Жил-был маленький тигр, который не хотел учиться охотится, или узнавать что-то новое. И вдруг гуляя по тропическому лесу он увидел странный цветок, он был зеленого-красного оттенка, и выпускал какой-то странный аромат, он подошел обнюхал его и носом-прилип к цветку, он кричал Но его криков никто не слышал и вдруг он увидел что рядом с его местом ходит лев! Он попытался отклеится от цветка, но не вышло, и он ударил своей лапкой по цветку, и цветок отпустил его. И оно побежал к маме. Он рассказал своё приключение, и больше никогда не ходил, или не подходил к этому цветку, и этот урок хоть и был,жесток но наш леопард больше некогда не пропускал мимо ушей, Маминых уроков.
Навіщо людям потрібен музей? Мабуть, щоб подивитися в минуле, мабуть, щоб згадати те приємне, що було колись, навіть за 100-200 або ж 1 000 років.
Ми з яким болем і горем дивилися, коли в Багдаді грабували музеї з найдавнішими експонатами. Це біль, це знищення історії. Ми повинні навіть розбиту чашечку, але берегти для історії, для дітей, для майбутнього.
Збільшується кількість відвідувачів не лише в музеях, в бібліотеках, в кінотеатрах, театрально видовищні заклади... Мабуть, життя стає стабільнішим, в людей з’являються певні кошти, які вони можуть відкласти для задоволення культурних потреб.
Якщо говорити про музеї, то багато є невеличких унікальних музеїв. Навіть музей-квартира, але вона своєрідна, вона унікальна, ніде такої в світі немає. Взяти б хоча на Андріївському узвозі “Музей однієї вулиці”. Скільки він вже вигравав конкурсів, призів! Здавалося, там нічого такого архіісторичного нема сторія однієї вулиці, але люди туди йдуть, люди шанують, людям подобається цей музей.
Якщо говорити про меморіальні музеї корифеїв української культури, діячів культури, то, дійсно, це тут для науки, для всього.
Жил-был маленький тигр, который не хотел учиться охотится, или узнавать что-то новое. И вдруг гуляя по тропическому лесу он увидел странный цветок, он был зеленого-красного оттенка, и выпускал какой-то странный аромат, он подошел обнюхал его и носом-прилип к цветку, он кричал Но его криков никто не слышал и вдруг он увидел что рядом с его местом ходит лев! Он попытался отклеится от цветка, но не вышло, и он ударил своей лапкой по цветку, и цветок отпустил его. И оно побежал к маме. Он рассказал своё приключение, и больше никогда не ходил, или не подходил к этому цветку, и этот урок хоть и был,жесток но наш леопард больше некогда не пропускал мимо ушей, Маминых уроков.
но я же не зря это печатала
знаю совсем не по во
Навіщо людям потрібен музей? Мабуть, щоб подивитися в минуле, мабуть, щоб згадати те приємне, що було колись, навіть за 100-200 або ж 1 000 років.
Ми з яким болем і горем дивилися, коли в Багдаді грабували музеї з найдавнішими експонатами. Це біль, це знищення історії. Ми повинні навіть розбиту чашечку, але берегти для історії, для дітей, для майбутнього.
Збільшується кількість відвідувачів не лише в музеях, в бібліотеках, в кінотеатрах, театрально видовищні заклади... Мабуть, життя стає стабільнішим, в людей з’являються певні кошти, які вони можуть відкласти для задоволення культурних потреб.
Якщо говорити про музеї, то багато є невеличких унікальних музеїв. Навіть музей-квартира, але вона своєрідна, вона унікальна, ніде такої в світі немає. Взяти б хоча на Андріївському узвозі “Музей однієї вулиці”. Скільки він вже вигравав конкурсів, призів! Здавалося, там нічого такого архіісторичного нема сторія однієї вулиці, але люди туди йдуть, люди шанують, людям подобається цей музей.
Якщо говорити про меморіальні музеї корифеїв української культури, діячів культури, то, дійсно, це тут для науки, для всього.
Объяснение: