Накреслити схеми речень. Відповідно до однієї з накреслених схем скласти й записати своє складне речення з різними видами зв’язку.
1. Коли б мене більше на світі було, я б десь біля сонця поставив табло, де б вічно світилася дата одна: коли закінчилась остання війна. (П.Воронько.) 2. Знав я друзів своїх, що не мали хвальби а чи зради, бо хвальба – то є тлінь, а від зради немає поради. (А.Малишко.) 3. Для кожного, хто б вільним буть хотів, ума не треба, серця й поготів, щоб пити й жерти чи убивство втнути і щоб в останню мить таки збагнути, що правду каже приказка стара, яку не раз доводилось вам чути: хто сіяв зло, не діждеться добра. (Ф.Війон.)
4. Аби посидіти хоч трохи нагорі, чимало пнеться в мери, в депутати, але ніхто не йде в каменярі: вогонь Франка у грудях треба мати! (В.Красиленко.) 5. Як хочеш політиком бути, не треба ні бачить, ні чути: за тебе хай бачить і чує, хто панує. (Р.Бернс.) 6. На світі законів немало, я нагадаю один: щоб море не висихало, потрібно багато краплин. 7. Але в штормову голину, як море бентежить гнів, потрібна зайва краплина, щоб вийшло воно з берегів. (В.Симоненко.)
8. Ми знали: півень провістить світанок і вся нечиста сила пропаде. (Н.Кир’ян.) 9. Спіткнулась студінь, й одступає морок: палає ватра, палахкоче в горах, ласкавість материнську роздає. (І.Павліха.) 10. Тяжке сирітство, як же взнати свій гений рід, свій генний код? Тож діток треба научати: якщо ми разом, ми – народ. (П.Кириченко.) 11. А вітер – чудовий маестро, тополь і берізок оркестри змахнули смичками завзято: звучи, вереснева сонато! (В.Сторожук.) 12. Дощ подався вдалеч, земля довкруж полегшено зітхнула: сипнуло сонце із-за хмар проміння – іскристо засвітилися калюжі. (М.Косякевич.)
Нижегородское ополчение под руководством Кузьмы Минина и князя Дмитрия Михайловича Пожарского, освободившее в 1612 г. Москву от иноземных захватчиков, сыграло решающую роль в преодолении Смуты и восстановлении российской государственности. История ополчения по праву считается одной из наиболее ярких страниц истории Нижегородского края.
Благодаря инициативе нижегородцев удалось собрать военную силу, восстановить органы управления, изгнать захватчиков из столицы и создать благоприятные условия для победоносной борьбы, завершившейся установлением мира в 1619 г. Поэтому подвиг нижегородцев навеки остался в исторической памяти как образец патриотизма, воинской доблести и гражданской ответственности за судьбы России.
Ходьба належить до видів активного пересування за рахунок роботи задіяного в ній рухового апарату й здійснюється за до відштовхування від ґрунту.
Як фізична вправа ходьба має велике оздоровче значення. Під час тривалої ходьби активно працює велика кількість м'язів, у результаті чого посилюється діяльність серцево-судинної та дихальної систем, що позитивно впливає на роботу всіх органів і систем організму.
Ходьба належить до циклічних вправ і складається з повторення в певній послідовності одних і тих самих рухів, тому при аналізі техніки циклічних вправ достатньо розібрати один цикл, визначивши темп чи частоту повторень рухів.
Циклом у ходьбі вважається подвійний крок, протягом якого кожна частина тіла проходить всі фази руху. Природність застосування в повсякденному житті й циклічність рухів зумовлюють значну автоматичність і високу постійність основної структури ходьби.
Характерною ознакою ходьби є постійна наявність опорної фази, тобто постійного контакту з ґрунтом однієї або обох ніг.
За час подвійного кроку кожна нога перебуває в опорній і маховій
фазах. В опорній — нога підтримує тіло та відштовхується від ґрунту, після чого нога виноситься вперед — тобто виконує черговий крок. Тривалість періоду опору під час ходьби довша за тривалість періоду маху, чим і пояснюється наявність постійного опорного положення.
Спортивна ходьба. Особливості техніки спортивної ходьби зумовлені правилами змагань: контакт спортсмена із землею має бути постійним.
При звичайній ходьбі частота кроків досягає 200 разів на хвилину, виникає фаза польоту, й спортсмен переходить на біг. Задля уникнення цього вдаються до техніки спортивної ходьби: нога ставиться на ґрунт на п'ятку випрямленою й залишається прямою до моменту відриву її від землі. Під час перенесення ноги вперед вона згинається. Руки під час ходьби врівноважують тіло спортсмена, регулюючи темп пересування. При цьому вони зігнуті в ліктьових суглобах. Рухи руками виконуються вперед — всередину кистю до рівня ключиці й назад ліктем трохи назовні.
Характер роботи рук впливає також на довжину кроку, тобто на швидкість ходьби. Швидкість спортивної ходьби може досягати 12—14 км на годину, більше 180—210 кроків на хвилину; довжина кроків сягає 110—120 см, тоді як за звичайної ходьби ці показники значно нижчі, швидкість становить 5—6 км на годину, кількість кроків не перевищує 100—120 разів на хвилину, довжина кроків — 70—80 см.
Техніка спортивної ходьби характеризується чергуванням напруження й розслаблення м'язів. Після енергійного відштовхування махова нога вільно виноситься вперед, вага тіла передається на опорну ногу, плечовий пояс розслаблений, але руки працюють енергійно. Голова й тіло тримаються в невимушеному природному положенні. Уміння ходити вільно, без зайвої напруги, оптимально поєднуючи довжину й частоту кроків,— найбільш важлива умова досконалої техніки спортивної ходьби.
Виконання техніки ходьби, за умов правильних постановки стопи, положення тулуба й голови, роботи рук і ритму дихання, є основою формування правильної постави та культури рухів.
Характеризуючи ходьбу як вправу, слід вказати на основні вправи з цього виду, які вивчаються на уроках. Учні повинні навчитись ходьби звичайним і стройовим кроком, швидкої ходьби на час і ходьби за різних умов, враховуючи особливості місцевості.
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів передбачає включення вправ з ходьби до уроків із дітьми різних вікових груп починаючи з першого класу.