2.Склонение Денеба 45°17' 78°54'-45°17'=33°37' это высота небесного экватора. Соответственно широта φ=90-33°37'=56°23'.
3. 4ч19м
Объяснение:
2. На полюсе высота светила соответствует склонению. На экваторе высота светила = 90 - δ (склонение).
3. n- я понимаю часовой пояс? Тогда 9-8ч47м=0ч13м нужно прибавить к долготе, чтоб получить декретное время. Теперь от 14ч20м отнимаем 0ч13м (приводим к среднесолнечному) и отнимаем время долготы 8ч47м = 5ч 6м - это Всемирное время отправки сообщения.
Время получения считаем так-же. 2ч - 2ч1м=-1м это разница долготы и декретного.11ч25м+1м=11ч26м это приводим к среднесолнечному и 11ч26м-2ч1м=9ч25м. Во столько сообщение пришло по Всемирному времени. 9ч25м-5ч6м=4ч19м сообщение было в пути.
2.Склонение Денеба 45°17' 78°54'-45°17'=33°37' это высота небесного экватора. Соответственно широта φ=90-33°37'=56°23'.
3. 4ч19м
Объяснение:
2. На полюсе высота светила соответствует склонению. На экваторе высота светила = 90 - δ (склонение).
3. n- я понимаю часовой пояс? Тогда 9-8ч47м=0ч13м нужно прибавить к долготе, чтоб получить декретное время. Теперь от 14ч20м отнимаем 0ч13м (приводим к среднесолнечному) и отнимаем время долготы 8ч47м = 5ч 6м - это Всемирное время отправки сообщения.
Время получения считаем так-же. 2ч - 2ч1м=-1м это разница долготы и декретного.11ч25м+1м=11ч26м это приводим к среднесолнечному и 11ч26м-2ч1м=9ч25м. Во столько сообщение пришло по Всемирному времени. 9ч25м-5ч6м=4ч19м сообщение было в пути.
Объяснение:
Тарас Бульба
Объяснение:
Побачили козаки, що вже підійшли вони на мушкетний постріл, усі разом гримнули з
семип'ядних пищалів своїх і, не зупиняючись, усе смалили з них. Далеко
розляглася голосна стрілянина по всіх довколишніх полях і нивах, зливаючись у
безперервний гук; димом пойнялось усе поле. А запорожці все стріляли
безперестанку: задні тільки набивали пищалі й передавали переднім, дивуючи тим
ворога, що ніяк не міг зрозуміти, як це вони стріляють, не набиваючи зброї. Вже
не видко було за густим димом, що оповив і те, й те військо, не видко було, як
то одного, то другого не ставало в лавах; але почували ляхи, що густо літають
кулі і що не до шмиги прихопиться; і коли відступили назад, щоб вийти з диму й
озирнутися, то багатьох не долічилися у своїх лавах, а в козаків може, два-три
було вбито на сотню. I все палили з пищалів козаки, ні на хвилину не даючи собі
передиху. Сам чужоземний інженер подивувався з такого небаченого
промовивши тут таки при всіх:
— Ох же й добрі вояки ці запорожці! Отак треба воювати й іншим у інших землях!
І зразу порадив повернути на табір гармати. Тяжко ревнули широкими горлянками
чавунні гармати; затремтіла й далеко загула земля, і ще дужче встелило димом
поле. Почули дух пороху по майданах та вулицях, по ближчих і далеких містах. Але
гармаші взяли дуже високо: розпечені ядра шугнули великою дугою, страхітливо
завили в повітрі, перелетіли через голови всього табору й увігналися глибоко в
землю. Ухопив себе за чуба французький інженер, коли побачив таких нікчемних
гармашів і взявся сам наводити гармати, не зважаючи на те, що козаки ненастанно
сипали кулями, як горохом.
Тарас побачив ще здалеку, що біда буде Незаймайківському та Стебликівському
куреням, і гукнув на всі груди: