Ситуація 6. За рішенням райдержадміністрації встановлено плату за проїзд вулицями центральної частини міста, заборонено проїзд автотранспорту набережною річки, підвищено плату за перебування громадян у гідропарку, розташування наметів у зоні відпочинку пляжу та збирання грибів у лісозахисній смузі. Громадська організація оскаржила дії держадміністрації, вважаючи, що порушуються права громадян і юридичних осіб. Чи підлягає скарга задоволенню? Відповідь обґрунтуйте.
Відповідь:
Підлягає, так як дане рішення суперечить КУ
Пояснення:
1. Право на свободу пересування має первинне закріплення у ст. 33 Конституції України, ст. 13 Загальної декларації прав людини, ст. 2 Протоколу N 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
Право на свободу пересування означає можливість фізичної особи:
а) вільно пересуватись по території України (після 14 років) у будь-якому напрямку, у будь-який іб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом;
б) вільно виїхати за її межі і безперешкодно повернутись до України (після 16 років);
в) вільно визначати місце свого перебування, обирати і засоби пересування.
2. Правом на вільне пересування по території України наділена фізична особа, яка досягла 14 років. Фізична особа, яка не досягла 14 років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Право на вільне пересування по території України може бути обмежене, наступних випадках:
а) у прикордонній смузі;
б) на територіях військових об'єктів;
в) у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом;
г) на приватних земельних ділянках;
д) на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан;
е) на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності.
Окрім цього, свобода пересування обмежується щодо:
а) осіб, до яких відповідно до процесуального законодавства застосовано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі;
б) осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі;
в) осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом;
г) осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну до підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню;
д) шукачів притулку та осіб, які звернулися за наданням їм статусу біженця до прийняття відповідного рішення компетентним органом (про надання цим особам притулку чи статусу біженця);
е) іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України;
є) осіб, яких призвано на дійсну строкову службу до Збройних Сил України та інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань;
ж) іноземців, які перебувають у складі військових іноземних підрозділів і які мають статус військового;
з) в інших випадках, передбачених законом (ст. 12 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні")