Ежегодно второго апреля отмечается Международный день детской книги. В этом году он совпал с 200-летием замечательного датского сказочника Г.Х. Андерсена. Во всём мире любят сказки Андерсена.
Я хочу рассказать об одном из его произведений. Эта сказка «Новый наряд короля».
Много лет назад жил-был на свете один великий король, который так любил новую одежду, что тратил на неё все свои деньги.
Парады, театры, загородные прогулки занимали его только потому, что он мог показаться в своём новом наряде.
Однажды в город явились два мошенника и, зная о любви короля к красивой одежде, разнесли слухи, что они – ткачи и что могут соткать самую великолепную в мире ткань. Не только цвета и узоры были удивительно прекрасными, но и сама одежда, сделанная из этой ткани, была волшебной. Так говорили мошенники. Глупый король поверил им. Он решил одеть новое платье и пройтись по городу. Все люди видели, что король голый, но льстили ему.
Только один мальчик закричал: «А король-то голый!»,- и все засмеялись.
И мы, читая эту сказку, смеёмся над королём - дураком.Прочитав эту сказку, можно сделать выводы:
Мабуть, кожен погодиться з тим, що людина - це значно більше, ніж біологічна істота. Людина - істота соціальна. Скажу більше: кожна людина є це частиною суспільства і людства, хоче вона цього чи ні. Єдиний вийняток - це коли людина живе десь наодинці, наприклад, на безлюдному острові. Але ж більшість з нас живе серед людей. Ми всі піддаємося впливу інших людей і в свою чергу теж впливаємо на оточуючих.
Коли людина народжується, вона певний час не є особистістю. Мала дитина мов чистий папірець, на якому батьки та інші люди, що її виховують, "пишуть", якою людина має бути. Може, вона стане саме такою, а може, й ні. Діти можуть брати приклад з багатьох різних людей. Батьки та вихователі розповідають маленькій людині, що таке добре, а що таке погано, як слід поводитися з людьми. Так дитина поволі стає особистістю і соціальною істотою.
Тому кожна людина - дзеркало свого оточення, а в ширшому сенсі - усього суспільства, що її породило, і людства взагалі. Тому в певною мірою можна сказати, що, пізнаючи одну людину, пізнаєш усіх людей.
Ежегодно второго апреля отмечается Международный день детской книги. В этом году он совпал с 200-летием замечательного датского сказочника Г.Х. Андерсена. Во всём мире любят сказки Андерсена.
Я хочу рассказать об одном из его произведений. Эта сказка «Новый наряд короля».
Много лет назад жил-был на свете один великий король, который так любил новую одежду, что тратил на неё все свои деньги.
Парады, театры, загородные прогулки занимали его только потому, что он мог показаться в своём новом наряде.
Однажды в город явились два мошенника и, зная о любви короля к красивой одежде, разнесли слухи, что они – ткачи и что могут соткать самую великолепную в мире ткань. Не только цвета и узоры были удивительно прекрасными, но и сама одежда, сделанная из этой ткани, была волшебной. Так говорили мошенники. Глупый король поверил им. Он решил одеть новое платье и пройтись по городу. Все люди видели, что король голый, но льстили ему.
Только один мальчик закричал: «А король-то голый!»,- и все засмеялись.
И мы, читая эту сказку, смеёмся над королём - дураком.Прочитав эту сказку, можно сделать выводы:
Мабуть, кожен погодиться з тим, що людина - це значно більше, ніж біологічна істота. Людина - істота соціальна. Скажу більше: кожна людина є це частиною суспільства і людства, хоче вона цього чи ні. Єдиний вийняток - це коли людина живе десь наодинці, наприклад, на безлюдному острові. Але ж більшість з нас живе серед людей. Ми всі піддаємося впливу інших людей і в свою чергу теж впливаємо на оточуючих.
Коли людина народжується, вона певний час не є особистістю. Мала дитина мов чистий папірець, на якому батьки та інші люди, що її виховують, "пишуть", якою людина має бути. Може, вона стане саме такою, а може, й ні. Діти можуть брати приклад з багатьох різних людей. Батьки та вихователі розповідають маленькій людині, що таке добре, а що таке погано, як слід поводитися з людьми. Так дитина поволі стає особистістю і соціальною істотою.
Тому кожна людина - дзеркало свого оточення, а в ширшому сенсі - усього суспільства, що її породило, і людства взагалі. Тому в певною мірою можна сказати, що, пізнаючи одну людину, пізнаєш усіх людей.