Python. У вікні розташуйте 4 кнопки, що відповідають порам року Зима, Весна, Літо та Осінь. Ліворуч від кнопок розташуйте об’єкт напис сірого кольору з увігнутим рельєфом. При натисненні на відповідну кнопку в об’єкті напис мають з’являтися назви місяців, що відповідають натисненій порі року. Так при натисненні на кнопку Зима має відображатися Грудень, Січень, Лютий, якщо натиснути на Весна – будуть відображатися весінні місяці, натискання на кнопку Літо – має виводити назви літніх місяців. Відповідно при натисненні на кнопку Осінь – ми бачимо назви осінніх місяців.
ответ:
объяснение:
«долг — категория морали, обозначающая нравственные обязанности личности (группы лиц, народа) выполняемые в соответствии с требованиями совести. выполнение некоторой становится долгом, когда общепринятые нравственные требования в конкретных социальных условиях превращаются во внутренние требования нравственности, а сама — в личную конкретного лица, группы лиц, народа. категория долга тесно связана с другими понятиями, которые характеризуют моральную деятельность личности: ответственность, самосознание, честь, совесть» . но все равно, для каждого эти слова имеют свое собственное, особое занчение. а что же такое честь и долг в моем понимании? кто-то сразу на этот вопрос ответит так: «долг – это когда денег занял, и надо вернуть» . и в принципе, нельзя сказать что этот человек окажется не прав. но долг, он не только денежный бывает. долг, он в душе. это не что-то материальное, это скорее духовное состояние человека. чувство долга может быть к примеру перед отечеством. моя родина – это моя честь, моя гордость, мое достоинство. я иду по центру моего города, и внутри меня чувство долга, гордости, патриотизма и счастьязаметим, что в объяснении слова долг присутствуют и оба други слова, интересующих нас: честь и совесть. иными словами, долг – это совесть и честь. и это на самом деле так. простой пример: ученику, студенту, работнику фирмы, не важно кому, сказали выполнить дома какую-либо работу. и этот самый школьник, работник, студент эту-то самую работу дома не выполнил. без всяких тому причин. или действительно не смог выполнить ее по каким-то обстоятельством. человеку потом будет совестно, стыдно. и его честь, его чувство собственного достоинства может и немного, и на совсем маленькое количество времени, но упадут. и человек чувствует, что он должен был выполнить эту работу. чувство невыполненного долго на самом деле объединяет в себе и совесть и честь.такие понятия как совесть, долг, любовь, они более общие, объединяющие в одно целое всех людей. а если все таки еще подумать? ведь люди, они тоже: «отстаивают честь своего отечества» . и все же честь не своя, а отечества объединяет их, этих людей. а личная честь, она для каждого своя. и если люди не являются каким-нибудь обществом (классом, городом, районом, школой, семьей) , то они буду отстаивать каждый свою честь, и ровным счетом им нет никакого дела до чужой. а если же это общество, то народ отстаивает честь класса, города, района, семьи. из этого выходит что честь тоже может быть главной, но все же это нечто более личное для каждого
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.