Инсон табиати бойлик, пул ва олтинни жуда яхши кўради. Чунки бойлик кўп нарсани ҳал этади, бой-бадавлат одам кўп нарсани осонгина қўлга киритади. Шу боис айрим болалар бой одамга ҳавас билан қарайди, бой бўлишни орзу қилади. Тўғри, ҳаётда ҳам бой-бадавлат киши яхши яшаётганини ва истаган нарсасига эришаётганини кўрамиз. Кўпчилик наздида шу нарса катта бахт. Аммо катта ва улкан бойликка етишиб, бахтли бўла олмаган ёки ўзини бахтсиз ҳис этадиганлар қанча. Улар камбағал ва фақир кишиларга қараганда кўпроқ изтироб чекиб яшайди. Ҳақиқатда бахтли бўлиш учун дастлаб иймон, илм, яхши амал ва одоб сув ва ҳаводек зарур. Буни кўпчилик болалар билмайди, билса ҳам бу тўғрида ўйлаб кўрмайди. Қандай бўлмасин, бой бўлиш керак, деб катта хатога йўл қўяди. Бахтли бўлиш учун одоб бўлиши керак, деб айтдик. Одобнинг фойдаси шуки, қаерда одоб бўлса, ўша жойда тартиб ва интизом бўлиши аниқ. Тартиб ва интизом ҳар бир ишни ўз вақтида ва пухта бажаришдан иборат. Бунга амал қилган бола доимо мақтовга лойиқ. Одамлар ҳам одобли болани ёқтириб, унинг ота-онасига раҳмат айтишади ва илоё, бахтли бўлгин, асло кам бўлмагин, дея ҳақига хайрли дуолар қилишади. Аллоҳ интизомли бола учун намои аъмолига алоҳида савоблар ёздиради, ризқини кўпайтириб, умрига умр қўшади. Одоб ана шундай ажойиб фазилатдир. Шунинг учун доно халқимиз “одоб олтиндан қиммат”, деб бежиз айтмаган. Буни тўғри тушуниб олган бола асло адашмайди, ҳаётда қоқилмайди ва ота-онасига кўпдан-кўп раҳмат олиб келади. Мана бу ривоят адаб бойликдан афзал эканини тушунишда ёрдам беради: Асмаий деган зот шундай ҳикоя қилади:” Мен билан суҳбатлашиб турадиган араб болаларидан бири фасоҳати ва малоҳати билан лол қолдирди. Синамоқчи бўлиб, юз минг дирҳам эвазига аҳмоқ бўлишни хоҳлайсанми”, дедим унга. У саволимга йўқ, деб жавоб берди. Нима учун деб сўрадим. “Аҳмоқлигим туфайли бир жиноят қилишим ва бор-будимдан айрилиб, кейин шу аҳмоқлигим яна ўзимда қолишидан қўрқаман”, деди. Қарангки, ёш бола ўз ақлига суяниб бойлик ҳеч нарсани ҳал қилмаслигини англаб етди.
Коли я перший раз читав повість славнозвісного французького письменника, я, кажу тепер щиро, не дуже зрозумів головного героя. Він був для мене просто старий дурень, який залишив у своїй молодості всі людські почуття і став старим скнарою.
Але треба було писати твір, довелося перечитати текст повісті "Гобсек", і я зрозумів, що автор створив образ Великої Людини.
Він вибився з найнижчих верств Франції і став її некоронованим королем, із босяка перетворився на грошового можновладця. Він створив власну філософію життя і власну етику, як Конфуцій або Мухаммед. Тобто він міг би закласти засади якоїсь релігії поклоніння Золотому Теляті. Його залізній логіці ми можемо протиставити тільки наше християнське белькотіння про любов до ближнього, про те, що скоріше верблюд пройде через вушко голки, ніж багач у царство Боже. А на практиці робитимемо за вченням старого Живоглота, глитая. І ця теорія, утілена в життя, робить людину успішною у суспільному житті, що й сталося з Дервілем. А те, що підтверджує практика, є істиною
Инсон табиати бойлик, пул ва олтинни жуда яхши кўради. Чунки бойлик кўп нарсани ҳал этади, бой-бадавлат одам кўп нарсани осонгина қўлга киритади. Шу боис айрим болалар бой одамга ҳавас билан қарайди, бой бўлишни орзу қилади. Тўғри, ҳаётда ҳам бой-бадавлат киши яхши яшаётганини ва истаган нарсасига эришаётганини кўрамиз. Кўпчилик наздида шу нарса катта бахт. Аммо катта ва улкан бойликка етишиб, бахтли бўла олмаган ёки ўзини бахтсиз ҳис этадиганлар қанча. Улар камбағал ва фақир кишиларга қараганда кўпроқ изтироб чекиб яшайди. Ҳақиқатда бахтли бўлиш учун дастлаб иймон, илм, яхши амал ва одоб сув ва ҳаводек зарур. Буни кўпчилик болалар билмайди, билса ҳам бу тўғрида ўйлаб кўрмайди. Қандай бўлмасин, бой бўлиш керак, деб катта хатога йўл қўяди. Бахтли бўлиш учун одоб бўлиши керак, деб айтдик. Одобнинг фойдаси шуки, қаерда одоб бўлса, ўша жойда тартиб ва интизом бўлиши аниқ. Тартиб ва интизом ҳар бир ишни ўз вақтида ва пухта бажаришдан иборат. Бунга амал қилган бола доимо мақтовга лойиқ. Одамлар ҳам одобли болани ёқтириб, унинг ота-онасига раҳмат айтишади ва илоё, бахтли бўлгин, асло кам бўлмагин, дея ҳақига хайрли дуолар қилишади. Аллоҳ интизомли бола учун намои аъмолига алоҳида савоблар ёздиради, ризқини кўпайтириб, умрига умр қўшади. Одоб ана шундай ажойиб фазилатдир. Шунинг учун доно халқимиз “одоб олтиндан қиммат”, деб бежиз айтмаган. Буни тўғри тушуниб олган бола асло адашмайди, ҳаётда қоқилмайди ва ота-онасига кўпдан-кўп раҳмат олиб келади. Мана бу ривоят адаб бойликдан афзал эканини тушунишда ёрдам беради: Асмаий деган зот шундай ҳикоя қилади:” Мен билан суҳбатлашиб турадиган араб болаларидан бири фасоҳати ва малоҳати билан лол қолдирди. Синамоқчи бўлиб, юз минг дирҳам эвазига аҳмоқ бўлишни хоҳлайсанми”, дедим унга. У саволимга йўқ, деб жавоб берди. Нима учун деб сўрадим. “Аҳмоқлигим туфайли бир жиноят қилишим ва бор-будимдан айрилиб, кейин шу аҳмоқлигим яна ўзимда қолишидан қўрқаман”, деди. Қарангки, ёш бола ўз ақлига суяниб бойлик ҳеч нарсани ҳал қилмаслигини англаб етди.
Коли я перший раз читав повість славнозвісного французького письменника, я, кажу тепер щиро, не дуже зрозумів головного героя. Він був для мене просто старий дурень, який залишив у своїй молодості всі людські почуття і став старим скнарою.
Але треба було писати твір, довелося перечитати текст повісті "Гобсек", і я зрозумів, що автор створив образ Великої Людини.
Він вибився з найнижчих верств Франції і став її некоронованим королем, із босяка перетворився на грошового можновладця. Він створив власну філософію життя і власну етику, як Конфуцій або Мухаммед. Тобто він міг би закласти засади якоїсь релігії поклоніння Золотому Теляті. Його залізній логіці ми можемо протиставити тільки наше християнське белькотіння про любов до ближнього, про те, що скоріше верблюд пройде через вушко голки, ніж багач у царство Боже. А на практиці робитимемо за вченням старого Живоглота, глитая. І ця теорія, утілена в життя, робить людину успішною у суспільному житті, що й сталося з Дервілем. А те, що підтверджує практика, є істиною