Тепер перейдемо до розгляду поняття "сутність людини". Але для того щоб його розглянути, слід згадати, що таке категорія "сутність" взагалі.
Категорія "сутність" співвідноситься з категорією "явище". Обидві категорії виражають моменти, рівні руху пізнання двох різних, але взаємопов'язаних сторін дійсності. Категорія "явище" відображає зовнішні властивості, процеси, зв'язки предмета, які даються пізнанню безпосередньо у формі живого споглядання. Категорія "сутність" виражає головне, основне, визначальне в предметі, таке, що зумовлено глибинними, необхідними, внутрішніми зв'язками і тенденціями розвитку, і пізнається на рівні теоретичного мислення. Сутність завжди виступає як внутрішній зміст явищ, прихований від безпосереднього сприйняття.
Сутність неоднозначна. Залежно від глибини пізнання вона може бути першого рівня, другого рівня і т. д. Це положення придатне і для аналізу сутності людини. Процес її пізнання починається з явища, тобто з почуттєвого сприймання конкретних індивідів, реальної життєдіяльності людей. Далі пізнається те загальне, спільне, що обумовлює їх існування й розвиток, тобто сутність.
У людині умовно виокремлюють сутність п'яти рівнів. Розглянемо їх. Але перед тим як перейти до характеристики цих рівнів, слід з'ясувати, по-перше, що є спільного між людиною як живою істотою і світом тварин, і, по-друге, визначити те головне, що відрізняє людину від тварини.
не пристосовується до середовища, а перетворює його. Ускладнення взаємозв'язків між суспільством і природою викликало необхідність усвідомлення людиною опосередкування своєї життєдіяльності соціальними умовами життя. З'являється мова як засіб спілкування з іншими людьми.
Залежність життєдіяльності людини від соціальних умов викликала до життя такий феномен, як інтерес (від лат. phainomenon - те, що має значення). Інтерес - це б ставлення людини до необхідних умов її існування і розвитку, що виражається у прагненні створювати і використовувати ці умови. Якщо потреби орієнтують людину на об'єкт її задоволення, то інтерес орієнтує її на ті умови, що забезпечують можливість пошуку об'єкта і визначають б задоволення потреби.
Усвідомлення людьми свого ставлення до природи й соціальних умов життя крізь призму інтересів знаходить своє вираження в цілях. Ціль - це ідеалізована потреба людини, яка знайшла свій предмет;
Тепер перейдемо до розгляду поняття "сутність людини". Але для того щоб його розглянути, слід згадати, що таке категорія "сутність" взагалі.
Категорія "сутність" співвідноситься з категорією "явище". Обидві категорії виражають моменти, рівні руху пізнання двох різних, але взаємопов'язаних сторін дійсності. Категорія "явище" відображає зовнішні властивості, процеси, зв'язки предмета, які даються пізнанню безпосередньо у формі живого споглядання. Категорія "сутність" виражає головне, основне, визначальне в предметі, таке, що зумовлено глибинними, необхідними, внутрішніми зв'язками і тенденціями розвитку, і пізнається на рівні теоретичного мислення. Сутність завжди виступає як внутрішній зміст явищ, прихований від безпосереднього сприйняття.
Сутність неоднозначна. Залежно від глибини пізнання вона може бути першого рівня, другого рівня і т. д. Це положення придатне і для аналізу сутності людини. Процес її пізнання починається з явища, тобто з почуттєвого сприймання конкретних індивідів, реальної життєдіяльності людей. Далі пізнається те загальне, спільне, що обумовлює їх існування й розвиток, тобто сутність.
У людині умовно виокремлюють сутність п'яти рівнів. Розглянемо їх. Але перед тим як перейти до характеристики цих рівнів, слід з'ясувати, по-перше, що є спільного між людиною як живою істотою і світом тварин, і, по-друге, визначити те головне, що відрізняє людину від тварини.
не пристосовується до середовища, а перетворює його. Ускладнення взаємозв'язків між суспільством і природою викликало необхідність усвідомлення людиною опосередкування своєї життєдіяльності соціальними умовами життя. З'являється мова як засіб спілкування з іншими людьми.
Залежність життєдіяльності людини від соціальних умов викликала до життя такий феномен, як інтерес (від лат. phainomenon - те, що має значення). Інтерес - це б ставлення людини до необхідних умов її існування і розвитку, що виражається у прагненні створювати і використовувати ці умови. Якщо потреби орієнтують людину на об'єкт її задоволення, то інтерес орієнтує її на ті умови, що забезпечують можливість пошуку об'єкта і визначають б задоволення потреби.
Усвідомлення людьми свого ставлення до природи й соціальних умов життя крізь призму інтересів знаходить своє вираження в цілях. Ціль - це ідеалізована потреба людини, яка знайшла свій предмет;
.