Соба́ка (лат. Canis lupus familiaris) — домашнее животное, одно из наиболее популярных (наряду с кошкой) животных-компаньонов.Первоначально домашняя собака была выделена в отдельный биологический вид(лат. Canis familiaris) Линнеем в 1758 году, в 1993 году реклассифицирована Смитсоновским институтом и Американской ассоциацией териологов в подвид волка (Canis lupus)[2]. В русскоязычных письменных источниках слово «собака» в значении соответствующего животного встречается по крайней мере с 1475 года (начиная с грамоты князя Андрея Васильевича Меньшого Кириллову монастырю)[3][4].
С зоологической точки зрения, собака — плацентарное млекопитающее отряда хищных семейства псовых.
Собаки известны своими к обучению, любовью к игре, социальным поведением. Выведены специальные породы собак, предназначенные для различных целей: охоты, охраны, тяги гужевого транспорта и другого, а также декоративные породы (например, болонка, пудель).
При необходимости разграничения по полу употребляются термины «кобе́ль» (самец) и «су́ка» (самка); в обиходной речи — «пёс» и «собака» соответственно. Детёныши собаки называются щенками.
Своїм улюбленим твором я б назвав “Ніч перед Різдвом”, що його написав письменник-класик Микола Гоголь. Мені взагалі до вподоби книжки кумедні, але не дурні. А цей твір якраз водночас смішний, пригодницький, фантастичний та змушує замислитися.
При цьому події не втрачають правдивості.
Головний герой твору – коваль Вакула. Він закоханий в гонорову красуню Оксану. Примхлива дівчина грає парубком, як хоче.
Забажала в дарунок черевички від самої цариці!
Так би пропав нещасний закоханий, але в пригоді йому стає чорт, нечиста сила. Дивно, але саме так! Чорт діє як людина: робить Вакулі шкоду, залицяється до Солохи, ховається в мішок, зачувши Вакулини кроки. Історія заплутується все більше: дівчата знаходять у мішках кавалерів Солохи замість наколядованого добра.
А тим часом Вакулі вдалося осідлати чорта та полетіти до самої столиці…
Твір розповідає про веселих та цікавих людей, які живуть в українському селі. Мабуть, в кожному селі знайдеться спражній багатий козак, як Чуб. А ще – гарний парубок, талановитий маляр та коваль, як Вакула. І звісно, знайдеться метка хитра баба, як Солоха.
А вже гарних чорнобрових дівчат серед українок не перелічити!
З великою любов’ю Микола Гоголь змальовує українців та по-доброму сміється над кумедним боягузливим дяком та бабами-“триндичихами”. Також у творі гарно описані яскраві народні традиції колядування та Свят-вечір.
Соба́ка (лат. Canis lupus familiaris) — домашнее животное, одно из наиболее популярных (наряду с кошкой) животных-компаньонов.Первоначально домашняя собака была выделена в отдельный биологический вид(лат. Canis familiaris) Линнеем в 1758 году, в 1993 году реклассифицирована Смитсоновским институтом и Американской ассоциацией териологов в подвид волка (Canis lupus)[2]. В русскоязычных письменных источниках слово «собака» в значении соответствующего животного встречается по крайней мере с 1475 года (начиная с грамоты князя Андрея Васильевича Меньшого Кириллову монастырю)[3][4].
С зоологической точки зрения, собака — плацентарное млекопитающее отряда хищных семейства псовых.
Собаки известны своими к обучению, любовью к игре, социальным поведением. Выведены специальные породы собак, предназначенные для различных целей: охоты, охраны, тяги гужевого транспорта и другого, а также декоративные породы (например, болонка, пудель).
При необходимости разграничения по полу употребляются термины «кобе́ль» (самец) и «су́ка» (самка); в обиходной речи — «пёс» и «собака» соответственно. Детёныши собаки называются щенками.
Своїм улюбленим твором я б назвав “Ніч перед Різдвом”, що його написав письменник-класик Микола Гоголь. Мені взагалі до вподоби книжки кумедні, але не дурні. А цей твір якраз водночас смішний, пригодницький, фантастичний та змушує замислитися.
При цьому події не втрачають правдивості.
Головний герой твору – коваль Вакула. Він закоханий в гонорову красуню Оксану. Примхлива дівчина грає парубком, як хоче.
Забажала в дарунок черевички від самої цариці!
Так би пропав нещасний закоханий, але в пригоді йому стає чорт, нечиста сила. Дивно, але саме так! Чорт діє як людина: робить Вакулі шкоду, залицяється до Солохи, ховається в мішок, зачувши Вакулини кроки. Історія заплутується все більше: дівчата знаходять у мішках кавалерів Солохи замість наколядованого добра.
А тим часом Вакулі вдалося осідлати чорта та полетіти до самої столиці…
Твір розповідає про веселих та цікавих людей, які живуть в українському селі. Мабуть, в кожному селі знайдеться спражній багатий козак, як Чуб. А ще – гарний парубок, талановитий маляр та коваль, як Вакула. І звісно, знайдеться метка хитра баба, як Солоха.
А вже гарних чорнобрових дівчат серед українок не перелічити!
З великою любов’ю Микола Гоголь змальовує українців та по-доброму сміється над кумедним боягузливим дяком та бабами-“триндичихами”. Також у творі гарно описані яскраві народні традиції колядування та Свят-вечір.