Когда на небе восходит полная луна, дети посёлка Ведьминск собираются в старом замке, его ещё называют школой. Учителям в этой школе больше 110-и лет. Они раньше всех узнают, когда будет полная луна и заранее готовят паучьи ножки, слюну орла, лягушачьи бородавки и кровь летучих мышей, для уроков зельеваренья.
И вот настала эта ночь, когда на небе сверкает будто отполированная полная луна... Это зрелище, жители посёлка наблюдают, 3 раза в год.
Дети сидящие на камнях с нетерпением ждут момента, когда им выпадет возможность дотронуться до зелья и превратиться в летучую мышь.Вот только учителя этого совсем не желают.
И вот в кабинет залетает Мария Паутинавна, ставит громадный котёл на не менее громадный камень, заливает туда кровь летучей мыши и слюну орла. Далее она зовёт к котлу добровольца, даёт ему три лягушачьи бородавки, которые ученик должен очень аккуратно кинуть в котёл, что бы на него не попала слюна орла. Но ученик в очередной раз делает всё наоборот и слюна орла, смешанная с кровью летучих мышей попадает ему на кожу. Мальчик превращается в орлёнка. ну кто же не мечтал на одну ночку полетать по просторам этого мира?
Ученик, в теле орла начинает плеваться и все его одноклассники тоже превращаются в орлят. Мария Паутинавна не впервые видя это зрелище, пока никто не разлетелся, добавляет в зелье паучьи ножки и обливает им всех орлят. И они тут же становятся детьми, выбегающими на улицу с широченными улыбками.
Знаменитому французькому вченому Ж.- Леклерку де Бюффону належить крилатий вислів: «Стиль - це людина». Вираз це сьогодні розуміється, правда, не зовсім так, як мав на увазі Бюффон [1], але зараз нас цікавить саме сучасний зміст цього афоризму. Мається на увазі, що стиль є проявленість людини - в слові, в поведінці, в одязі - всюди. Стосовно до художнього стилю в літературі це визначення парадоксальним чином одночасно занадто вузьке і дуже широке. Воно вузьке, оскільки в художньому стилі проявляється не тільки автор, але і щось більше: нація, епоха і т. Д. У той же час воно дуже широке, оскільки в стилі може проявитися щось набагато менше, ніж цілісний світ автора. Наприклад, трагічний поет може написати веселий дружній мадригал,
Єдине, що можна сказати з упевненістю, - це те, що в стилі завжди щось проявляється. Тому в найзагальнішому вигляді стиль можна визначити як б прояву будь-якого змісту.
Є два підходи до категорії стилю, один більш лінгвістичний, інший тяжіє до загальної естетиці. У першому випадку стиль - це манера письма, більш-менш впізнавана система прийомів. Власне, історично саме слово «стиль» є метонімію. Стилем (грец. «Стилос», лат. «Стилус») в Греції, а потім в Римі називали паличку для письма. На зворотному кінці цієї палички була своєрідна «гумка» для викреслювання погано написаного. Звідси виник вираз «перевертати стиль», тобто працювати над помилками, прати погано написане. Таку пораду ми бачимо вже у Горація. Потім, ще в Античності, сталася метонімізації, і стилем стали називати особливості написаного. Приблизно те саме можна сказати про російською мовою, коли ми говоримо «у цього письменника своєрідне перо». Так сформувалося розуміння стилю як системи прийомів, характерних особливостей листи. Це дескриптивний (описовий) підхід, що має свої плюси, але в той же час досить обмежений.
У літературознавстві домінує інший підхід до розуміння стилю. Стиль - це, на думку багатьох теоретиків (В. В. Виноградова, Г. Н. Поспєлова, А. В. Чичеріна, А. Н. Соколова та ін.) [2], «змістовність форми». Іншими словами, кажучи про стиль, ми маємо на увазі не тільки формальні особливості, але і те, що приховано за цими особливостями, план змісту.
Сьогодні у зв'язку з цим часто говорять про стиль як понятті «голографічному». Метафора голограми, поширена в сучасній науці, дуже вдала, але вимагає певного
Когда на небе восходит полная луна, дети посёлка Ведьминск собираются в старом замке, его ещё называют школой. Учителям в этой школе больше 110-и лет. Они раньше всех узнают, когда будет полная луна и заранее готовят паучьи ножки, слюну орла, лягушачьи бородавки и кровь летучих мышей, для уроков зельеваренья.
И вот настала эта ночь, когда на небе сверкает будто отполированная полная луна... Это зрелище, жители посёлка наблюдают, 3 раза в год.
Дети сидящие на камнях с нетерпением ждут момента, когда им выпадет возможность дотронуться до зелья и превратиться в летучую мышь.Вот только учителя этого совсем не желают.
И вот в кабинет залетает Мария Паутинавна, ставит громадный котёл на не менее громадный камень, заливает туда кровь летучей мыши и слюну орла. Далее она зовёт к котлу добровольца, даёт ему три лягушачьи бородавки, которые ученик должен очень аккуратно кинуть в котёл, что бы на него не попала слюна орла. Но ученик в очередной раз делает всё наоборот и слюна орла, смешанная с кровью летучих мышей попадает ему на кожу. Мальчик превращается в орлёнка. ну кто же не мечтал на одну ночку полетать по просторам этого мира?
Ученик, в теле орла начинает плеваться и все его одноклассники тоже превращаются в орлят. Мария Паутинавна не впервые видя это зрелище, пока никто не разлетелся, добавляет в зелье паучьи ножки и обливает им всех орлят. И они тут же становятся детьми, выбегающими на улицу с широченными улыбками.
Объяснение:
«Стиль-це людина.» А що таке стиль?
Знаменитому французькому вченому Ж.- Леклерку де Бюффону належить крилатий вислів: «Стиль - це людина». Вираз це сьогодні розуміється, правда, не зовсім так, як мав на увазі Бюффон [1], але зараз нас цікавить саме сучасний зміст цього афоризму. Мається на увазі, що стиль є проявленість людини - в слові, в поведінці, в одязі - всюди. Стосовно до художнього стилю в літературі це визначення парадоксальним чином одночасно занадто вузьке і дуже широке. Воно вузьке, оскільки в художньому стилі проявляється не тільки автор, але і щось більше: нація, епоха і т. Д. У той же час воно дуже широке, оскільки в стилі може проявитися щось набагато менше, ніж цілісний світ автора. Наприклад, трагічний поет може написати веселий дружній мадригал,
Єдине, що можна сказати з упевненістю, - це те, що в стилі завжди щось проявляється. Тому в найзагальнішому вигляді стиль можна визначити як б прояву будь-якого змісту.
Є два підходи до категорії стилю, один більш лінгвістичний, інший тяжіє до загальної естетиці. У першому випадку стиль - це манера письма, більш-менш впізнавана система прийомів. Власне, історично саме слово «стиль» є метонімію. Стилем (грец. «Стилос», лат. «Стилус») в Греції, а потім в Римі називали паличку для письма. На зворотному кінці цієї палички була своєрідна «гумка» для викреслювання погано написаного. Звідси виник вираз «перевертати стиль», тобто працювати над помилками, прати погано написане. Таку пораду ми бачимо вже у Горація. Потім, ще в Античності, сталася метонімізації, і стилем стали називати особливості написаного. Приблизно те саме можна сказати про російською мовою, коли ми говоримо «у цього письменника своєрідне перо». Так сформувалося розуміння стилю як системи прийомів, характерних особливостей листи. Це дескриптивний (описовий) підхід, що має свої плюси, але в той же час досить обмежений.
У літературознавстві домінує інший підхід до розуміння стилю. Стиль - це, на думку багатьох теоретиків (В. В. Виноградова, Г. Н. Поспєлова, А. В. Чичеріна, А. Н. Соколова та ін.) [2], «змістовність форми». Іншими словами, кажучи про стиль, ми маємо на увазі не тільки формальні особливості, але і те, що приховано за цими особливостями, план змісту.
Сьогодні у зв'язку з цим часто говорять про стиль як понятті «голографічному». Метафора голограми, поширена в сучасній науці, дуже вдала, але вимагає певного