Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
И в жару, и в дождь, и в слякоть, все грядущие года,
Будет бедный Ангел плакать, вплоть до Страшного Суда.
История и время безжалостны к любым зданиям, в том числе и культовым сооружениям. Варварское разрушение, которому подверглись тысячи церквей по всей территории России, а тогда ещё советского тому свидетельство.
Много лет русский народ жил в обществе и строил цивилизацию — дома, дороги, предприятия — из которой Бог был изгнан. Но как не нужна дорога, если она не ведет к храму, так и национальное возрождение России невозможно без возвращения к православию, которое является истоком нравственной чистоты и силы. А возрождение православной культуры немыслимо без строительства новых и реставрации разрушенных временем или людьми храмов, являющихся символом Веры.
Зачем же возводить и восстанавливать церкви, если обратиться к Богу можно где угодно — дома перед иконой, на работе и даже в машине?
Особый опыт, полученный народом России, доказал, что подвигов и жертв, призывов и лозунгов оказалось недостаточно, чтобы построить то общество, о котором мечталось. И тому виной нарушенная система ценностей, уничтожение всего духовного и церковного — святынь, которые дарили утешение и радость, и чье отсутствие сделало жизнь бессмысленной.
Строительство и восстановление храмов — моральный долг общества и государства перед теми, из чьих душ и сердец силой вырывали все, что было дорого, что было связано с Богом. Это возможность обрести смысл жизни и изменить мир, ведь без духовного роста трудно добиться социального и экономического развития.
Реставрация утраченных культовых сооружений — ещё и забота о людях. Заброшенные, имеющие только несущие конструкции, они восстанавливают свой облик и величие, устремляясь в небо, благодаря усилиям неравнодушных и скорбящих по разрушенным церквям христианам. Отреставрированные или заново отстроенные церкви радуют своей красотой забыть о повседневных делах, соприкоснуться со и духовным. Они объединяют людей, очищают их души, учат любить Бога и ближних.
Зачем строить храмы, когда вокруг множество людей, нуждающихся в Чтобы очистить потом в церковных таинствах, совершаемых в них, тысячи сердец, ведь как сказал Святейшей Патриарх Алексий II — чем больше в нашей стране храмов, тем меньше больниц и приютов.
В жизни каждого человека есть то, за что он хочет отблагодарить Бога. Участие в восстановлении, реставрации или строительстве храма — лучший сделать это.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
Даже если храм разрушен — кирпичи, да лебеда,
Воле Божией послушен Ангел будет здесь всегда.
И на месте поруганья, где безбожник храм крушил,
Слышно тихое рыданье чистой Ангельской Души.
И в жару, и в дождь, и в слякоть, все грядущие года,
Будет бедный Ангел плакать, вплоть до Страшного Суда.
История и время безжалостны к любым зданиям, в том числе и культовым сооружениям. Варварское разрушение, которому подверглись тысячи церквей по всей территории России, а тогда ещё советского тому свидетельство.
Много лет русский народ жил в обществе и строил цивилизацию — дома, дороги, предприятия — из которой Бог был изгнан. Но как не нужна дорога, если она не ведет к храму, так и национальное возрождение России невозможно без возвращения к православию, которое является истоком нравственной чистоты и силы. А возрождение православной культуры немыслимо без строительства новых и реставрации разрушенных временем или людьми храмов, являющихся символом Веры.
Зачем же возводить и восстанавливать церкви, если обратиться к Богу можно где угодно — дома перед иконой, на работе и даже в машине?
Особый опыт, полученный народом России, доказал, что подвигов и жертв, призывов и лозунгов оказалось недостаточно, чтобы построить то общество, о котором мечталось. И тому виной нарушенная система ценностей, уничтожение всего духовного и церковного — святынь, которые дарили утешение и радость, и чье отсутствие сделало жизнь бессмысленной.
Строительство и восстановление храмов — моральный долг общества и государства перед теми, из чьих душ и сердец силой вырывали все, что было дорого, что было связано с Богом. Это возможность обрести смысл жизни и изменить мир, ведь без духовного роста трудно добиться социального и экономического развития.
Реставрация утраченных культовых сооружений — ещё и забота о людях. Заброшенные, имеющие только несущие конструкции, они восстанавливают свой облик и величие, устремляясь в небо, благодаря усилиям неравнодушных и скорбящих по разрушенным церквям христианам. Отреставрированные или заново отстроенные церкви радуют своей красотой забыть о повседневных делах, соприкоснуться со и духовным. Они объединяют людей, очищают их души, учат любить Бога и ближних.
Зачем строить храмы, когда вокруг множество людей, нуждающихся в Чтобы очистить потом в церковных таинствах, совершаемых в них, тысячи сердец, ведь как сказал Святейшей Патриарх Алексий II — чем больше в нашей стране храмов, тем меньше больниц и приютов.
В жизни каждого человека есть то, за что он хочет отблагодарить Бога. Участие в восстановлении, реставрации или строительстве храма — лучший сделать это.
Объяснение:
Правильно или нет я чуть чуть призабыл