1. Перші Олімпійські ігри відбулися у стародавній Греції ще у 776 році до н.е Біг був єдиним олімпійським змаганням. Чемпіоном став пекар, на ім’я Кореб, який виграв забіг на 190 метрів. Його спортивний результат, на жаль, невідомий.
2. Стародавніх атлетів нагороджували оливковими вінками, гілками та маслом.
3. Протягом перших 13 олімпіад біг залишався єдиним змаганням. Згодом до бігу додалися п’ятиборство, що включало біг, стрибки в довжину, метання диску та спису та боротьбу, У 688 році до н.е. у програму олімпіади включили кулачний бій, а згодом заїзди на колісницях.
olimp_014. Старогрецькі спортсмени виступали на Олімпіадах повністю оголеними. Доречи, слово гімнастика походить від старогрецького слова «gymos», що означає «голий».
5. На стародавніх Олімпійських іграх зародився суворий вид боротьби Панкратіон, у якому було лише два правила: не видряпувати супротивникові очі та не кусатися. Також, не існувало розділень на вагові категорії.
6. Платон був не лише філософом, але й олімпійським чемпіоном. Він двічі вигравав змагання з панкратіону.
7. Під час Олімпійських ігор, заборонялося вести будь-які бойові дії, адже вони були визначним релігійним святом, що входили до Панелінських ігор, що складалися також з Істмійських, Піфійських та Немейських ігор.
8. Жінкам заборонялося не лише брати участь у Олімпійських змаганнях, але, взагалі, відвідувати Олімпіаду. Але згодом вирішили проводити спеціальні жіночі спортивні ігри.
9. За порушення правил, суддям дозволялося бити порушника палицею.
10. У 394 р. н.е. імператор Римської імперії Феодосій I заборонив проведення Олімпійських ігор, як язичницьке свято. Олімпійські ігри відродилися лише через 15 столітть.
11. Олімпійські ігри відновилися завдяки ентузіазму французького громадського діяча барона П'єра де Кубертена, який на проведення перших Олімпіад пожертвував усім своїм статком і помер у злиднях.
12. У першій Олімпіаді, що відбулися, після довгої перерви, у Афінах, у 1896 році, брали участь лише чоловіки. Це були 245 спортсменів із 14 країн, що змагалися в: греко-римській боротьбі, велосипедному спорті, гімнастиці, легкій атлетиці, плаванні, стрільбі, тенісі, важкій атлетиці та фехтуванню. Жінки почали брати участь з другої Олімпіади.
13. Найбільш тривалою Олімпіадою стали ігри у Лондоні 1908 року. Змагання розпочалися ще 27 квітня, хоча офіційне відкриття відбулося лише 13 липня, а завершилися фінальним матчем по хокею на траві 31 жовтня. Змагання тривали більше шести місяців.
14. Перші олімпіади вигравали країни, які їх приймали. Через величезні транспортні витрати, для значної кількості спортсменів, з інших країн, потрапити на олімпіаду було непомірно дорого. Наприклад, спортсменам-одеситам, що вирушили на перші Олімпійські ігри, грошей вистачило до Константинополя. Тому, місцевих атлетів було в кілька разів більше.
15. Наймолодшим спортсменом і призером за всю історію Олімпійських ігор був грек Дімітріос Лундрас, що в свої 10 років виборов бронзу, в змаганнях з гімнастики, на перших Іграх сучасності в Афінах.
16. Найвиснажливішим змаганням перших олімпіад стала 12 годинна велосипедна гонка в Афінах, 1896 року. Заїзд тривав 12 годин, а до фінішу змогли доїхати лише 2 учасники. Призер змагання, австрієць Адольф Шмаль наїздив, за час гонки, майже 315 кілометрів.
Помітне погіршення у відносинах України з західними сусідами стало одним з найважливіших підсумків та викликів 2017 року. Гостра реакція в сусідніх країнах на окремі історичні чи мовні питання, які не були предметом серйозних дискусій всередині країни, стали несподіванкою не лише для широкого загалу, але і для частини політичного істеблішменту, які вважали, що підтримка України на міжнародній арені з боку Угорщини, Польщі є в активі за визначенням.
Саме проблема політики сусідства стали предметом ґрунтовного дослідження Міжнародного центру перспективних досліджень «Що відбувається у відносинах України із західними сусідами?» та круглого столу організованого наприкінці минулого року. А вже сьогодні, команда МЦПД презентує ідеї та напрацювання як саме вийти з глухого кута під час експертної дискусії на за нституту міжнародних відносин та торгівлі (м. Будапешт, Угорщина).
На думку аналітиків МЦПД, кризові явища у відносинах з сусідами на західному кордоні України перш за все свідчать про певну кризу як української зовнішньополітичної ідентичності у цілому, так і “політики добросусідства” зокрема. У останньому випадку така криза зумовлена недостатньою увагою до розвитку відносин із західними сусідами у минулі роки, відсутністю системного аналізу внутрішньої ситуації в сусідніх країнах, їх позицій та інтересів щодо регіональної співпраці. Також браком якісно виробленої регіональної політики України та політики розвитку партнерства з кожною із сусідніх країн зокрема із залученням усіх органів державної влади, бізнесу та зацікавлених представників громадянського суспільства та експертної спільноти.
Важливим є розуміння, що західні сусіди мають і надалі залишатися партнерами, а національні меншини мають стати перевагою сусідської політики України, а не проблемою. Потрібно активізувати діалог як з власними національними меншинами, так і з українськими меншинами на території сусідніх держав. Вони повинні сприйматися як ланцюжки, які зв’язують сусідні країни, як важливі канали комунікації та співпраці. Потрібно вести насамперед діалог та консультації з меншинами виключно через позитив, уникати кроків, які сприйматимуться як послаблення ролі мов. Зокрема, варто зазначити, що Стаття 7 Закону про освіту є серйозним, проте все ж, не непереборним викликом для дружніх відносин з країнами-сусідами.
Зокрема, експерти МЦПД необхідними кроками для рестарту відносин із країнами-сусідами вважають:
Прийняття нової концепції зовнішньої політики України;
Розробка нової політики добросусідства;
Деполітизація гуманітарних питань;
Посилення економічної співпраці;
Транскордонне співробітництво;
Налагодження культурної дипломатії.
Таким чином подальший діалог щодо формату відносин повинен будуватись на взаємовигідному підході та позитивній атмосфері дискусії, а більше уваги має приділятися саме зміцненню можливих варіантів співробітництва.
Також, під час експертної дискусії і українська і угорська сторони відзначили необхідність посилення взаємодії та комунікації саме на експертному рівні, оскільки гається брак об’єктивної інформації щодо актуальних подій як в Україні так і в Угорщині. Такий дисонанс, в свою чергу, може призвести до хибних висновків та тлумачень і негативно впливати на якісний двосторонній діалог. Для вирішення цієї проблеми Міжнародний центр перспективних досліджень (Київ, Україна) та Інститут міжнародних відносин та торгівлі (Будапешт, Угорщина) домовилися про подальшу співпрацю та ефективну комунікацію.
Відповідь:
1. Перші Олімпійські ігри відбулися у стародавній Греції ще у 776 році до н.е Біг був єдиним олімпійським змаганням. Чемпіоном став пекар, на ім’я Кореб, який виграв забіг на 190 метрів. Його спортивний результат, на жаль, невідомий.
2. Стародавніх атлетів нагороджували оливковими вінками, гілками та маслом.
3. Протягом перших 13 олімпіад біг залишався єдиним змаганням. Згодом до бігу додалися п’ятиборство, що включало біг, стрибки в довжину, метання диску та спису та боротьбу, У 688 році до н.е. у програму олімпіади включили кулачний бій, а згодом заїзди на колісницях.
olimp_014. Старогрецькі спортсмени виступали на Олімпіадах повністю оголеними. Доречи, слово гімнастика походить від старогрецького слова «gymos», що означає «голий».
5. На стародавніх Олімпійських іграх зародився суворий вид боротьби Панкратіон, у якому було лише два правила: не видряпувати супротивникові очі та не кусатися. Також, не існувало розділень на вагові категорії.
6. Платон був не лише філософом, але й олімпійським чемпіоном. Він двічі вигравав змагання з панкратіону.
7. Під час Олімпійських ігор, заборонялося вести будь-які бойові дії, адже вони були визначним релігійним святом, що входили до Панелінських ігор, що складалися також з Істмійських, Піфійських та Немейських ігор.
8. Жінкам заборонялося не лише брати участь у Олімпійських змаганнях, але, взагалі, відвідувати Олімпіаду. Але згодом вирішили проводити спеціальні жіночі спортивні ігри.
9. За порушення правил, суддям дозволялося бити порушника палицею.
10. У 394 р. н.е. імператор Римської імперії Феодосій I заборонив проведення Олімпійських ігор, як язичницьке свято. Олімпійські ігри відродилися лише через 15 столітть.
11. Олімпійські ігри відновилися завдяки ентузіазму французького громадського діяча барона П'єра де Кубертена, який на проведення перших Олімпіад пожертвував усім своїм статком і помер у злиднях.
12. У першій Олімпіаді, що відбулися, після довгої перерви, у Афінах, у 1896 році, брали участь лише чоловіки. Це були 245 спортсменів із 14 країн, що змагалися в: греко-римській боротьбі, велосипедному спорті, гімнастиці, легкій атлетиці, плаванні, стрільбі, тенісі, важкій атлетиці та фехтуванню. Жінки почали брати участь з другої Олімпіади.
13. Найбільш тривалою Олімпіадою стали ігри у Лондоні 1908 року. Змагання розпочалися ще 27 квітня, хоча офіційне відкриття відбулося лише 13 липня, а завершилися фінальним матчем по хокею на траві 31 жовтня. Змагання тривали більше шести місяців.
14. Перші олімпіади вигравали країни, які їх приймали. Через величезні транспортні витрати, для значної кількості спортсменів, з інших країн, потрапити на олімпіаду було непомірно дорого. Наприклад, спортсменам-одеситам, що вирушили на перші Олімпійські ігри, грошей вистачило до Константинополя. Тому, місцевих атлетів було в кілька разів більше.
15. Наймолодшим спортсменом і призером за всю історію Олімпійських ігор був грек Дімітріос Лундрас, що в свої 10 років виборов бронзу, в змаганнях з гімнастики, на перших Іграх сучасності в Афінах.
16. Найвиснажливішим змаганням перших олімпіад стала 12 годинна велосипедна гонка в Афінах, 1896 року. Заїзд тривав 12 годин, а до фінішу змогли доїхати лише 2 учасники. Призер змагання, австрієць Адольф Шмаль наїздив, за час гонки, майже 315 кілометрів.
Пояснення:
Відповідь:
Помітне погіршення у відносинах України з західними сусідами стало одним з найважливіших підсумків та викликів 2017 року. Гостра реакція в сусідніх країнах на окремі історичні чи мовні питання, які не були предметом серйозних дискусій всередині країни, стали несподіванкою не лише для широкого загалу, але і для частини політичного істеблішменту, які вважали, що підтримка України на міжнародній арені з боку Угорщини, Польщі є в активі за визначенням.
Саме проблема політики сусідства стали предметом ґрунтовного дослідження Міжнародного центру перспективних досліджень «Що відбувається у відносинах України із західними сусідами?» та круглого столу організованого наприкінці минулого року. А вже сьогодні, команда МЦПД презентує ідеї та напрацювання як саме вийти з глухого кута під час експертної дискусії на за нституту міжнародних відносин та торгівлі (м. Будапешт, Угорщина).
На думку аналітиків МЦПД, кризові явища у відносинах з сусідами на західному кордоні України перш за все свідчать про певну кризу як української зовнішньополітичної ідентичності у цілому, так і “політики добросусідства” зокрема. У останньому випадку така криза зумовлена недостатньою увагою до розвитку відносин із західними сусідами у минулі роки, відсутністю системного аналізу внутрішньої ситуації в сусідніх країнах, їх позицій та інтересів щодо регіональної співпраці. Також браком якісно виробленої регіональної політики України та політики розвитку партнерства з кожною із сусідніх країн зокрема із залученням усіх органів державної влади, бізнесу та зацікавлених представників громадянського суспільства та експертної спільноти.
Важливим є розуміння, що західні сусіди мають і надалі залишатися партнерами, а національні меншини мають стати перевагою сусідської політики України, а не проблемою. Потрібно активізувати діалог як з власними національними меншинами, так і з українськими меншинами на території сусідніх держав. Вони повинні сприйматися як ланцюжки, які зв’язують сусідні країни, як важливі канали комунікації та співпраці. Потрібно вести насамперед діалог та консультації з меншинами виключно через позитив, уникати кроків, які сприйматимуться як послаблення ролі мов. Зокрема, варто зазначити, що Стаття 7 Закону про освіту є серйозним, проте все ж, не непереборним викликом для дружніх відносин з країнами-сусідами.
Зокрема, експерти МЦПД необхідними кроками для рестарту відносин із країнами-сусідами вважають:
Прийняття нової концепції зовнішньої політики України;
Розробка нової політики добросусідства;
Деполітизація гуманітарних питань;
Посилення економічної співпраці;
Транскордонне співробітництво;
Налагодження культурної дипломатії.
Таким чином подальший діалог щодо формату відносин повинен будуватись на взаємовигідному підході та позитивній атмосфері дискусії, а більше уваги має приділятися саме зміцненню можливих варіантів співробітництва.
Також, під час експертної дискусії і українська і угорська сторони відзначили необхідність посилення взаємодії та комунікації саме на експертному рівні, оскільки гається брак об’єктивної інформації щодо актуальних подій як в Україні так і в Угорщині. Такий дисонанс, в свою чергу, може призвести до хибних висновків та тлумачень і негативно впливати на якісний двосторонній діалог. Для вирішення цієї проблеми Міжнародний центр перспективних досліджень (Київ, Україна) та Інститут міжнародних відносин та торгівлі (Будапешт, Угорщина) домовилися про подальшу співпрацю та ефективну комунікацію.
Пояснення: