1)Описываются и объясняются типологические черты поселений, существующих в настоящее время на территории Адыгеи. Приводятся типологии поселений по их генезису, местоположению, планировочным формам.
2)Халюж — адыгейский пирожок с сыром, внешне больше похож на чебурек. Я не претендую на звания знатока черкесской кухни, нет, совсем не так! Просто порекомендую место, где эти пирожки делают отменно. Может быть, там рецептура не совпадает с традиционным халюжем, я и здесь не буду что то утверждать. Скажу лишь то, что они там очень вкусные.
Объяснение:
Описываются и объясняются типологические черты поселений, существующих в настоящее время на территории Адыгеи. Приводятся типологии поселений по их генезису, местоположению, планировочным формам.
3)Национальная одежда адыгов была очень красочна и живописна. Женщины носили платья в пол и платья-шаровары. На талии провязывался красивый пояс, а само платье украшалось различной вышивкой. Такой силуэт и фасон платья подчеркивал красоту каждой женщины.
А вот мужской костюм был еще более ярким. Мужчины носили бешмет, черкеску - длинный кафтан без рукавов и с вырезом на груди, - башлык, бурку и папаху. На черкесе были пришиты гнезда для патронов. Обеспеченные и властных адыги носили белые черкесы, а простые мужчины - черные.
4)Традиционная одежда адыгов отличалась красотой и практичностью, поэтому элементы адыгского костюма были заимствованы другими кавказскими народами, а позднее и казаками.
Большое развитие у адыгов получили различные виды декоративно-прикладного искусства. По всему Кавказу и за его пределами высоко ценилось холодное оружие адыгских мастеров, декорировавшееся самобытным орнаментом. Славой пользовались также изделия ювелиров, гончаров и ковроделов Черкесии.
Высокий эстетический уровень, отличавший предметы материальной культуры и произведения декоративно-прикладного искусства адыгов, позволил им стать своего рода законодателями моды на всем Северном Кавказе.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
1)Описываются и объясняются типологические черты поселений, существующих в настоящее время на территории Адыгеи. Приводятся типологии поселений по их генезису, местоположению, планировочным формам.
2)Халюж — адыгейский пирожок с сыром, внешне больше похож на чебурек. Я не претендую на звания знатока черкесской кухни, нет, совсем не так! Просто порекомендую место, где эти пирожки делают отменно. Может быть, там рецептура не совпадает с традиционным халюжем, я и здесь не буду что то утверждать. Скажу лишь то, что они там очень вкусные.
Объяснение:
Описываются и объясняются типологические черты поселений, существующих в настоящее время на территории Адыгеи. Приводятся типологии поселений по их генезису, местоположению, планировочным формам.
3)Национальная одежда адыгов была очень красочна и живописна. Женщины носили платья в пол и платья-шаровары. На талии провязывался красивый пояс, а само платье украшалось различной вышивкой. Такой силуэт и фасон платья подчеркивал красоту каждой женщины.
А вот мужской костюм был еще более ярким. Мужчины носили бешмет, черкеску - длинный кафтан без рукавов и с вырезом на груди, - башлык, бурку и папаху. На черкесе были пришиты гнезда для патронов. Обеспеченные и властных адыги носили белые черкесы, а простые мужчины - черные.
4)Традиционная одежда адыгов отличалась красотой и практичностью, поэтому элементы адыгского костюма были заимствованы другими кавказскими народами, а позднее и казаками.
Большое развитие у адыгов получили различные виды декоративно-прикладного искусства. По всему Кавказу и за его пределами высоко ценилось холодное оружие адыгских мастеров, декорировавшееся самобытным орнаментом. Славой пользовались также изделия ювелиров, гончаров и ковроделов Черкесии.
Высокий эстетический уровень, отличавший предметы материальной культуры и произведения декоративно-прикладного искусства адыгов, позволил им стать своего рода законодателями моды на всем Северном Кавказе.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.