Кущение — образование надземных побегов из узла, расположенного у основания главного побега у растений семейства Злаки и некоторых других растений; обильное появление у Злаков побочных стеблей (боковых побегов), благодаря благоприятным условиям роста; одна из форм ветвления, приводящая к образованию куста.
Узел кущения — это ряд сближенных коротких междоузлий, из почек которых развиваются боковые побеги; из почек, которые находятся в пазухах влагалищных листьев, образуются дочерние боковые побеги, которые либо остаются внутри влагалища (внутривлагалищные побеги), либо пробивают влагалище листа и выходят наружу (вневлагалищные побеги). В результате образуется рыхлый (при условии, что побеги растут под углом к главному) или плотный (при условии, что побеги растут вертикально) куст.
Из-за развития из узла кущения множества побегов многолетние растения образуют дернину; расположенные горизонтально длинные побеги при подземном их расположении образуют корневища или отпрыски при наземном их расположении. У однолетних растений процесс кущения происходит в ранний период жизни и прекращается с выходом их в трубку; у многолетних растений процесс кущения продолжается до конца вегетации после перерыва в период цветения и плодоношения. У культурных растений кущение зависит от сорта, условий произрастания и агротехнических приёмов. Кущение хлебных Злаков является одной из фаз развития, которая увеличению урожая.
ЖИВО́ПИС – один з головних видів образотворчого мистецтва, що базується на відтворенні зорових образів через нанесення фарб на тверду основу; а також твори мистецтва, виконані в такий б. Властивість перетворювати поверхню на подібність багатоманіт. просторів, різноманітні виражал. засоби та широкі образні можливості забезпечили Ж. провідне місце в історії худож. культури. Ж. виник в епоху пізнього палеоліту (40 тис. р. до н. е.) як наскел. розпис; всебіч. розвитку набув у 16–17 ст., коли встановився розподіл мист-ва на жанри й набула поширення техніка олій. малярства. Упродовж свого існування Ж. зазнавав еволюцій, що змінювали його змістовно-естет. виміри, зокрема з появою на межі 19–20 ст. абстракт., нефігуратив. мист-ва, нових ідей та концепцій зображальності у 20 – на поч. 21 ст. За призначенням і місцем розташування виділяють монум. (стінопис в арх-рі) та станк. (як правило, експонується в інтер’єрі) Ж. Станк. Ж. – живописні твори, що мають самост. значення і сприймаються незалежно від оточуючого середовища. Його гол. формою є картина – ціліс., завершений худож. твір, що послідовно втілює автор. задум, створює самодостат. ілюзор. простір, розрахов. на цілеспрямовану увагу глядача. У станк. Ж. наявні великі можливості маляр. мист-ва розкривати різноманітність змісту при глибин. розробці форми.
примерно: 20 до 50 лет!
Объяснение:
Кущение — образование надземных побегов из узла, расположенного у основания главного побега у растений семейства Злаки и некоторых других растений; обильное появление у Злаков побочных стеблей (боковых побегов), благодаря благоприятным условиям роста; одна из форм ветвления, приводящая к образованию куста.
Узел кущения — это ряд сближенных коротких междоузлий, из почек которых развиваются боковые побеги; из почек, которые находятся в пазухах влагалищных листьев, образуются дочерние боковые побеги, которые либо остаются внутри влагалища (внутривлагалищные побеги), либо пробивают влагалище листа и выходят наружу (вневлагалищные побеги). В результате образуется рыхлый (при условии, что побеги растут под углом к главному) или плотный (при условии, что побеги растут вертикально) куст.
Из-за развития из узла кущения множества побегов многолетние растения образуют дернину; расположенные горизонтально длинные побеги при подземном их расположении образуют корневища или отпрыски при наземном их расположении. У однолетних растений процесс кущения происходит в ранний период жизни и прекращается с выходом их в трубку; у многолетних растений процесс кущения продолжается до конца вегетации после перерыва в период цветения и плодоношения. У культурных растений кущение зависит от сорта, условий произрастания и агротехнических приёмов. Кущение хлебных Злаков является одной из фаз развития, которая увеличению урожая.
ЖИВО́ПИС – один з головних видів образотворчого мистецтва, що базується на відтворенні зорових образів через нанесення фарб на тверду основу; а також твори мистецтва, виконані в такий б. Властивість перетворювати поверхню на подібність багатоманіт. просторів, різноманітні виражал. засоби та широкі образні можливості забезпечили Ж. провідне місце в історії худож. культури. Ж. виник в епоху пізнього палеоліту (40 тис. р. до н. е.) як наскел. розпис; всебіч. розвитку набув у 16–17 ст., коли встановився розподіл мист-ва на жанри й набула поширення техніка олій. малярства. Упродовж свого існування Ж. зазнавав еволюцій, що змінювали його змістовно-естет. виміри, зокрема з появою на межі 19–20 ст. абстракт., нефігуратив. мист-ва, нових ідей та концепцій зображальності у 20 – на поч. 21 ст. За призначенням і місцем розташування виділяють монум. (стінопис в арх-рі) та станк. (як правило, експонується в інтер’єрі) Ж. Станк. Ж. – живописні твори, що мають самост. значення і сприймаються незалежно від оточуючого середовища. Його гол. формою є картина – ціліс., завершений худож. твір, що послідовно втілює автор. задум, створює самодостат. ілюзор. простір, розрахов. на цілеспрямовану увагу глядача. У станк. Ж. наявні великі можливості маляр. мист-ва розкривати різноманітність змісту при глибин. розробці форми.