Объяснение:Уперше книга «Чайка Джонатан Лівінгстон» побачила світ досить давно — ще в 1970 році, але, на мою думку, ця дивовижна історія дуже цікава для наших сучасників. Сьогодні такі книги називають «мотиваційними», але коли автор її писав, напевно, такого поняття ще не існувало. Проте тема прагнення людини знайти себе й своє покликання, безперечно, буде актуальною завжди. Адже; за словами автора, це легенда про Джонатана-Чайку, «який живе в кожному з нас».
У повісті йдеться про те, як один птах понад усе любив літати, причому дуже високо й швидко, за що був засуджений іншими чайками й вигнаний зі зграї. Усі, зокрема батьки Джонатана, стверджували що його заняття — це марна витрата енергії й сил. Але він настільки мріяв про польоти, що не міг від них відмовитися навіть заради близьких. «Швидкість — це міць, швидкість — це радість, швидкість — це просто краса», — так розуміє своє захоплення Джонатан. Він замислюється над тим, чому оточення не підтримує його, чому важче за все на світі — змусити птаха повірити в те, що він вільний: «Єдине, що його смутило, — це не самотність, а те, що чайки відмовилися повірити в чарівну красу польоту, хоча їм варто було тільки відкрити очі, щоб її побачити».
Головний герой, самотній вигнанець, незважаючи ні на що, іде до своєї мрії, займається улюбленою справою, удосконалюється в ній й незабаром знаходить чайок-однодумців: «Чайки, що мешкали тут, були близькі йому по духу. Всі вони жили заради того, щоб досягати нових висот у головній справі свого життя — у польоті. Це були просто дивовижні птахи, і кожен з них тренувався щодня, багато годин поспіль, вивчаючи все нові та нові таємниці повітроплавання». Потім він виховує молоде покоління птахів, які також прагнуть бути не такими, як усі. «Він навчився літати й не шкодував, що йому довелося сплатити за де таку ціну. Джонатан зрозумів, що тільки нудьга, страх і злість скорочують життя чайок; а сам він був вільним від цього тягаря й тому прожив довгий щасливий вік».
Твір, безумовно, алегоричний. День за днем мільйони людей живуть, як галасливі птахи: їдять, сваряться, не замислюючись, навіщо вони в цьому світі, не відчуваючи любові й не пізнавши доброти. Більшість із них готова затаврувати й знищити того, хто не такий, як вони. А чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон — це образ людини, яка не злякалася конфлікту із сірою масою, не склала крильця, а пішла за мрією й зуміла досягти неймовірних висот. Автор повісті нагадує нам: у тебе все вийде, якщо точно знаєш, чого хочеш. Іти до мети боляче, важко, але треба не боятися нового! Адже нас обмежує лише те, що ми не вміємо повірити в здійсненність нашої мрії.
Після прочитання книги Річарда Баха «Чайка Джонатан Лівінгстон» хочеться розправити власні «крила» й звернути гори. Адже твір навчає нас не боятися бути не такими, як всі, крок за кроком, падаючи й підводячись, наполегливо прямувати до мети.
Все вопросы на знание закона Архимеда. Общая формулировка такова: тело, помещенное в среду тонет, если его плотность выше плотности среды и плавает, если плотность меньше. (Формулировка не классическая, но я её модифицировал, чтобы сразу получались ответы на поставленные вопросы.)
Итак
1. Ясно, что НЕТ, потому что плотность среды=0(вакуум), а отрицательной плотности не существует.
Однако этот ответ справедлив только для пассивного шара, если шар активен, то ответ ДА. Пример активного шара - Шар с дыркой-соплом, из которого выходит содержимое шара, создавая реактивную тягу, которая некоторое время позволит шару двигаться. В конце концов, спускаемый аппарат можно рассматривать, как воздушный шар с твердой оболочкой и автономным двигателем, делающим этот шар активным.
4. Тоже ясно, что в холодном, потому что плотность холодного воздуха выше, значит разность плотностей среды и тела выше, значит подъёмная сила выше((Pc-Pт)*V*g), значит по второму закону Ньютона ускорение выше, а это и обозначает, что "быстрее".
2. Наверное, самый сложный вопрос. И не потому, что такой уж он в самом деле сложный, а потому, что не определены основные понятия, окружающие вопрос, а от этого ответ может быть РАЗНЫЙ. Вот эти понятия
"кг" - что это в контексте вопроса, не понятно, если это МАССА, ответ один, если ВЕС в несистемной единице - ответ другой.
"легче" - подразумевает, что проводилось взвешивание и сравнивается ВЕС тел. НО условия взвешивания не описаны, если взвешивание в среде - один ответ, если в вакууме - другой, если на космическом корабле - третий(там у всех тел вес равен нулю - невесомость).
Вот эта неопределённость и не позволяет конкретно ответить на поставленный вопрос.
Вот возможные варианты ответа
1. Предположим, что кг - это масса, тогда
1.1 Если взвешивание в невесомости, то вес 1кг гвоздей=весу 1кг ваты=0.
1.2 Если взвешивание в вакууме, то вес 1кг гвоздей=весу 1кг ваты=m*g.
1.3 Если взвешивание в среде, значит на вату и гвозди действует выталкивающая сила, зависящая от объема. В связи с тем, что плотность ваты меньше плотности железа, объём 1кг ваты будет больше объёма 1кг гвоздей, значит выталкивающая сила будет выше, то есть вес 1кг гвоздей будет больше 1кг ваты. Это ярко представимо, например, при взвешивании в среде с высокой плотностью, например, в воде, где гвозди утонут, а вата будет плавать(то есть иметь отрицательный вес).
Можете сами пофантазировать на тему вопроса дальше, потому что расплывчатость формулировки позволяет это делать. При этом все ответы будут правильными, в зависимости от наших предположений.
Объяснение:Уперше книга «Чайка Джонатан Лівінгстон» побачила світ досить давно — ще в 1970 році, але, на мою думку, ця дивовижна історія дуже цікава для наших сучасників. Сьогодні такі книги називають «мотиваційними», але коли автор її писав, напевно, такого поняття ще не існувало. Проте тема прагнення людини знайти себе й своє покликання, безперечно, буде актуальною завжди. Адже; за словами автора, це легенда про Джонатана-Чайку, «який живе в кожному з нас».
У повісті йдеться про те, як один птах понад усе любив літати, причому дуже високо й швидко, за що був засуджений іншими чайками й вигнаний зі зграї. Усі, зокрема батьки Джонатана, стверджували що його заняття — це марна витрата енергії й сил. Але він настільки мріяв про польоти, що не міг від них відмовитися навіть заради близьких. «Швидкість — це міць, швидкість — це радість, швидкість — це просто краса», — так розуміє своє захоплення Джонатан. Він замислюється над тим, чому оточення не підтримує його, чому важче за все на світі — змусити птаха повірити в те, що він вільний: «Єдине, що його смутило, — це не самотність, а те, що чайки відмовилися повірити в чарівну красу польоту, хоча їм варто було тільки відкрити очі, щоб її побачити».
Головний герой, самотній вигнанець, незважаючи ні на що, іде до своєї мрії, займається улюбленою справою, удосконалюється в ній й незабаром знаходить чайок-однодумців: «Чайки, що мешкали тут, були близькі йому по духу. Всі вони жили заради того, щоб досягати нових висот у головній справі свого життя — у польоті. Це були просто дивовижні птахи, і кожен з них тренувався щодня, багато годин поспіль, вивчаючи все нові та нові таємниці повітроплавання». Потім він виховує молоде покоління птахів, які також прагнуть бути не такими, як усі. «Він навчився літати й не шкодував, що йому довелося сплатити за де таку ціну. Джонатан зрозумів, що тільки нудьга, страх і злість скорочують життя чайок; а сам він був вільним від цього тягаря й тому прожив довгий щасливий вік».
Твір, безумовно, алегоричний. День за днем мільйони людей живуть, як галасливі птахи: їдять, сваряться, не замислюючись, навіщо вони в цьому світі, не відчуваючи любові й не пізнавши доброти. Більшість із них готова затаврувати й знищити того, хто не такий, як вони. А чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон — це образ людини, яка не злякалася конфлікту із сірою масою, не склала крильця, а пішла за мрією й зуміла досягти неймовірних висот. Автор повісті нагадує нам: у тебе все вийде, якщо точно знаєш, чого хочеш. Іти до мети боляче, важко, але треба не боятися нового! Адже нас обмежує лише те, що ми не вміємо повірити в здійсненність нашої мрії.
Після прочитання книги Річарда Баха «Чайка Джонатан Лівінгстон» хочеться розправити власні «крила» й звернути гори. Адже твір навчає нас не боятися бути не такими, як всі, крок за кроком, падаючи й підводячись, наполегливо прямувати до мети.
Объяснение:
Все вопросы на знание закона Архимеда. Общая формулировка такова: тело, помещенное в среду тонет, если его плотность выше плотности среды и плавает, если плотность меньше. (Формулировка не классическая, но я её модифицировал, чтобы сразу получались ответы на поставленные вопросы.)
Итак
1. Ясно, что НЕТ, потому что плотность среды=0(вакуум), а отрицательной плотности не существует.
Однако этот ответ справедлив только для пассивного шара, если шар активен, то ответ ДА. Пример активного шара - Шар с дыркой-соплом, из которого выходит содержимое шара, создавая реактивную тягу, которая некоторое время позволит шару двигаться. В конце концов, спускаемый аппарат можно рассматривать, как воздушный шар с твердой оболочкой и автономным двигателем, делающим этот шар активным.
4. Тоже ясно, что в холодном, потому что плотность холодного воздуха выше, значит разность плотностей среды и тела выше, значит подъёмная сила выше((Pc-Pт)*V*g), значит по второму закону Ньютона ускорение выше, а это и обозначает, что "быстрее".
2. Наверное, самый сложный вопрос. И не потому, что такой уж он в самом деле сложный, а потому, что не определены основные понятия, окружающие вопрос, а от этого ответ может быть РАЗНЫЙ. Вот эти понятия
"кг" - что это в контексте вопроса, не понятно, если это МАССА, ответ один, если ВЕС в несистемной единице - ответ другой.
"легче" - подразумевает, что проводилось взвешивание и сравнивается ВЕС тел. НО условия взвешивания не описаны, если взвешивание в среде - один ответ, если в вакууме - другой, если на космическом корабле - третий(там у всех тел вес равен нулю - невесомость).
Вот эта неопределённость и не позволяет конкретно ответить на поставленный вопрос.
Вот возможные варианты ответа
1. Предположим, что кг - это масса, тогда
1.1 Если взвешивание в невесомости, то вес 1кг гвоздей=весу 1кг ваты=0.
1.2 Если взвешивание в вакууме, то вес 1кг гвоздей=весу 1кг ваты=m*g.
1.3 Если взвешивание в среде, значит на вату и гвозди действует выталкивающая сила, зависящая от объема. В связи с тем, что плотность ваты меньше плотности железа, объём 1кг ваты будет больше объёма 1кг гвоздей, значит выталкивающая сила будет выше, то есть вес 1кг гвоздей будет больше 1кг ваты. Это ярко представимо, например, при взвешивании в среде с высокой плотностью, например, в воде, где гвозди утонут, а вата будет плавать(то есть иметь отрицательный вес).
Можете сами пофантазировать на тему вопроса дальше, потому что расплывчатость формулировки позволяет это делать. При этом все ответы будут правильными, в зависимости от наших предположений.