РОЗВ'ЯЖІТЬ ФІЗІОЛОГІЧНІ ЗАДАЧІ: 1. Відомо, що у глухонімих людей не функціонує вестибулярний апарат із моменту народження. Яким чином вони орієнтуються в просторі?
Кирилл и Мефодий - братья, родились в богатой и знатной семье военного в Византии (сейчас это территория Греции), в семье было еще 5 братьев. Кирилл родился в 827 году, а Мефодий - в 815. Настоящие имена их были не Кирилл и Мефодий, а Константин (младший брат) и Михаил (старший брат). Имена братья сменили в монашестве.
С детства мальчики много учились и читали церковные книги, получив хорошее образование. Михаил (Мефодий) стал военным, но потом оставив карьеру ушел в монастырь, а позже стал настоятелем монастыря и даже архиепископом Римской церкви. Константин (Кирилл) сразу пошел на службу в Римскую церковь, был папы Римского Фотия.
Братья Кирилл и Мефодий добивались разрешения вести богослужения на славянском языке вместо греческого и латинского, принятого для богослужений того времени. Они хотели донести идеи христианства как можно ближе к народу, переведя церковные книги (Библию, Ветхий завет и другие) с греческого на родной язык славян, создание славянской азбуки было средством достижения этой основной цели. Для записи на церковных текстов на славянском языке братья придумали ГЛАГОЛИЦУ - славянскую азбуку. Кириллица (прародительница нашей азбуки) была создана позднее, уже после смерти Кирилла и Мефодия их учеником Клементием.
Глаголица - первый славянский алфавит. Вот пример писания на глаголице.
Кириллица - немного более поздний славянский алфавит, это видоизмененная глаголица, в нее добавлены греческие буквы. Вот пример писания на кириллице.
4.После смерти Кирилла и Мефодия богослужения на старославянском языке были запрещены, начались гонения на славянскую письменность со стороны папы Римского. Только в конце 9 века болгарскому царю Борису удается не только сохранить славянскую письменность, но и создать славянскую книжную школу. В конце 10 века славянская письменность пришла на Русь.
Кирилл и Мефодий - два брата, они жили в 9 веке. Распространение христианского учения бротья считали одной из главных своих задач, поэтому решили переводить религиозную литературу, включая Библию, на славянский диалект. На этом диалекте говорила часть населения их родного города, который сейчас носит название Солоники.
Для выполнения этой миссии им понадобилось изобрести алфавит. Так появились глаголица и кириллица. В древнерусской письменности использовалась именно кириллица.
На основе кириллицы появился старославянский язык, на котором велись церковные богослужения в русской православной церкви, начиная с 9 и по 12 век. Примерно в 14 веке возникла более современная форма - церковно-славянский язык, который до сих пор используется церковнослужителями.
Заслуги Кирилла и Мефодия в распространении религиозного учения были высоко оценены церковью - оба брата были канонизированы.
А в памяти светской части общества они навсегда останутся как изобретатели славянской азбуки.
До 800 столетия у славян не было собственной письменности. В 862 году Ростислав - князь Моравии, отправил к императору Византии Михаилу послов с прислать в Моравию ученых, которые научили бы славян писать и читать. Это нелегкое дело Михаил поручил братьям Кириллу и Мефодию. Они были родом из богатой семьи военнослужащего и родились в городе Салоники. Братья были талантливыми и образованными людьми, Кирилл даже обучался вместе с императором. У них была возможность получить высокие должности и вести светский образ жизни, но братья выбрали духовный путь, подстриглись в монахи и изучали науки.
В невеличкому районі на захід від площі Вашінгтона вулиці показилися й розбились на вузькі смужки, що називаються проїздами. Ці проїзди утворюють химерні кути й повороти. Там одна вулиця перетинає навіть сама себе разів зо два. Якомусь художникові пощастило відкрити надзвичайно цінні властивості цієї вулиці. Уявімо собі, що збирач боргів з рахунком за фарби, папір та полотно, йдучи цим маршрутом, раптом стрічає самого себе, коли він уже повертається назад, не діставши в оплату жодного цента!
Отож люди мистецтва незабаром налетіли в старий чудернацький Грініч-Вілідж упошуках вікон, що виходять на північ, гостроверхих дахів XVIII століття, голландських мансард і низької квартирної платні. Потім вони притягли туди з Шостої авеню кілька олов'яних кухлів та одну-дві жаровні й утворили "колонію".
Студія Сью і Джонсі містилася на горищі присадкуватого триповерхового цегляного будинку. Джонсі — пестливе від Джоанна. Одна дівчина приїхала з штату Мен, друга — із штату Каліфорнія. Вони познайомилися за табльдотом у місцевому "Дельмоніко", ресторанчику на Восьмій вулиці, побачили, що їхні погляди намистецтво, салат з листя цикорію та широкі рукави цілком збігаються, і вирішили найняти спільну студію.
Це було в травні. А в листопаді холодний, невидимий пришелець, якого лікарі називають Пневмонією, почав бродити по колонії, торкаючись то одного, то другого своїми крижаними пальцями. По Іст-Сайду цей зарізяка розгулював сміливо, ішов швидко, вражаючи десятки жертв, але тут, у лабіринті вузьких, порослих мохом проїздів, насилу переставляв ноги.
Містера Пневмонію не можна було назвати благородним старим джентльменом. Для цього підтоптаного задишкуватого бовдура з червоними кулацюрами мініатюрна дівчина, недокрівна від каліфорнійських зефірів, навряд чи була тією дичиною, на яку дозволялося полювати. Проте він напосівся на неї, і тепер Джонсі,нездатна й поворухнутись, лежала на фарбованому залізному ліжку, дивлячись крізь невеличкі шибки голландського вікна на глуху стіну сусіднього мурованого будинку.
Одного ранку заклопотаний лікар порухом кошлатої сивої брови запросив Сью в коридор.
— У неї один шанс... ну, скажімо, з десяти,— повідомив він, збиваючи ртуть утермометрі.— І цей шанс полягає в тому, щоб вона хотіла жити. Та коли люди починають діяти в інтересах гробаря, то вся фармакопея — марнота. Ваша маленька подруга вже вирішила, що ніколи не одужає. Які в неї були наміри на майбутнє?
— Вона... вона хотіла намалювати коли-небудь Неаполітанську затоку,— сказала Сью.
— Намалювати? Дурниці! Чи нема у неї чогось такого, про що справді варто було б думати — наприклад, якогось хлопця?
— Хлопця? — перепитала Сью голосом, схожим на звук натягнутої струни.— Хіба хлопець вартий... ні, докторе, нічого такого немає.
— Ну, тоді це просто занепад сил,— підсумував лікар.— Я зроблю все, що тільки може наука, знаряддям якої я є. Але коли мій пацієнт починає рахувати карети в своїй похоронній процесії, я скидаю з цілющої сили ліків п'ятдесят процентів. Якщо вам удасться, щоб вона хоч раз спитала, який буде цієї зими новий фасон рукавів у пальтах, я зможу поручитися, що в неї буде один шанс не з десяти, а з п'яти.
Думаю
Кирилл и Мефодий - братья, родились в богатой и знатной семье военного в Византии (сейчас это территория Греции), в семье было еще 5 братьев. Кирилл родился в 827 году, а Мефодий - в 815. Настоящие имена их были не Кирилл и Мефодий, а Константин (младший брат) и Михаил (старший брат). Имена братья сменили в монашестве.
С детства мальчики много учились и читали церковные книги, получив хорошее образование. Михаил (Мефодий) стал военным, но потом оставив карьеру ушел в монастырь, а позже стал настоятелем монастыря и даже архиепископом Римской церкви. Константин (Кирилл) сразу пошел на службу в Римскую церковь, был папы Римского Фотия.
Братья Кирилл и Мефодий добивались разрешения вести богослужения на славянском языке вместо греческого и латинского, принятого для богослужений того времени. Они хотели донести идеи христианства как можно ближе к народу, переведя церковные книги (Библию, Ветхий завет и другие) с греческого на родной язык славян, создание славянской азбуки было средством достижения этой основной цели. Для записи на церковных текстов на славянском языке братья придумали ГЛАГОЛИЦУ - славянскую азбуку. Кириллица (прародительница нашей азбуки) была создана позднее, уже после смерти Кирилла и Мефодия их учеником Клементием.
Глаголица - первый славянский алфавит. Вот пример писания на глаголице.
Кириллица - немного более поздний славянский алфавит, это видоизмененная глаголица, в нее добавлены греческие буквы. Вот пример писания на кириллице.
4.После смерти Кирилла и Мефодия богослужения на старославянском языке были запрещены, начались гонения на славянскую письменность со стороны папы Римского. Только в конце 9 века болгарскому царю Борису удается не только сохранить славянскую письменность, но и создать славянскую книжную школу. В конце 10 века славянская письменность пришла на Русь.
Кирилл и Мефодий - два брата, они жили в 9 веке. Распространение христианского учения бротья считали одной из главных своих задач, поэтому решили переводить религиозную литературу, включая Библию, на славянский диалект. На этом диалекте говорила часть населения их родного города, который сейчас носит название Солоники.
Для выполнения этой миссии им понадобилось изобрести алфавит. Так появились глаголица и кириллица. В древнерусской письменности использовалась именно кириллица.
На основе кириллицы появился старославянский язык, на котором велись церковные богослужения в русской православной церкви, начиная с 9 и по 12 век. Примерно в 14 веке возникла более современная форма - церковно-славянский язык, который до сих пор используется церковнослужителями.
Заслуги Кирилла и Мефодия в распространении религиозного учения были высоко оценены церковью - оба брата были канонизированы.
А в памяти светской части общества они навсегда останутся как изобретатели славянской азбуки.
До 800 столетия у славян не было собственной письменности. В 862 году Ростислав - князь Моравии, отправил к императору Византии Михаилу послов с прислать в Моравию ученых, которые научили бы славян писать и читать. Это нелегкое дело Михаил поручил братьям Кириллу и Мефодию. Они были родом из богатой семьи военнослужащего и родились в городе Салоники. Братья были талантливыми и образованными людьми, Кирилл даже обучался вместе с императором. У них была возможность получить высокие должности и вести светский образ жизни, но братья выбрали духовный путь, подстриглись в монахи и изучали науки.
В невеличкому районі на захід від площі Вашінгтона вулиці показилися й розбились на вузькі смужки, що називаються проїздами. Ці проїзди утворюють химерні кути й повороти. Там одна вулиця перетинає навіть сама себе разів зо два. Якомусь художникові пощастило відкрити надзвичайно цінні властивості цієї вулиці. Уявімо собі, що збирач боргів з рахунком за фарби, папір та полотно, йдучи цим маршрутом, раптом стрічає самого себе, коли він уже повертається назад, не діставши в оплату жодного цента!
Отож люди мистецтва незабаром налетіли в старий чудернацький Грініч-Вілідж упошуках вікон, що виходять на північ, гостроверхих дахів XVIII століття, голландських мансард і низької квартирної платні. Потім вони притягли туди з Шостої авеню кілька олов'яних кухлів та одну-дві жаровні й утворили "колонію".
Студія Сью і Джонсі містилася на горищі присадкуватого триповерхового цегляного будинку. Джонсі — пестливе від Джоанна. Одна дівчина приїхала з штату Мен, друга — із штату Каліфорнія. Вони познайомилися за табльдотом у місцевому "Дельмоніко", ресторанчику на Восьмій вулиці, побачили, що їхні погляди намистецтво, салат з листя цикорію та широкі рукави цілком збігаються, і вирішили найняти спільну студію.
Це було в травні. А в листопаді холодний, невидимий пришелець, якого лікарі називають Пневмонією, почав бродити по колонії, торкаючись то одного, то другого своїми крижаними пальцями. По Іст-Сайду цей зарізяка розгулював сміливо, ішов швидко, вражаючи десятки жертв, але тут, у лабіринті вузьких, порослих мохом проїздів, насилу переставляв ноги.
Містера Пневмонію не можна було назвати благородним старим джентльменом. Для цього підтоптаного задишкуватого бовдура з червоними кулацюрами мініатюрна дівчина, недокрівна від каліфорнійських зефірів, навряд чи була тією дичиною, на яку дозволялося полювати. Проте він напосівся на неї, і тепер Джонсі,нездатна й поворухнутись, лежала на фарбованому залізному ліжку, дивлячись крізь невеличкі шибки голландського вікна на глуху стіну сусіднього мурованого будинку.
Одного ранку заклопотаний лікар порухом кошлатої сивої брови запросив Сью в коридор.
— У неї один шанс... ну, скажімо, з десяти,— повідомив він, збиваючи ртуть утермометрі.— І цей шанс полягає в тому, щоб вона хотіла жити. Та коли люди починають діяти в інтересах гробаря, то вся фармакопея — марнота. Ваша маленька подруга вже вирішила, що ніколи не одужає. Які в неї були наміри на майбутнє?
— Вона... вона хотіла намалювати коли-небудь Неаполітанську затоку,— сказала Сью.
— Намалювати? Дурниці! Чи нема у неї чогось такого, про що справді варто було б думати — наприклад, якогось хлопця?
— Хлопця? — перепитала Сью голосом, схожим на звук натягнутої струни.— Хіба хлопець вартий... ні, докторе, нічого такого немає.
— Ну, тоді це просто занепад сил,— підсумував лікар.— Я зроблю все, що тільки може наука, знаряддям якої я є. Але коли мій пацієнт починає рахувати карети в своїй похоронній процесії, я скидаю з цілющої сили ліків п'ятдесят процентів. Якщо вам удасться, щоб вона хоч раз спитала, який буде цієї зими новий фасон рукавів у пальтах, я зможу поручитися, що в неї буде один шанс не з десяти, а з п'яти.