Приємно зустрітися з гарною книгою, оскільки завжди дізнаєшся про щось нове, невідоме, краще починаєш розуміти людей, життя, навіть себе.
Книги відомого письменника XIX століття М. Гоголя привертають увагу тим, що глибоко аналізують людські стосунки, розкривають тонкощі людської психології. Це стосується і повісті письменника «Ніч перед Різдвом». Скажу відверто, цей твір мене зачарував ще з перших сторінок. Я із захопленням читала про звичаї мого народу щодо святкування Різдва.
Хочеться зазначити, що у повісті тісно переплітається реальне і фантастичне.
Є й елементи містики: нечиста сила (відьма, чорт) переймають людські звички, поведінку (чорт ніжиться з Солохою, говорить їй компліменти, береться за серце тощо). Автор зобразив їх комічно. Часто фантастичне переходить у казкове, межі між ними стираються.
Тонким ліризмом просякнуті сторінки, присвячені коханню Вакули й Оксани. Дивуєшся з талановитості Вакули: і коваль був добрий, і малював гарно, і співав чудово. Окрім того, кмітливим був і щиро кохав Оксану.
Відверто кажучи, Оксана мені спочатку не сподобалася. Вона здалася мені занадто гордовитою і примхливою, адже їй подобалося насміхатися з почуттів Вакули. Тому й вигадала вона йому таке складне завдання: привезти їй черевички, які носить сама цариця.-Але для закоханого Вакули не було нічого неможливого. Він вирушив у далекий Петербург, зустрівся там із козаками, пробрався до палацу і попросив черевички у цариці. І, як не дивно, та віддала свої черевички Вакулі. Можливо, царицю вразила щирість коваля і, як жінка, вона зрозуміла, що на таке може бути здатен тільки закоханий. А крім того, як і кожній жінці, було приємно почути комплімент, який сказав їй Вакула.
Цікаво було гати за зміною характеру Оксани. Почувши, що Вакула неначебто втопився, дівчина цілу ніч переживала муки совісті, майже вголос картала себе. Вранці у церкві на службі вона молилася, щоб відігнати важкі думки. Дівчина навіть пошкодувала, шо дала таке важке завдання Вакулі. Чим пояснити таку різку зміну в характері героїні? Не забуваймо, що події повісті відбуваються в ніч проти Різдва. Вона незвичайна, бо саме цієї ночі борються сили добра і зла, і добро перемагає. Такий закон.
У душах людей теж відбувається така сама боротьба і різдвяної ночі вони очи- - щаються від зла. Так сталося і з Оксаною. Вона багато чого зрозуміла цієї ночі, змінилася, переродилася, і в її душі оселилося кохання. Таким було диво Різдва.
Справжня романтична історія Вакули й Оксани закінчується щасливо. Коваль Вакула одружився з Оксаною, у них народилася дитина. А свій гріх (угода з чортом) Вакула спокутував тим, що намалював у церкві такого гидкого чорта у пеклі, «що всі плювали, проходячи повз нього».
У мене затінилося приємне відчуття від цього твору. І нехай повість трішки схожа на казку, але розповідається у ній про людей. Тож хочеться вірити у те, що люди будуть замислюватися над своїми вчинками, цінуватимуть одне одного і берегтимуть кохання.'
ответ:Однажды утром,часов так в 9,меня пригласили в гости,по делу.Я быстро оделась и собрала все необходимые вещи-перчатки,лупу,пакетики для улик и даже салфетки.Через пять минут была уже на месте. —Здраствуй,Настя!Как же долго мне пришлось тебя ждать!Тебе нужно раскрыть одно маленькое дельце…-Василий Петрович явно спешил сообщить что-то важное.—Вчера ночью из дома N13украли подвеску из бриллиантов.Мы знаем,что на месте преступления было замечено 5 человек-2гостя и 3 хозяев.Я поручаю Вам раскрыть это дело,можете начать с до подозреваемых,или с обследования этого места.Идите. —Уже спешу,Василий Петрович!!!–быстро сказала я,пулей вылетев из прихожей... Разглядывая каждый камешек на дороге,с лупой в руке,шла и шла к этому дому номер 13.Должна же встретиться хоть одна улика!И вдруг-о чудо!-она наконец нашлась.На перекрёстке дороги,в щели между камнями преспокойно лежал маленький бриллиант."Этого мне хватит"-с удовольствием подумала я и,аккуратно надев перчатки,положила улику в пакетик. Ну а теперь пора до подозреваемых.Зайдя в кабинет,увидела одного из них-гостя.Тот сидел в кресле напротив,нервно стуча пальцами по столу."Раздражён,нервничает-уже 2 признака грабителя на до сразу подумала я.И с свой первый во Где вы были во время грабежа? —Э-э-э...Ну,спал...—неуверенно ответил тот. Я достала улику и начала рассматривать её в лупу.Слава Богу!На ней оказались отпечатки пальцев! —Оставте здесь свои отпечатки,-по я,протягивая гостю лист бумаги и чернила. —Что за странности?!-вдруг взорвался подозреваемый.—Я не собираюсь тыкать пальцами в чернила ради какого-то анализа!Обойдитесь без них!!! "Ну вот,-со вздохом подумала я.-почти на 100% уверена,что это грабитель". На громкий голос человека в кабинет вошёл Василий Петрович. —Что тут у вас происходит,Анастасия?!-грозно с он. —Да вот,кое-кто не хочет сдавать отпечатки пальцев на анализы... —Протяните руку вежливо сказал Василий гостю. —Ещё чего!-заупрямился тот.—По бы меня заодно и в тюремный отсек пойти,и эту никчёмную подвеску вам вернуть,и признаться в краже...-он хотел сказать что-то ещё,да замолчал-понял уже,что проболтался. —Так!Пройдите со мной в кабинет,-приказал Василий.—А вы,Настя,отлично справились с заданием!Можете уезжать в отпуск на 3 месяца!Я разрешаю. —Ой,что вы,Василий Петрович!-вмиг покраснела я Вам большое! Вот на этом месте я заканчиваю свой рассказ,потому что дальше я уехала в отпуск со своими родителями!!!
Объяснение:
Приємно зустрітися з гарною книгою, оскільки завжди дізнаєшся про щось нове, невідоме, краще починаєш розуміти людей, життя, навіть себе.
Книги відомого письменника XIX століття М. Гоголя привертають увагу тим, що глибоко аналізують людські стосунки, розкривають тонкощі людської психології. Це стосується і повісті письменника «Ніч перед Різдвом». Скажу відверто, цей твір мене зачарував ще з перших сторінок. Я із захопленням читала про звичаї мого народу щодо святкування Різдва.
Хочеться зазначити, що у повісті тісно переплітається реальне і фантастичне.
Є й елементи містики: нечиста сила (відьма, чорт) переймають людські звички, поведінку (чорт ніжиться з Солохою, говорить їй компліменти, береться за серце тощо). Автор зобразив їх комічно. Часто фантастичне переходить у казкове, межі між ними стираються.
Тонким ліризмом просякнуті сторінки, присвячені коханню Вакули й Оксани. Дивуєшся з талановитості Вакули: і коваль був добрий, і малював гарно, і співав чудово. Окрім того, кмітливим був і щиро кохав Оксану.
Відверто кажучи, Оксана мені спочатку не сподобалася. Вона здалася мені занадто гордовитою і примхливою, адже їй подобалося насміхатися з почуттів Вакули. Тому й вигадала вона йому таке складне завдання: привезти їй черевички, які носить сама цариця.-Але для закоханого Вакули не було нічого неможливого. Він вирушив у далекий Петербург, зустрівся там із козаками, пробрався до палацу і попросив черевички у цариці. І, як не дивно, та віддала свої черевички Вакулі. Можливо, царицю вразила щирість коваля і, як жінка, вона зрозуміла, що на таке може бути здатен тільки закоханий. А крім того, як і кожній жінці, було приємно почути комплімент, який сказав їй Вакула.
Цікаво було гати за зміною характеру Оксани. Почувши, що Вакула неначебто втопився, дівчина цілу ніч переживала муки совісті, майже вголос картала себе. Вранці у церкві на службі вона молилася, щоб відігнати важкі думки. Дівчина навіть пошкодувала, шо дала таке важке завдання Вакулі. Чим пояснити таку різку зміну в характері героїні? Не забуваймо, що події повісті відбуваються в ніч проти Різдва. Вона незвичайна, бо саме цієї ночі борються сили добра і зла, і добро перемагає. Такий закон.
У душах людей теж відбувається така сама боротьба і різдвяної ночі вони очи- - щаються від зла. Так сталося і з Оксаною. Вона багато чого зрозуміла цієї ночі, змінилася, переродилася, і в її душі оселилося кохання. Таким було диво Різдва.
Справжня романтична історія Вакули й Оксани закінчується щасливо. Коваль Вакула одружився з Оксаною, у них народилася дитина. А свій гріх (угода з чортом) Вакула спокутував тим, що намалював у церкві такого гидкого чорта у пеклі, «що всі плювали, проходячи повз нього».
У мене затінилося приємне відчуття від цього твору. І нехай повість трішки схожа на казку, але розповідається у ній про людей. Тож хочеться вірити у те, що люди будуть замислюватися над своїми вчинками, цінуватимуть одне одного і берегтимуть кохання.'
ответ:Однажды утром,часов так в 9,меня пригласили в гости,по делу.Я быстро оделась и собрала все необходимые вещи-перчатки,лупу,пакетики для улик и даже салфетки.Через пять минут была уже на месте. —Здраствуй,Настя!Как же долго мне пришлось тебя ждать!Тебе нужно раскрыть одно маленькое дельце…-Василий Петрович явно спешил сообщить что-то важное.—Вчера ночью из дома N13украли подвеску из бриллиантов.Мы знаем,что на месте преступления было замечено 5 человек-2гостя и 3 хозяев.Я поручаю Вам раскрыть это дело,можете начать с до подозреваемых,или с обследования этого места.Идите. —Уже спешу,Василий Петрович!!!–быстро сказала я,пулей вылетев из прихожей... Разглядывая каждый камешек на дороге,с лупой в руке,шла и шла к этому дому номер 13.Должна же встретиться хоть одна улика!И вдруг-о чудо!-она наконец нашлась.На перекрёстке дороги,в щели между камнями преспокойно лежал маленький бриллиант."Этого мне хватит"-с удовольствием подумала я и,аккуратно надев перчатки,положила улику в пакетик. Ну а теперь пора до подозреваемых.Зайдя в кабинет,увидела одного из них-гостя.Тот сидел в кресле напротив,нервно стуча пальцами по столу."Раздражён,нервничает-уже 2 признака грабителя на до сразу подумала я.И с свой первый во Где вы были во время грабежа? —Э-э-э...Ну,спал...—неуверенно ответил тот. Я достала улику и начала рассматривать её в лупу.Слава Богу!На ней оказались отпечатки пальцев! —Оставте здесь свои отпечатки,-по я,протягивая гостю лист бумаги и чернила. —Что за странности?!-вдруг взорвался подозреваемый.—Я не собираюсь тыкать пальцами в чернила ради какого-то анализа!Обойдитесь без них!!! "Ну вот,-со вздохом подумала я.-почти на 100% уверена,что это грабитель". На громкий голос человека в кабинет вошёл Василий Петрович. —Что тут у вас происходит,Анастасия?!-грозно с он. —Да вот,кое-кто не хочет сдавать отпечатки пальцев на анализы... —Протяните руку вежливо сказал Василий гостю. —Ещё чего!-заупрямился тот.—По бы меня заодно и в тюремный отсек пойти,и эту никчёмную подвеску вам вернуть,и признаться в краже...-он хотел сказать что-то ещё,да замолчал-понял уже,что проболтался. —Так!Пройдите со мной в кабинет,-приказал Василий.—А вы,Настя,отлично справились с заданием!Можете уезжать в отпуск на 3 месяца!Я разрешаю. —Ой,что вы,Василий Петрович!-вмиг покраснела я Вам большое! Вот на этом месте я заканчиваю свой рассказ,потому что дальше я уехала в отпуск со своими родителями!!!
Объяснение: