордость за свою страну или государство. Гордость — это правила поведения, привитые моральными рамками и понятиями.
Гордыня же в свою очередь, это отрицательное качество. Это тщеславие, заносчивость, высокомерие, излишняя амбициозность и педантичное отношение к людям. Все эти качества и есть гордыня. Но самое парадоксальное, что плохое это часть хорошего. А именно гордыня — это некий концентрат гордости. Человек страдающий завышенной самооценкой, стравивший себя превыше всех, унижающий чужое достоинство посредством преувеличения своей значимости, жертва гордыни, которая как снег обрушилась на его голову.
Поэтому очень важно оставаться гордой личностью, но при этом быть гуманным к человеческим порокам и недостатками, чтобы не заболеть болезнью, под названием гордыня.
Книгодрукування виникло не відразу, його винахідники використовували вже існуючі технології. Дві основи книгодрукування – набір і друкарський процес – були відомі з давніх часів. Але щоб зробити революцію в світі комунікацій, необхідна була оптимальна технологія. І творцем цієї технології став німецький винахідник Йоганн Гуттенберг. Не дивлячись на всю простоту, що здається, ця геніальна ідея привела до великих результатів.
Заслуга Гутенберга полягала в тому, що він здогадався відливати окремі букви, із яких почав складати слова. Придумав, як їх фіксувати, щоб вони не розпадалися, винайшов прес для друку, спеціальну фарбу і багато іншого. Саме він зумів знайти якнайкращі технічні форми втілення ідей, які частково висловлювалися до нього. Таким чином, Гутенберг узагальнив і систематизував винаходи, що існували до нього. Втіливши на практиці ідею друкування книг, він явив світу перші, причому відразу ж досконалі зразки видань.
Своєрідним поштовхом до розповсюдження книгодрукування в Європі стало зруйнування Майнца і вигнання його жителів у 1462 р. Адольфом фон Нассау. Багато хто з підмайстрів та учнів Гутенберга розбрівся різними містами Європи, засновуючи там друкарні і навчаючи майстерності книговидання нові покоління першодрукарів. Винахід Гутенберга дуже швидко набув широкого розповсюдження: Італія – 1464 р.; Німеччина – 1450 р.; Франція –1470 p.; Голландія – 1473 p.; Угорщина – 1473 p.; Іспанія – 1474 p.; Англія – 1480 p.; Данія – 1482 p.; Португалія – 1484 p.; Австрія – 1492 р. Щодо слов’янських народів, то найшвидше друкарство запроваджувалося в тих країнах, які найбільше стикалися з Європою і, зокрема, Німеччиною: чехи – 1478 р., українці – 1491 p., серби-чорногорці – 1493 p., поляки – кін. XV ст., білоруси – 1517 p., росіяни –1564 p., болгари – 1641 р.
Сучасники Гутенберга не могли передбачати, що винахід книгодрукування складе собою еру, із якою почнеться нова історія.
Наслідки винаходу книгодрукування незліченні. Рукописні книги змінилися друкарськими. Ціни на книги негайно ж знизилися на 4/5 проти колишньої їх ринкової вартості. Перші друкарі, що трудилися біля друкарських верстатів, були піонерами цивілізації – всі вони придбали право на вічну вдячність за послуги, надані ними освіті людства. Дешеві книги, віддруковані, як тоді висловлювалися, manu stannea (олов’яною рукою), породили масу читачів. Із винаходом книгодрукування автор міг поширювати свої ідеї і говорити з освіченим класом абсолютно вільно, не обмежуючись часом і місцем. Друкарська книга рятує автора від забуття, тому що вона друкується у декількох сотнях і тисячах примірників.
и для никого не секрет, что каждый человек уникален по-своему. Но всех людей объединяет одно: все мы обладаем собственным мнением, уникальным характером и набором качеств, которые и формируют нашу личность с самого раннего возраста. В человеке элегантно считаются как темные так и, светлые стороны его индивидуальности. Но также попадаются и такие особенности характера, которые мы тяжело отличим, в силу того, что они очень похожи друг на друга, или одно вытекает из другого. Примером такого явления служит гордость и гордыня. Эти два понятия являются неотъемлемой составляющей нашей жизни, но лишь с одной разницей. Гордость — это хорошо, а гордыня — это плохо. И поэтому, очень важно найти ту грань между черным и белым, между хорошо и плохо. Ибо гордый человек с легкостью может превратиться в личность высокомерную и заносчивую. Тем самым отталкивая от себя людей и делают их жизнь невыносимой.
Но для начала стоит более подробно понять, что же на самом деле представляют собой эти два похожих на первых взгляд понятия, и таких разных по своему содержанию.
Гордость — это одно из человеческих качеств, которое означает адекватную оценку собственного достоинства. Люди соблюдают моральные рамки, правила этикета и тем самым они сохраняют свою гордость перед лицом других. В человеке с детства родители прививают любовь к Родине, гордость за свою страну или государство. Гордость — это правила поведения, привитые моральными рамками и понятиями.
Гордыня же в свою очередь, это отрицательное качество. Это тщеславие, заносчивость, высокомерие, излишняя амбициозность и педантичное отношение к людям. Все эти качества и есть гордыня. Но самое парадоксальное, что плохое это часть хорошего. А именно гордыня — это некий концентрат гордости. Человек страдающий завышенной самооценкой, стравивший себя превыше всех, унижающий чужое достоинство посредством преувеличения своей значимости, жертва гордыни, которая как снег обрушилась на его голову.
Поэтому очень важно оставаться гордой личностью, но при этом быть гуманным к человеческим порокам и недостатками, чтобы не заболеть болезнью, под названием гордыня.
Объяснение:
Книгодрукування виникло не відразу, його винахідники використовували вже існуючі технології. Дві основи книгодрукування – набір і друкарський процес – були відомі з давніх часів. Але щоб зробити революцію в світі комунікацій, необхідна була оптимальна технологія. І творцем цієї технології став німецький винахідник Йоганн Гуттенберг. Не дивлячись на всю простоту, що здається, ця геніальна ідея привела до великих результатів.
Заслуга Гутенберга полягала в тому, що він здогадався відливати окремі букви, із яких почав складати слова. Придумав, як їх фіксувати, щоб вони не розпадалися, винайшов прес для друку, спеціальну фарбу і багато іншого. Саме він зумів знайти якнайкращі технічні форми втілення ідей, які частково висловлювалися до нього. Таким чином, Гутенберг узагальнив і систематизував винаходи, що існували до нього. Втіливши на практиці ідею друкування книг, він явив світу перші, причому відразу ж досконалі зразки видань.
Своєрідним поштовхом до розповсюдження книгодрукування в Європі стало зруйнування Майнца і вигнання його жителів у 1462 р. Адольфом фон Нассау. Багато хто з підмайстрів та учнів Гутенберга розбрівся різними містами Європи, засновуючи там друкарні і навчаючи майстерності книговидання нові покоління першодрукарів. Винахід Гутенберга дуже швидко набув широкого розповсюдження: Італія – 1464 р.; Німеччина – 1450 р.; Франція –1470 p.; Голландія – 1473 p.; Угорщина – 1473 p.; Іспанія – 1474 p.; Англія – 1480 p.; Данія – 1482 p.; Португалія – 1484 p.; Австрія – 1492 р. Щодо слов’янських народів, то найшвидше друкарство запроваджувалося в тих країнах, які найбільше стикалися з Європою і, зокрема, Німеччиною: чехи – 1478 р., українці – 1491 p., серби-чорногорці – 1493 p., поляки – кін. XV ст., білоруси – 1517 p., росіяни –1564 p., болгари – 1641 р.
Сучасники Гутенберга не могли передбачати, що винахід книгодрукування складе собою еру, із якою почнеться нова історія.
Наслідки винаходу книгодрукування незліченні. Рукописні книги змінилися друкарськими. Ціни на книги негайно ж знизилися на 4/5 проти колишньої їх ринкової вартості. Перші друкарі, що трудилися біля друкарських верстатів, були піонерами цивілізації – всі вони придбали право на вічну вдячність за послуги, надані ними освіті людства. Дешеві книги, віддруковані, як тоді висловлювалися, manu stannea (олов’яною рукою), породили масу читачів. Із винаходом книгодрукування автор міг поширювати свої ідеї і говорити з освіченим класом абсолютно вільно, не обмежуючись часом і місцем. Друкарська книга рятує автора від забуття, тому що вона друкується у декількох сотнях і тисячах примірників.
Объяснение:
вибери з цього основне