Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.
Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.
Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.
Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.
ответ: Ускорение свободного падения на Нептуне ≈ 11,1 м/с²
Объяснение: Дано: Масса Земли Мз = 1
Масса Нептуна Мн = 17,2Мз
Радиус Земли Rз = 1
Радиус Нептуна Rн = 3,9Rз
Ускорение свободного падения на поверхности Земли gз = 9,81 м/с²
В общем случае ускорение свободного падения (g) на поверхности какого-либо небесного тела определяется по формуле g= G*M/R². Здесь G - гравитационная постоянная; M - масса тела; R - радиус тела. Ускорение свободного падения на поверхности Земли gз = G*Mз/Rз². Ускорение свободного падения на поверхности Нептуна gн = G*Mн/Rн² = G*17,2Мз/(3,9Rз)². Найдем отношение этих ускорений. gн/gз = G*17,2Мз*Rз²/G*Mз*(3,9Rз)² = 17,2/3,9²= 1,13 раза. Во столько раз ускорение свободного падения на Нептуне больше земного. Таким образом, gн = 9,81 * 1,13 ≈11,1 м/с²
Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.
Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.
Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.
Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.
ответ: Ускорение свободного падения на Нептуне ≈ 11,1 м/с²
Объяснение: Дано: Масса Земли Мз = 1
Масса Нептуна Мн = 17,2Мз
Радиус Земли Rз = 1
Радиус Нептуна Rн = 3,9Rз
Ускорение свободного падения на поверхности Земли gз = 9,81 м/с²
В общем случае ускорение свободного падения (g) на поверхности какого-либо небесного тела определяется по формуле g= G*M/R². Здесь G - гравитационная постоянная; M - масса тела; R - радиус тела. Ускорение свободного падения на поверхности Земли gз = G*Mз/Rз². Ускорение свободного падения на поверхности Нептуна gн = G*Mн/Rн² = G*17,2Мз/(3,9Rз)². Найдем отношение этих ускорений. gн/gз = G*17,2Мз*Rз²/G*Mз*(3,9Rз)² = 17,2/3,9²= 1,13 раза. Во столько раз ускорение свободного падения на Нептуне больше земного. Таким образом, gн = 9,81 * 1,13 ≈11,1 м/с²